Рішення № 40483650, 10.09.2014, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 року Справа № 915/1054/14

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

з участю представників сторін:

від позивача: Макаров О.О., довіреність № 2 від 02.01.2014;

від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1054/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв", вул. Новозаводська, буд. 42Д, 54028,

До відповідача: Фермерського господарства "Гарант-Агро", с. Грейгове, Жовтневий р-н, Миколаївська обл.., 57223,

про стягнення заборгованості у розмірі 10573,23 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв" звернулось до господарського суду з позовом до Фермерського господарства "Гарант-Агро" про стягнення 6913,61 грн. основного боргу, 3046,62 грн. пені, 613,00 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки від 21.05.2010 року за № Нп-57 в частині оплати за поставлений позивачем товар.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, позов не спростував. Ухвала господарського суду направлена на адресу відповідача: с. Грейгове, Жовтневий р-н, Миколаївська обл., 57223 повернута поштовою установою до суду з відміткою "за даною адресою не значиться".

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

21 травня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв" та Фермерськом господарством "Гарант-Агро" було укладено договір постачання № Нп-57, у відповідності до якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити запасні частини, далі по тексту іменовані-продукція, в асортименті, кількості і за ціною, зазначеною в рахунках або накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.4 договору сторони передбачили, що датою поставки продукції є дата виписки постачальником товарної накладної. Накладна також є специфікацією до цього договору.

Згідно п.3.1 договору відповідач повинен був сплатити позивачу вартість отриманої продукції протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки.

У відповідності до п.2.2 договору поставка продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, позивач надає відповідачу рахунок та накладну на продукцію, в яких вказується найменування, асортимент, кількість і ціна продукції.

На виконання умов договору та відповідно до накладної №02888/06 від 08.07.11 року, № 00926/06 від 17.03.11 року, № 00981/06 від 19.03.11 року, № 00982/06 від 19.03.2011 року, № 02149/06 від 31.05.2011 року, № 03014/02 від 14.07.2011 року, № 03143/02 від 20.07.2011 року (а.с.28-34) позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 14943,30 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, отримавши вищевказаний товар, оплату за поставлений товар здійснив частково, у розмірі 8029,69 грн., що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 27).

Враховуючи черговість сплати відповідачем вартості отриманої продукції та асортимент повернення продукції, станом на момент розгляду справи відповідачем не сплачена вартість продукції, отриманої за накладною № 02888 від 08.07.2011 року на суму 6485,33 грн. та накладною № 02986 від 13.07.2011 року на суму 428,28 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача станом на момент розгляду справи складає 6913,61 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки Фермерським господарством "Гарант-Агро" не виконані зобов'язання за укладеним сторонами договором, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6913,61 грн. підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за просрочку виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за період з 23.07.2011 року по 07.07.2014 року у сумі 613,00 грн., пені, нарахованої за період з 23.07.2011 року по 07.07.2014 року у розмірі 3046,62 грн., то слід зазначити наступне.

Дана вимога основана на умовах укладеного сторонами договору (п.5.3), у відповідності до якого, за порушення строку оплати поставленої продукції, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день просрочки. Пеня може бути нарахована позивачем за весь період просрочки оплати.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 та частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, підлягають задоволенню повністю й вимоги в частині стягнення з Фермерського господарства "Гарант-Агро" грошових коштів у сумі 3 % річних за просрочку виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за період з 23.07.2011 року по 07.07.2014 року у сумі 613,00 грн., пені, нарахованої за період з 23.07.2011р. по 07.07.2014р. у сумі 3046,62 грн.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем вимог договору, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 821, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Гарант-Агро", с. Грейгове, Жовтневий р-н, Миколаївська обл.., 57223, ідентифікаційний код 34472929, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Миколаїв", вул. Новозаводська, буд. 42Д, 54028, ідентифікаційний код 25378662, основного боргу у розмірі 6913 (шість тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 61 коп., 3046 (три тисячі сорок шість) грн. 62 коп. пені, 613 (шістсот тринадцять) грн. 00 коп. три проценти річних, витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 16.09.2014р.