Постанова № 40483430, 10.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 вересня 2014 року 10:10 №826/12421/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Шведа В.С., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник»

до

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2014 №000360/22-08 та від 05.03.2014 №000361/22-03,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 05.03.2014 №000360/22-08 та від 05.03.2014 №000361/22-03.

Позовні вимоги мотивовано безпідставним визначенням державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві грошового зобов’язання із податку на додану вартість за лютий та березень 2013 року, оскільки позивачем повністю дотримано приписи Податкового кодексу України, зокрема, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що платник податку втрачає право на включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду сум податку на додану вартість, у разі якщо заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) подана до органу державної податкової служби заявником в іншому, ніж звітний період.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено камеральні перевірки даних задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий та березень 2013 року.

Перевірками встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту, відображеного у відповідних деклараціях за лютий та березень 2013 року.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акти камеральних перевірок 11.02.2014 №36/22-03-80/30971302 та від 12.02.2014 №37/22-03-80/30971302 та прийнято податкове повідомлення-рішення:

від 05.03.2014 №000360/22-08, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання із податку на додану вартість у сумі 18 962 грн., у тому числі: 12641 грн. – основний платіж, 6 321 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

05.03.2014 №000361/22-03, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання із податку на додану вартість у сумі 36 014 грн., у тому числі: 24 009 грн. – основний платіж, 12 005 грн. – штрафні (фінансові) санкції

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з актів державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві камеральних перевірок 11.02.2014 №36/22-03-80/30971302 та від 12.02.2014 №37/22-03-80/30971302 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» права на включення до складу податкового кредиту за лютий та березень 2013 року сум податку на додану вартість на підставі заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), враховуючи, що вказані заяви (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість) були подані в іншому, ніж звітному податковому періоді.

Слід зазначити, що реальність господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» та публічним акціонерним товариством «Макіївгаз» і товариством з обмеженою відповідальністю «Фламенко» не заперечується відповідачем, а лише вказується на відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» права включення до складу податкового кредиту за лютий 2013 року та березень 2013 року сум податку на додану вартість за податковими накладними від 09.01.2013 №565 та від 13.02.2013 №20, на підставі заяви - додатку 8 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Так, за посиланням контролюючого органу, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. При цьому, відповідна заява має бути подана у звітний податковий період події з якою обумовлено видачу відповідної накладної.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок видачі публічним акціонерним товариством «Макіївгаз» податкової накладної від 09.01.2013 №565 не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» разом із декларацією із податку на додану вартість за лютий 2013 року подано додаток 8 до податкової декларації - заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Також, внаслідок видачі товариством з обмеженою відповідальністю «Фламенко» податкової накладної від 13.02.2013 №20 не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» разом із декларацією із податку на додану вартість за березень 2013 року подано додаток 8 до податкової декларації - заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що право платника податків на включення суми податку на додану вартість на підставі заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) обмежується звітним періодом.

Така позиція суб’єкта владних повноважень суперечить приписам пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого право на формування податкового кредиту у встановленому порядку зберігається за платником податків протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, слід зазначити, що зміни до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, які встановлюють терміни подання платником скарги на постачальника протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, набрали чинності із 01.01.2014.

Враховуючи, що декларації подавалися у березні та у квітні 2013 року, то норми податкового законодавства, що набрали чинності в 2014 році на них не розповсюджуються, в силу приписів статті 58 Конституції України.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 05.03.2014 №000360/22-08 та від 05.03.2014 №000361/22-03.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 15.09.2014