Постанова № 40483357, 03.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2014 року Справа № 813/4104/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю:

секретаря судового засідання: Перчак С.В.,

представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача Забожчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - відповідач, УМВСУ у Волинській області) в якому, з урахуванням позовних вимог, об'єднаних ухвалою суду від 26.08.2014р. № 813/5563/14 в одне провадження, просить:

- Визнати протиправним та скасувати наказ УМВСУ у Волинській області № 114 о/с від 29.05.2014р., в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС;

- Визнати протиправним та скасувати наказ УМВСУ у Волинській області № 330/в від 29.05.2014р. «Про порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ Управління МВС України у Волинській області та покарання винних» в частині притягнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991р. (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ);

- Поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС;

- Стягнути з Управління МВСУ у Волинській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з моменту звільнення з 30.05.2014р. до моменту ухвалення рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Позивач - старший лейтенант міліції ОСОБА_3, з 10.01.2011р. проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 23.10.2013р. перебував на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області. За весь час несення служби жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності. Наказом УМВС України у Волинській області від 29 травня 2014 року №114 о/с його було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а саме за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу. Підставою для звільнення був наказ управління від 29 травня 2014 року №330/в.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, у відповідача не було належних правових підстав для звільнення зі служби за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Вказує, що підстави для притягнення його до відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ є необґрунтованими, оскільки наказ Міністерства внутрішніх справ України № 488дск від 28.05.2014р. та наказ УДАІ УМВСУ у Волинській області № 157 від 28.05.2014р., за порушення яких його звільнено, не стосувались безпосередньо його, а тому не повинні були ним виконуватись. Крім цього, позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування, за результатами якого його звільнено з органів внутрішніх справ.

Оперативна нарада, на якій до відома особового складу взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ доводились зміст наказів від 28.05.2014р. № 488дск та № 157, була проведена з порушення вимог Регламенту МВС України, який затверджений наказом № 440 від 20.11.2007р., протокол такої наради не вівся, а тому відсутні докази того, що позивачу віддавались накази на виконання конкретних завдань. Вказана обставина підтверджується, зокрема, тим, що наказ на відрядження позивача для несення служби в Харківській області не оформлявся, як цього вимагає інструкція з діловодства в системі органів внутрішніх справ України, та його з таким наказом не ознайомлено.

Таким чином, позивачем не було допущено невиконання наказу, відтак відсутні підстави для звільнення його з органів внутрішніх справ.

Позивач в судові засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення таких. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з вказаних вище підстав, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просить у задоволенні позову відмовити повністю. Подала письмові заперечення, суть яких зводиться до наступного.

Наказом начальника УМВС України у Волинській області від 29.05.2014р. № 114 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 - старшого інспектора дорожньо-патрульної служби взводу забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 30.05.2014 року.

Підставою для видачі наказу про звільнення позивача стали висновок службового розслідування від 29.05.2014 року та наказ УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 року № 330/в, відповідно до яких прийнято рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у вигляді звільнення зі служби «за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382, у частині відданості народові України, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС», особисту недисциплінованість, що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС України від 28.05.2014 року № 488дск та УДАІ УМВС в області від 28.05.2014 року № 157 щодо виконання завдань визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції».

Так, наказом начальника Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області на виконання наказу МВС України від 28 травня 2014 року №488дск прийнято наказ №157 «Про відрядження працівників Державтоінспекції області», згідно з яким командирам взводів ДПС зобов'язано провести оперативні наради з підпорядкованим особовим складом щодо відрядження працівників ДПС в розпорядження начальника ГУ МВС України в Харківській області. Під час даних нарад необхідно було визначити по два досвідчених, патріотично налаштованих працівника ДПС та подати списки бажаючих до виконання поставлених завдань до 09:00 29 травня 2014 року у відділ ДПС УДАІ УМВС.

На виконання зазначених вимог командири взводів з обслуговування стаціонарного поста №1, поста №2, поста №3 РДПС ДАІ УМВС та начальник відділення ДАІ з обслуговування м. Луцька ДАІ УМВС рапортами доповіли, що ними були проведені відповідні наради, на яких визначені працівники для відрядження, списки котрих додавалися.

Натомість командир взводу із забезпечення супроводження РДПС ДАІ УМВС рапортом від 28 травня 2014 року доповів начальнику УДАІ, що під час проведення зборів особового складу ніхто з працівників не виявив бажання їхати у відрядження в Харківську область. Після цього, начальником УДАІ були проведені повторні збори, за участю начальника управління кадрового забезпечення УМВСУ у Волинській області, у ході яких 13 працівників взводу відмовилися відбути у відрядження, написали рапорти на звільнення та здали свої службові посвідчення.

У зв'язку з цим, начальником УМВСУ у Волинській області було призначено службове розслідування, за результатом якого комісія УМВС України у Волинській області дійшла висновку про скоєння 13 працівниками взводу із забезпечення супроводження РДПС УДАІ УМВС України у Волинській області (в тому числі позивачем) вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України в частині відданості народові України, невиконання відомчих наказів МВС щодо виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції.

З цих підстав відповідач вважає, що ОСОБА_3 було обґрунтовано звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацію), а тому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 10.01.2011р. проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема, з 23.10.2013 року по 30.05.2014 року - на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, що підтверджується витягом із послужного списку (а. с. 24-26), записами у трудовій книжці серії АО № 617170 (а. с. 7).

Присягу працівника органів внутрішніх справ України позивач прийняв14.06.2011 року, що підтверджується текстом присяги, який скріплений його особистим підписом (а. с. 40).

Наказом начальника Управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області (далі - УДАІ) від 28 травня 2014 року №157 (а.с. 29), на виконання вимог наказу МВС України від 28 травня 2014 року №488дск (а.с.27) та керівництва Департаменту ДАІ МВС України зобов'язано командирів взводів ДПС ДАІ роти ДПС підпорядкованої УМВС України у Волинській області на начальників відділення ДАІ з обслуговування м. Луцька провести оперативні наради з підпорядкованим особовим складом щодо відрядження працівників ДАІ в розпорядження начальника ГУМВС України в Харківській області. Під час проведення нарад визначити по 2 досвідчених, патріотично налаштованих працівника ДАІ та подати списки бажаючих до виконання поставлених завдань до 09:00 29 травня 2014 року у відділ ОР ДПС УДАІ УМВС у Волинській області.

На виконання зазначених вимог командири взводів з обслуговування стаціонарного поста № 1 РДПС ДАІ УМВС капітан міліції ОСОБА_5, з обслуговування поста № 2 РДПС ДАІ УМВС капітан міліції ОСОБА_6, з обслуговування поста № 3 РДПС ДАІ УМВС майор міліції ОСОБА_7 та начальник відділення ДАІ з обслуговування м. Луцька ДАІ УМВС майор міліції ОСОБА_8 рапортами доповіли, що ними були проведені відповідні наради, на яких визначені працівники для відрядження, списки котрих додавались (а. с. 32-35).

Разом з тим, командир взводу із забезпечення супроводження РДПС ДАІ УМВС капітан міліції ОСОБА_9 рапортом від 28.05.2014 року доповів начальнику УДАІ УМВС України у Волинській області про те, що під час проведення зборів особового складу ніхто працівників підрозділу не виявив бажання їхати у відрядження в Харківську область (а. с. 36), після чого начальником УДАІ УМВС України у Волинській області полковником міліції ОСОБА_10 були проведені повторні збори даного взводу.

З рапортів начальника УДАІ УМВСУ у Волинській області полковника міліції ОСОБА_10 (а.с. 30) та начальника УКЗ УМВС України у Волинській області полковника міліції ОСОБА_11 (а.с. 31) слідує, що на зборах особового складу взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, які відбулися в приміщенні УДАІ УМВС України у Волинській області 29.05.2014р., 13 співробітників вказаного підрозділу відмовилися виконувати наказ МВС України від 28.05.2014 року № 488дск та наказ УДАІ УМВС України у Волинській області від 28.05.2014 року № 157 про відрядження для несення служби в Харківську область, у зв'язку з чим усі здали свої службові посвідчення, в тому числі ОСОБА_3 (посвідчення НОМЕР_1).

Цього ж дня позивачем подано рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв'язку з сімейними обставинами з 30.05.2014р. (а.с.37).

По вказаних фактах начальником УМВСУ у Волинській області полковником міліції ОСОБА_4 видано наказ № 444 від 29.05.2014р. «Про призначення та проведення службового розслідування» (а.с.28).

Актом про відмову надати пояснення від 29.05.2014р. зафіксовано факт відмови співробітників ВЗС РДПС ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області, в тому числі ОСОБА_3, надати пояснення в рамках службового розслідування за фактом грубого порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України з покликанням на те, що причини відмови виїзду у відрядження були вказані у рапортах від 29.05.2014р. (а. с. 39).

Результати службового розслідування оформлено висновком від 29.05.2014р. (а.с.41-49). За висновками комісії з проведення службового розслідування 29.05.2014р. начальником УМВСУ у Волинській області винесено наказ № 330/в «Про порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ УМВСУ у Волинській області та покарання винних», згідно з яким працівників взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС, в тому числі ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з 30 травня 2014 року.

Фактичне звільнення позивача зі служби оформлено наказом начальника УМВС України у Волинській області від 29.05.2014 № 114 о/с, згідно з яким старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 - старшого інспектора дорожньо-патрульної служби (за рахунок м/б*) взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 30.05.2014 року (а. с. 8). Витяг із вказаного наказу, трудову книжку та військовий квиток позивач отримав 30.05.2014 року, що підтверджується його підписом у послужному списку (а. с. 24).

Як слідує із матеріалів службового розслідування, комісія прийшла до висновку про порушення працівниками взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382, у частині відданості народові України, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС», проявлення особистої недисциплінованості вказаних працівників, що виразилось у невиконанні ними вимог наказів МВС України від 28.05.2014 року № 488дск та УДАІ УМВС України в області від 28.05.2014 року № 157 «Про відрядження працівників Державтоінспекції області» щодо виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції.

З приводу вказаних обставин суд викликав та допитав в судовому засіданні в якості свідків командира взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області капітана міліції ОСОБА_9 та начальника управління кадрового забезпечення УМВСУ у Волинській області полковника міліції ОСОБА_11

Допитаний в судовому засіданні командир взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області капітан міліції ОСОБА_9, який був приведений до присяги свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (а.с.102), пояснив, що 28 травня 2014 року начальник УДАІ УМВСУ у Волинській області полковник міліції ОСОБА_10 зібрав керівників (командирів) підрозділів та повідомив, що надійшов наказ МВС України про необхідність відрядження 10 працівників автоінспекції до Харківської області. Наказом начальника було вирішено, що кожен підрозділ на оперативних нарадах з особовим складом виділить по 2 працівника.

На нараді, яку він провів з особовим складом підпорядкованого йому взводу, всі присутні відмовилися від поїздки, про що він доповів відповідним рапортом. При цьому, ним було доведено присутнім зміст вказаних наказів та повідомлено, що у відрядження необхідно їхати лише двом працівникам взводу, тому кожному з присутніх конкретно було вказано про необхідність виконання таких наказів та повідомити його до 8.00 години 29.05.2014р. про склад осіб, які бажають поїхати в Харківську області для несення служби. Свідок вважає, що оголошені ним накази були обов'язковими для виконання для всіх працівників взводу. Оскільки до ранку 29.05.2014р. жоден з присутніх на нараді працівників взводу не повідомив його про готовність виконувати наказ та їхати у відрядження у Харківську область, 29.05.2014р. начальником УДАІ УМВСУ у Волинській області полковником міліції ОСОБА_10 та начальником управління кадрового забезпечення УМВСУ у Волинській області полковником міліції ОСОБА_11 була проведена повторна нарада з особовим складом взводу, за результатами якої 13 працівників підрозділу здали службові посвідчення та подали рапорти на звільнення з органів внутрішніх справ за різними причинами. У зв'язку з цим, письмові накази про відрядження працівників, в тому числі ОСОБА_3, не видавались.

Допитаний в судовому засіданні начальник управління кадрового забезпечення УМВСУ у Волинській області полковник міліції ОСОБА_11, який був приведений до присяги свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (а.с.101), пояснив, що 29.05.2014р. йому повідомив начальник УДАІ УМВСУ у Волинській області полковник міліції ОСОБА_10 про відмову працівниками взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області їхати у відрядження в Харківську область для несення служби. У зв'язку з цим, ним було проведено нараду з працівниками вказаного підрозділу де його повідомили про бажання відбути у відрядження лише у складі 10 чоловік взводу. Для визначення конкретного переліку осіб з числа працівників взводу, які готові їхати у відрядження, ним було надано час. Однак, після обговорення цього питання такого переліку надано не було, 13 працівників взводу здали службові посвідчення та написали рапорти на звільнення з органів внутрішніх справ. Свідок вважає, що такими діями працівники вказаного підрозділу порушили присягу працівника органів внутрішніх справ.

Надаючи оцінку доводам позивача та відповідача, зібраним по справі письмовим доказам та показам свідків суд виходив з наступного.

Правовий статус позивача, в тому числі підстави та порядок звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України, врегульовано Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 19.07.1991 року № 114 (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції, зокрема, є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху та ін.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 19.07.1991 року № 114 (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Як передбачено пунктом 66 вказаного Положення, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Чинне законодавство України не містить нормативного визначення поняття «вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу», відтак, таке поняття є оціночним, та, на думку суду, пов'язане із невиконанням чи неналежним виконанням службових обов'язків, порушенням вимог чинного законодавства України, а тому у кожному конкретному випадку звільнення працівника міліції за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, з урахуванням усіх обставин справи суду слід перевіряти законність звільнення працівника міліції з такої підстави.

Даючи оцінку таким вчинкам, на переконання суду, необхідно враховувати завдання, які ставляться суспільством перед міліцією та очікувані сподівання громадськості на добросовісне виконання працівниками міліції таких завдань.

Моральні вимоги, які суспільство пред'являє до працівників органів внутрішніх справ знаходять своє втілення в конкретних етичних нормах, що регулюють їхню поведінку під час виконання службових обов'язків. Документ, в якому викладено основні етичні норми, має назву "Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України". Цей кодекс було схвалено рішенням колегії МВС України 5 жовтня 2000 року. У ньому зазначається, що працівники органів внутрішніх справ у службовій діяльності і повсякденному житті та поведінці зобов'язуються керуватися системою етичних норм, зокрема: повсякчас бути готовим до надання людям допомоги і захисту в межах службових повноважень та виходячи із загальнолюдських морально-етичних позицій, виявляти стійкість, принциповість, непримиренність у боротьбі зі злочинністю, мужність і сміливість, високу фізичну, вольову та інтелектуальну готовність до дій у складних, нестандартних ситуаціях, стверджувати та відстоювати честь і гідність правоохоронця як посадової особи, всіляко сприяти підвищенню авторитету органів внутрішніх справ серед населення.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про міліцію» працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382 затверджено текст Присяги працівника органів внутрішніх справ України такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону».

14 червня 2011 року позивач склав присягу працівника органів внутрішніх справ України (а.с. 40).

Вчинення позивачем дій щодо відмови відбути у відрядження для проходження служби в Харківській області, написання рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням у зв'язку з сімейними обставинами з 30.05.2014р. та здачу службового посвідчення позивачем, суд розцінює як відмову позивача від виконання покладених на нього, як працівника міліції, завдань, відтак вчинення дій, що дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ України. При цьому, судом враховано, що ні позивачем в позовній заяві ні його представником в судовому засіданні не вказано конкретних підстав для написання рапорту та звільнення з органів внутрішніх справ саме з 30.05.2014р.

Згідно із статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 4 цього Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Статтею 7 зазначеного Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави, поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу, дотримуватися норм професійної та службової етики, берегти державну таємницю, у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб, стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою, постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень, сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють, берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 зазначеного Дисциплінарного статуту. Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Матеріалами службового розслідування підтверджується, що позивач скоїв вчинок, який слід вважати таким, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, оскільки порушив вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України у частині відданості народові України, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС», що виразилось у невиконанні вимог наказів МВС України від 28.05.2014 року № 488 дск та УДАІ УМВС України у Волинській області від 28.05.2014 року № 157 «Про відрядження працівників Державтоінспекції області» щодо виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення антитерористичної операції.

Згідно із пунктом 6.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 року № 230 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073), особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право, зокрема, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Як встановлено судом, позивач відмовився надати пояснення в рамках службового розслідування з покликанням на те, що причини відмови виїзду у відрядження були вказані у рапорті від 29.05.2014 року, що підтверджується актом про відмову надати пояснення від 29.05.2014 року (а. с. 39), з письмовим рапортом про ознайомлення з висновком службового розслідування не звертався, відтак, судом не встановлено порушень чинного законодавства при проведенні службового розслідування та затвердження його висновку.

З урахуванням досліджених в судовому засіданні письмових доказів та показів свідків, суд дійшов висновку, що порушення працівниками відповідача порядку проведення оперативних нарад та відсутність протоколів від 28.05.2014р. та від 29.05.2014р. за результатами проведення таких, не свідчить про те, що зміст наказів № 488дск та №157 від 28.05.2014р. не доводився до відома особового складу взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області та зокрема позивачу.

Суд не бере до уваги доводи представника позивача, що оскільки в наказах МВС України від 28.05.2014 року № 488дск та УДАІ УМВСУ у Волинській області від 28.05.2014 року № 157 не зазначено безпосередньо прізвища позивача, такі накази не повинні були ним виконуватись. Зміст вказаних наказів свідчить про те, що такі стосувались всього особового складу взводу із забезпечення супроводження роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС України у Волинській області.

Вказане підтверджується рапортом безпосереднього начальника ОСОБА_3 - командира взводу із забезпечення супроводження РДПС ДАІ УМВС капітана міліції ОСОБА_9 (а. с. 36), рапортом прямого старшого начальника - начальника УДАІ УМВС України у Волинській області полковника міліції ОСОБА_10 (а. с. 30) та показами свідків.

Підсумовуючи, суд зазначає, що безпідставна та необґрунтована відмова ОСОБА_3 відбути у відрядження для несення служби з охорони громадського порядку в Харківську область є несумісною з проходженням служби в органах внутрішніх справ, суперечить змісту Присяги працівників внутрішніх справ, оскільки свідчить про відсутність особистої мужності, рішучості, відданості народові України, а також підриває довіру громадян як до працівників міліції, так і до органів внутрішніх справ в цілому, на які покладені завдання по боротьбі з тероризмом. За таких обставин, відповідач мав достатньо підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ у зв'язку з вчиненням вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Тому, у задоволенні вимог позивача про визнання протиправними та скасування наказів УМВСУ у Волинській області № 330/в від 29.05.2014р. «Про порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України працівниками УДАІ Управління МВС України у Волинській області та покарання винних» та № 114 о/с від 29.05.2014р. «По особовому складу», в частині притягнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ, поновлення його на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.