Ухвала суду № 40484948, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1746/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, третя особа Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови, зняття арешту,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі - Деснянський ВДВС Чернігівського МУЮ), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Деснянського ВДВС Чернігівського МУЮ про арешт коштів боржника від 28.04.2014 ВП № 43048320 та зняти арешт з рахунків позивача.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 28.04.2014 ВП № 43048320. Зобов'язано Деснянський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції зняти арешт з розрахункових рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником податків на додану вартість, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_1 та Свідоцтвом НОМЕР_2 (а.с.38,39)

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 року стягнуто з позивача податковий борг в розмірі 55153,93 грн. (а.с.7-8).

В подальшому Чернігівським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 25.03.2014 року про розстрочку виконання постанови від 27.02.2014 із визначенням розміру щомісячного платежу - 5572,66 грн. (а.с.9-10).

18.04.2014 року старшим державним виконавцем Деснянського ВДВС Чернігівського МУЮ Кульгейко Д.Ю. відкрито виконавче провадження № 43048320 про примусове виконання виконавчого листа, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом по справі № 825/654/14 за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 55153,93 грн., про що винесена відповідна постанова (а.с.11).

28.04.2014 року Деснянським ВДВС Чернігівського МУЮ прийнято постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках: код фінансової установи 300023, назва фінансової установи ПАТ «Укрсоцбанк», номер рахунку НОМЕР_3, код валюти рахунку 980; код фінансової установи 300023, назва фінансової установи ПАТ «Укрсоцбанк», номер рахунку НОМЕР_4, код валюти рахунку 980; код фінансової установи 300346, назва фінансової установи ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві, номер рахунку НОМЕР_5, код валюти рахунку 980; код фінансової установи 353100, назва фінансової установи Полікомбанк», номер рахунку НОМЕР_6, код валюти рахунку 980; код фінансової установи 353586, назва фінансової установи Чернігів. РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» м. Чернігів, номер рахунку НОМЕР_7, код валюти рахунку 980; код фінансової установи 353100, назва фінансової установи Полікомбанк», номер рахунку НОМЕР_8, код валюти рахунку 980; код фінансової установи 353100, назва фінансової установи Полікомбанк», номер рахунку НОМЕР_9, код валюти рахунку 980, в межах суми - 60 717,44 грн. (а.с.12).

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку про необґрунтоване винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови, так як вона винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки не містить чітко встановлених сум на рахунках позивача, що підлягають арешту, арешт накладено в сумі, що становить більше, ніж сума заборгованості, та відповідачем не доведено належними доказами факт перебування на арештованих рахунках цієї чітко встановленої суми, а тому є протиправною і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини регулюються Законом України від 21.04.1999 року № 606 «Про виконавче провадження» (далі - Закон) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).

Частиною 2 статті 17 Закону, передбачено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, наголошується позивачем та жодним чином не спростовано відповідачем, в порушення вимог вищезазначеної статті відповідачем не направлено оскаржувану постанову на адресу позивача

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2014 у справі № 825/654/14 розстрочено виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 року із визначенням до сплати щомісячно - 5572,66 грн.

Пунктом 13 частини 1 статті 37 Закону передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі: надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

Відповідно до вимог ч.4 ст.39 Закону протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

Таким чином, у зв'язку з неналежним повідомленням позивача про відкриття виконавчого провадження, він був позбавлений можливості повідомити державного виконавця про наявність ухвали про відстрочення виконання судового рішення, що є підставою для зупинення виконавчого провадження. А отже, дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника носили неправомірний характер.

Разом з тим, прядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлено ст. 52 Закону.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Частиною третьої статті 57 Закону передбачено, що постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Згідно з пункту 4.1.9 Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що із наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень вбачається, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму, право на стягнення якої наявне в органах державної виконавчої служби, а у постанові про арешт коштів боржника вказується або номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Проте вказані відомості в постанові від 28.04.2014 відсутні.

Статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» чітко встановлено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Отже, державний виконавець спочатку має з'ясувати наявність коштів на рахунках боржника, а потім вирішувати питання щодо їх арешту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про арешт коштів боржника від 28.04.2014 року винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки не містить чітко встановлених сум на рахунках позивача, що підлягають арешту, арешт накладено в сумі, що становить більше, ніж сума заборгованості, та відповідачем не доведено належними доказами факт перебування на арештованих рахунках цієї чітко встановленої суми, а тому є протиправною і підлягає скасуванню.

В силу положень частини п'ятої статті 60 Закону, арешт з майна чи коштів у незавершеному виконавчому провадженні може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, згідно із п. 4.2.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

Таким чином, за змістом положень наведених норм чинного законодавства, позивач має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, а обов'язок державного виконавця зняти арешт у незавершеному виконавчому провадженні виникає з моменту надходження відповідного рішення суду.

Враховуючи наведені вище норми права, з метою відновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача зняти арешт, накладений постановою від 28.04.2014 року Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, з рахунків, що знаходяться: у ПАТ «Укрсоцбанк» № НОМЕР_3, ПАТ «Укрсоцбанк» № НОМЕР_4, ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві № НОМЕР_5, Полікомбанк» № НОМЕР_6, РУ ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_10, Полікомбанк» НОМЕР_11 та НОМЕР_12.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови не використав надані йому права у точній відповідності із законом, тим самим допустив порушення прав та законних інтересів позивача.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.