Постанова № 40484937, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1209/14 (в 2 томах) Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Тищенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А

Позивач, публічне акціонерне товариство "Дашуківські бентоніти", звернулося до суду з позовом до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 року №0000192301, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, в сумі 4363600,58грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осі, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами відповідача відповідно до наказів від 05.11.2013 року №288 і 15.11.2013 року №308 на підставі направлень здійснено фактичну перевірку діяльності позивача щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій та інше.

За результатами виявлених та зафіксованих в акті від 20.11.2013 року №19/23/23/22/00223941 порушень прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 року №0000192301 про застосування до позивача штрафу у розмірі 4363600,58грн.

У розмір застосованого штрафу ввійшли два правопорушення (а.с.150): 4247320,58 грн. у зв'язку з не оприбуткуванням реалізованого на суму 2123660,29грн. товару; а також 116280,00 грн. - за невиконання щоденного друку 342 зед-звітів у період з 01.04.2011 року по 22.05.2013 року.

Висновки відповідача про виявлені порушення підтверджуються доказами в матеріалах справи на підставі наданих в момент фактичної перевірки книги ОРО, касової книги та даних бухгалтерських рахунків.

Щодо застосування штрафу за невиконання щоденного друку зед-звітів суд першої інстанції прийшов до висновку, що правомірність кратного застосування штрафу за невиконання друку 342 Z-звітів обґрунтовується і положеннями п. 115.1. ст.115 ПК України, згідно з яким у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з даними реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 2318000481, заводський номер 0006475) виконано 45 фіскальних звітних чеків за 45 робочих дні, а за даними касової книги операції проводилися 387 робочих дні, що підтверджується даними аналізу рахунку 701, а тому за 342 робочих дні виконання щоденного друку таких звітів не відбувалося. В зв'язку з чим, відповідач застосував штрафні санкції у розмірі 116280,00 грн. (зокрема, 342*340,00 грн.)

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій. При цьому не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що ДПІ може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності випадків не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, тобто у розмірі 340 грн.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 16.04.2013 року у справі № 21-89а13).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про застосування до нього штрафних (фінансових) санкції за кожне виявлене нероздрукування чи незбереження фіскального звітного чеку або його незберігання є необґрунтованим та безпідставним, а тому застосування штрафних санкцій у розмірі 116280,00 грн. неправомірне, так як слід застосувати штраф у розмірі 340,00 грн., а отже податкове повідомлення рішення в частині суми 115940,00 грн. підлягає скасуванню (116280,00-340,00=115940,00).

Щодо застосування штрафу за реалізацію необлікованих товарів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині, так як надані для податкової перевірки та суду документи позивача підтверджують у повному об'ємі зафіксовані в акті порушення та правомірність застосування органом контролю штрафних санкцій.

П.12 ст.3 ЗУ №265/95-ВР передбачено обов'язок платників податків вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст.20 ЗУ №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд першої інстанції встановив, та не заперечувалось сторонами, що під час фактичної податкової перевірки позивач надав засвідчені належним чином копії документів бухгалтерського обліку, що свідчили про реалізацію необлікованого товару на суму 2123660грн. 29 коп., що в свою чергу підтверджується видатковими накладними з підписами про отримання товару довіреною особою покупця - ТОВ «ДАШ-БЕНТ» та виписками банку про розрахунки за товар, який не буй облікований за місцем реалізації, що підтверджується даними оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 26 та 280, які надавалися службовим особам відповідача для перевірки. Обставина, що на час проведення фактичної перевірки товар не перебував на обліку визнано і підтверджено також усними поясненнями представників позивача у судових засіданнях як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій. Пояснення позивача, що реалізована продукція не належала до категорії «продукція власного виробництва» і тому це не може вважатися порушенням - судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги як безпідставні, оскільки факт продажу підтверджено вищевказаними доказами у матеріалах справи, а отже готова продукція власного виробництва вже є «товаром» за даними бухгалтерського обліку.

Контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону відповідно до ст.15 здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України

Згідно з підп.75.1.3. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків відповідно до п.83.1. ст.83 ПК України є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи. Згідно з абз.1 п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу на підставі п.85.4.ст.85 ПК України мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Враховуючи мету та призначення такого виду податкової перевірки, як «фактична», взявши до уваги дані бухгалтерського обліку станом на час її проведення, суд першої інстанції прийшов до огрунтованого висновку, що в цій частині оскаржуване ППР прийнято в межах та спосіб, що визначені законом та відповідно до підтверджених в суді висновків податкової перевірки. Тому подальше відображення позивачем у бухгалтерському обліку вже реалізованого товару підтверджує факт наявності порушення, носить характер уникнення відповідальності за виявлені порушення і не спростовує правомірності ППР, як і не спростовують пояснення представників позивача щодо несвоєчасного надходження документів з виробництва до даних бухгалтерського відділу, оскільки надані для податкової перевірки та суду документи позивача підтверджують у повному об'ємі зафіксовані в акті порушення та правомірність застосування органом контролю штрафних санкцій.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення в частині накладення штрафу за реалізацію необлікованих товарів необгрунтована та така, що не підлягає задоволенню.

Доводи представника апелянта, що до Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" взагалі не можуть бути застосовані положення ст.20 № 265/95-ВР спростовані матеріалами справи, актом перевірки та поясненнями сторін.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її в частині та прийняти нову постанову суду в цій частині.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року - скасувати в части відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій на суму 115940,00 грн.

В цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2013 року №0000192301 в частині застосування штрафних санкцій на суму 115940,00 грн.

В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" судовий збір у розмірі 73 (сімдесят три) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 12 вересня 2014 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.