Рішення № 40482502, 12.09.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/7584/14-ц Провадження № 22-ц/773/1222/14 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Категорія: 58 Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Подолюка В.А.,

суддів - Шевчук Л.Я., Киці С.І.,

при секретарі - Янко О.А.,

з участю:

представника відповідача Шпірука В.Ю.,

особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2,

представника особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, ОСОБА_6 про виключення з акту опису та арешту майна та звільнення майна з-під арешту, за апеляційними скаргами відповідача Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Другого Відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, ОСОБА_6 про виключення з акту опису й арешту майна серії ВП 40826351 та звільнення майна з-під арешту, а саме нежитлового приміщення - офісу НОМЕР_1, загальною площею 35, 5 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_6 Вважає, що на дане нерухоме майно Другим відділом ДВС ЛМУЮ арешт накладено з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», СК та ЦК України оскільки зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, частка боржника державним виконавцем у спірному майні не визначалася в установленому законом порядку.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, виключено з акту опису та арешту майна серії ВП 40826351 від 26.02.2014 року 1/2 частку нежитлового приміщення - офісу НОМЕР_1 загальною площею 35,5 м.кв. за адресою АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, особа, яка не була залучена до участі у справі, права та обов'язки якої було вирішено судом першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що суд неправомірно виключив з опису 1/2 частки нежитлового приміщення - офісу НОМЕР_1, з наступних підстав. У відповідності до вимог ст.ст. 70,73 СК України розмір часток подружжя у спільній сумісній власності є рівними і за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його частку у праві спільної сумісної власності. Вважає, що оскільки позивачка ОСОБА_4 не зверталась з вимогою до суду про визнання за нею права власності на частку майна, яке вона просила виключити з акту опису та не просила виділити його їй в натурі, а за правовстановлюючими документами приміщення офісу НОМЕР_1 належить ОСОБА_7 на праві власності, тому не було підстав для часткового задоволення позову.

Крім того, зазначає, що суд при розгляді справи, в порушення вимог ст. 33 ЦПК України, не залучив її як сторону у справі, чим позбавив права на судовий захист.

В апеляційній скарзі відповідач - Другий відділ ДВС Луцького МУЮ просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду від 17.06.2014 року у даній справі та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що при розгляді справи, судом першої інстанції не були в повному обсязі з'ясовані всі обставини, що мають значення для правильного її вирішення. Так, поза увагою суду залишився той факт, що ОСОБА_4 не надано жодних доказів того, що спірне майно, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, позивач не зверталась до суду про визнання спірного майна як об'єкту права спільної сумісної власності подружжя та його поділ відповідно до ст. 69 СК України.

Крім того, зазначає, що суд невірно дійшов висновку, що ОСОБА_6 не займається підприємницькою діяльністю і не має власного доходу, оскільки в дійсності останній отримує дохід у страховій компанії «Аха Страхування» і має відкриті рахунки у банківській установі та здає в оренду приміщення - офіс НОМЕР_1.

В судовому засіданні особа, яка не була залучена у справі, права і обов'язки якої було вирішено судом першої інстанції ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3, представник відповідача старший державний виконавець Другого відділу ДВС Луцького МУЮ Шпірк В.Ю. апеляційні скарги підтримали, просили їх задовольнити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 квітня 2013 року у справі № 161/6632/13-ц позов ОСОБА_9 і ОСОБА_2 до ОСОБА_6 задоволено повністю, стягнуто з останнього 87 890 грн. заборгованості та судові витрати по справі. На виконання даного рішення 20.05.2013 року було видано виконавчий лист на підставі якого державним виконавцем ДВС Луцького МУЮ відкрито виконавче провадження.

При примусовому виконанні рішення, державним виконавцем ДВС ЛМУЮ Шпіруком В.Ю. проведено опис майна, належного боржнику ОСОБА_6 до якого включено нежитлове приміщення - офіс НОМЕР_1, загальною площею 35,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на яке накладено арешт.

Як встановлено з наданих суду доказів, зазначений об'єкт нерухомості з 30 липня 2012 року належить на праві приватної власності ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії САЕ № 492225 від 30 липня 2012 року (а.с.4), витягом про державну реєстрацію прав (а.с.5) та інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно в порядку доступу державних виконавців (а.с.39-41).

3адовольняючи частково позов ОСОБА_4 суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 20 липня 2008 року вбачається, що ОСОБА_6 перебуває у шлюбі з позивачкою, нежитлове приміщення - офіс НОМЕР_1 набуте за час шлюбу, відповідно до ст.60 СК України є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки кожного із сторін є рівними, тому є підстави для виключення з акту опису та арешту майна 1\2 частки спірного нежитлового приміщення.

Такі висновки суду першої інстанції, як вважає колегія суддів, зроблені з порушенням норм матеріального права, ч.1 п.п.1,2,4 ЦПК України, що є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Відповідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З свідоцтва про право власності від 30 липня 2012 року вбачається, що спірне приміщення не відноситься до жилих і належить відповідачу на праві приватної власності, відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності (а.с.4-5,15-25).

Оскільки позивач не заявляла позовних вимог про визнання за нею права власності на спірне майно, як це передбачено ч.2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», частка в натурі не визначена та не проведено реальний поділ зазначеного майна, а відповідно до роз'яснень, даних в п.29 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем відповідно до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України належності вказаного майна подружжю на праві спільної сумісної або часткової власності, а звідси - неправильність висновків суду про виключення з акту опису та арешту від 26 лютого 2014 року 1\2 частини приміщення-офісу НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 як такого, що належить ОСОБА_4

Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції в порушення вимог ч.1 ст.33 ЦПК України не вирішив питання про залучення до участі у справі в якості відповідача боржника ОСОБА_2, як особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, що призвело до порушення її права на судовий захист та постановив оскаржуване особою, яка не була залучена до участі у справі рішення всупереч вимогам ст.213 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.303,307,309,314,316,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги відповідача Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції та особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2014 року в даній справі скасувати, ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, ОСОБА_6 про виключення з акту опису та арешту майна та звільнення майна з під арешту відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді