Постанова № 40481180, 10.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2014 р. Справа № 804/12517/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Риженко О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача Мусаєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання протиправними дій та стягнення коштів у сумі 9600,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

15.08.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3, в якому позивач просить: визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради з приводу невиплати ОСОБА_3 грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію в розмірі 10 місячних окладів згідно ст.37 Закону України «Про державну службу»; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради грошову допомогу державним службовцям при виході на пенсію, що передбачена ст.37 Закону України «Про державну службу», кошти перерахувати на картку для виплат ОСОБА_3 у Приватбанк НОМЕР_1.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2014 р. провадження по справі було відкрито та справа призначена до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

31.08.2014 року наказом начальника Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради №332 -К від 31.08.2011 року ОСОБА_3 було звільнено з посади головного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання всіх видів соціальної допомоги, відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України, а саме: за невідповідність займаній посаді внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи. Статтею 37 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська від 29.09.2011 року №4301/10 - 40 позивачу було призначено пенсію державного службовця за віком з 01.09.2011 року, загальний трудовий стаж становить - 37 років, із них стаж державної служби в органах місцевого самоврядування - 15 років 02 місяці 27 днів.

На заяву від 12.10.2011 року про виплату вказаної допомоги позивач отримала лист відповідача від 19.04.2013 року №О -9 з відмовою, в якому відповідач зазначив про відсутність у позивача права на отримання такої допомоги.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 26.11.2013 року №11 - рп/2013, позивач зазначає, що дії відповідача з приводу невиплати їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка належить державним службовцям при виході на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», не ґрунтуються на нормах Закону, значною мірою порушують права позивача, а відтак підлягають визнанню незаконними з наступним стягненням зазначеної допомоги на користь позивача у визначеній сумі.

Позивач в судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала та, з урахуванням пояснень, наданих у судовому засіданні, просила суд задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, щодо задоволення адміністративного позову заперечував, обгрутовуючи свою позицію запереченнями на адміністративний позов від 01.09.2014 року, в яких зазначив наступне.

ОСОБА_3 дійсно працювала в Управлінні з 03.10.1996 року по 31.08.2011 року, на час звільнення обіймала посаду головного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання всіх видів соціальної допомоги, мала 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах відповідної сьомої категорії посад.

На момент припинення службово - трудових відносин з державним службовцем відповідно до п. 2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, у останнього відсутнє право на виплату 10 посадових окладів на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу». При цьому, відповідач зазначає, що, на його думку, зазначене право у позивача могло виникнути лише при звільненні її за ст.38 КЗпП України.

Таким чином, відповідач вважає дії Управління щодо відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів при звільненні працівника з посади службовця правомірними та обгрунтованими, а заявлений адміністративний позов - безпідставним.

Також, в обгрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що порушене в данному адміністративному позові питання позивачем вже було предметом розгляду Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та Вищого Адміністративного Суду України, копії рішень яких додає до матеріалів справи.

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 03.10.1996 р. По 31.08.2011 р. перебувала на державній службі, працюючи в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, на час звільнення обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу прийому громадян з питань надання всіх видів соціальної допомоги, та мала 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах відповідної сьомої категорії посад, що підтверджується інформацією з трудової книжки позивача, копія якої міститься в матеріалах справи.

31.08.2011 року наказом начальника Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради за №332 -К від 31.08.2011 року ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи.

12.10.2011 року ОСОБА_3 звернулась до начальника Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради з заявою, якою просила виплатити їй одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних окладів відповідно до ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посилаючись на наявність стажу служби в органах місцевого самоврядування понад десять років.

Листом від 01.11.2011 року відповідачем була надана відповідь позивачу, якою ОСОБА_3 повідомлялася, що, враховуючи звільнення її за п.2 ст.40 КЗпП України, підстави для задоволення заяви останньої - відсутні.

Також, на повторне звернення позивача від 06.12.2013 року за вх.№Л-14 щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів відповідно до ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», з урахуванням рішення Конституційного суду України від 26.11.2013 року №11рп-2013, справа №1-14/2013, відповідач листом від 23.12.2013 року №Л-14 повідомив позивача, що застосування до ОСОБА_3 офіційного тлумачення, наведеного у вищезазначеному рішенні Конституційного суду України від 26.11.2013 року є безпідставним, оскільки позивач на момент звернення не перебуває у трудових відносинах з Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради.

Спірні правовідносини сторін з приводу призначення та виплати відповідної грошової допомоги регулюються нормами Конституції України, Закону України "Про державну службу", Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про службу в органах місцевого самоврядування", тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній станом на 21.10.2013 р.) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Дана стаття передбачає виплату грошової допомоги, яка залежить від наявності двох умов, а саме: виходу державного службовця на пенсію та наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 03.10.1996 р. по 31.08.2011 р. працювала на державній службі, отже стаж державної служби становить більше 10 років, а також на момент звільнення не досягла 57 років.

Проте, Довідка від 02.09.2011 р. Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська та пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2, копії яких наявні у справі, підтверджують перебування ОСОБА_3 з 01.09.2011 р. на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська та отримання нею пенсії згідно Закону України "Про місцеве самоврядування".

Також Довідкою №1505 від 01.08.2014 року Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради підтверджено, що посадовий оклад ОСОБА_3 на момент звільнення складав 960,00 грн.

Право ОСОБА_3 на одержання пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради не заперечується.

Приймаючи до уваги те, що на момент звільнення у ОСОБА_3 були всі умови для призначення їй пенсії за Законом України "Про державну службу", а також за наявності стажу державної служби понад 10 років, суд вважає, що, визначаючи право державних службовців на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів ч. 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу" у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років, дана норма законодавства не містить будь-яких інших особливих умов або виключень щодо її застосування.

Обмеження дії вказаної норми у випадку звільнення державного службовця за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, не ґрунтується на жодній нормі чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" гарантовано право особи на достроковий вихід на пенсію, зокрема, у випадку розірвання трудового договору за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я.

Таким чином, у даному випадку таке право ОСОБА_3 реалізовано, і зазначене не є перешкодою для отримання, передбаченої ст. 37 Закону України "Про державну службу", грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 26.11.2013 р. №11-рп/2013 у справі №1-14/2013 роз'яснено, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України "Про державну службу".

Рішення Конституційного Суду України є остаточним і не підлягає оскарженню (ст. 63 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Посилання Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради на не набрання рішенням Конституційного Суду України від 26.11.2013 р. №11-рп/2013 у справі №1-14/2013 законної сили та припинення з ОСОБА_3 трудових відносин не приймаються до уваги судом, виходячи з викладеного вище.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 достроково вийшла за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства, мала стаж державної служби більше 10 років, а також враховуючи рішення Конституційного Суду України від 26.11.2013 р. №11-рп/2013 у справі №1-14/2013, суд вважає незаконними дії Управління праці та соціального захисту Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради з приводу невиплати ОСОБА_3 грошової допомоги при виході на пенсію в розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу", оскільки ця разова виплата не пов'язана з досягненням пенсійного віку.

Щодо посилань відповідача на розгляд тотожної справи Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом та Вищим Адміністративним Судом України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4) ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Як вбачається з позову ОСОБА_3, поданого до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, за результатами якого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом та Вищим Адміністративним Судом України були прийняті відповідні рішення, копії яких долучені до матеріалів справи, предметом зазначеного позову були вимоги позивача щодо визнання протиправною відмови Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради щодо виплати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, при звільненні грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, а також зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів, з зазначенням при цьому відповідачем Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради.

Як вбачається з тексту адміністративного позову, провадження за яким було відкрите у даній справі, предметом адміністративного позову, з яким ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, є визнання незаконними дій Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради з приводу невиплати ОСОБА_3 грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію в розмірі 10 місячних посадових окладів згідно ст.37 Закону України «Про державну службу», а також стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_3 грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію, що передбачена ст.37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 9600 (дев'ять тисяч шістсот грн.), перерахування коштів на картку для виплат ОСОБА_3 у Приватбанк НОМЕР_1, з зазначенням при цьому відповідачем Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради.

Таким чином, хоч матеріали справи і містять рішення, які набрали законної сили між тими ж самими сторонами, проте судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що предметом розгляду у справі № 2а/422/96/2012 р. та справі №804/12517/14 є різні позовні вимоги, що виключає у суду наявність правової можливості щодо закриття провадження у справі №804/12517/14 з підстав, передбачених п.4) ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд зазначає, що виходячи зі змісту ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зазначеному кореспондують також і приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру; і приписи ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а також відповідає ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ є безпосереднім завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 7 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Відповідно до ч.4 ст.8 КАС України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Зокрема, стаття 10 КАС України визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про обґрунтування позивачем належними доказами в розумінні ст. 70 КАС України незаконного характеру оскаржуваних дій, а відтак, оскаржувані дії з огляду на ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є вчиненими відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій; небезсторонньо (упереджено); недобросовісно; нерозсудливо; без дотриманням принципу рівності перед законом; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані зазначені вище дії; а також не виключає наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про порушення прав та інтересів ОСОБА_3 в публічно - правових відносинах з боку Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради внаслідок вчинення останнім незаконних дій з приводу невиплати ОСОБА_3 грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію в розмірі 10 місячних окладів згідно ст.37 Закону України «Про державну службу», а відтак вважає, що належним засобом щодо поновлення порушеного права позивача буде як визнання зазначених вище дій відповідача незаконними, так і стягнення з відповідача грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію, що передбачена ст.37 Закону України «Про державну службу», шляхом перерахування коштів у вказаній сумі на картку для виплат ОСОБА_3 у Приватбанк НОМЕР_1 у сумі 9600,00 грн., розрахованої наступним чином.

Відповідно до розрахунку одноразової допомоги відповідно до Законів України «Про державну службу» та «Про службу в органах місцевого самоврядування», наданого ОСОБА_3, який міститься в матеріалах справи, на момент звільнення позивача мінімальна заробітна плата складала - 960 грн./місяць, а сума окладу позивача відповідала розміру мінімальної заробітної плати на момент призначення, тобто складала - 960 грн., а відтак, сума грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів складає - 960 грн.* 10 = 9600 грн.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання протиправними дій та стягнення коштів у сумі 9600,00 грн. - задовольнити повністю.

Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради з приводу невиплати ОСОБА_3 грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію в розмірі 10 місячних окладів згідно ст.37 Закону України «Про державну службу».

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради грошову допомогу державним службовцям при виході на пенсію, що передбачена ст.37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 9600 (дев'ять тисяч шістсот грн.), кошти перерахувати на картку для виплат ОСОБА_3 у Приватбанк НОМЕР_1.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 15 вересня 2014 року.

Суддя Є.О. Жукова