Вирок № 40481008, 16.09.2014, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2335/14-к

№ провадження 1-кп/541/150/2014

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року. Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Олешко Н.А.,

з участю:прокурорів: Корсун В.С., Погребського С.В.,

захисника - адвокта ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Миргороді кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Попівка Миргородського району Полтавської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, утриманців не маючого, працюючого електриком у філії Багатогалузевого підприємства комунального господарства Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів„Миргородкурорт", проживаючого АДРЕСА_1, не депутата, не інваліда, раніше не судимого,

по ст. 286 ч. 1 КК України ,-

в с т а н о в и в :

05 березня 2014 року, приблизно, в 17 годин 55 хвилин обвинувачений ОСОБА_4, керуючи належним йому на праві приватної власності автомобілем „Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Сорочинській в м. Миргороді Полтавської області, в умовах сутінок, зі швидкістю 40 км/год., порушив вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка перетинала проїзну частину вулиці з ліва на право по напрямку руху автомобіля.

В наслідок здійсненого наїзду потерпілій ОСОБА_5, завдано тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини правого стегна зі зміщенням уламків, забою м'яких тканин голови, синців на передній поверхні правого стегна, в середній третині, на передній поверхні правого стегна, в нижній третині, в правій підвздошній ділянці, в ділянці правого ліктьового суглобу, на лобі з права, які за висновком судово - медичної експертизи відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Свою винуватість в інкримінованому діянні обвинувачений ОСОБА_4 визнав. По суті висунутого обвинувачення пояснив, що 05.03.2014 року дійсно керував легковим автомобілем по вул. Сорочинській в м. Миргороді та допустив наїзд на пішохода, яка в сутінках переходила вулицю не на пішохідному переході. Просив застосувати до нього акт амністії, на що фактично дав свою згоду.

З'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим суті пред'явленого йому обвинувачення та тих обставин справи, які ніким не оспорюються, суд, розглядаючи провадження відповідно до положень ст. 337 ч. 1 КПК України, тобто, в межах висунутого обвинувачення, не маючи сумнівів у добровільності та істинності його позиції, за пропозицією прокурора в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України, обсяг доказів, що підлягали дослідженню, обмежив допитом підсудного і вивченням матеріалів, які характеризують його особу.

Будь - яких належних і допустимих доказів того, що смерть потерпілої ОСОБА_5 знаходиться у прямому причинному зв'язку з даною дорожньо - транспортною пригодою стороною обвинувачення суду не надано та в обвинуваченні не зазначено. З огляду на це очевидні та достатні підстави для залучення ОСОБА_6 до участі в цьому кримінальному провадженні в якості потерпілої на підставі положень ч. 6 ст. 55 КПК України, відсутні.

Таким чином, розглянувши справу на засадах змагальності і диспозитивності, безпосередньо перевіривши докази сторони обвинувачення, надані суду першої інстанції та, проаналізувавши їх в сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку про те, що неправочинні дії ОСОБА_4, які проявилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило заподіяння потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесного ушкодження, слід кваліфікувати по ст. 286 ч. 1 КК України.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, матеріальне відшкодування завданих збитків. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, у обвинувальному акті не наведено, а суд не знаходить.

При призначенні міри покарання ОСОБА_4 враховується ступінь тяжкості вчиненого ним діяння, яке є не обережним та за відповідною класифікацією віднесене до злочинів невеликої тяжкості, його наслідки у вигляді травмування потерпілої особи, характер допущеного обвинуваченим порушення Правил дорожнього руху та його ставлення до цього порушення і його наслідків, обставини справи, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, а також особа ОСОБА_4, який за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, має власну сім'ю та фактично утримує престарілих батьків, що проживають у сільській місцевості.

За таких обставин суд приходить до переконання про доцільність призначення цьому обвинуваченому міри покарання у виді штрафу, без позбавлення права керувати транспортними засобами, що в достатній мірі сприятиме досягненню мети його виправлення і перевиховання та запобігання вчинення ним нових злочинів у майбутньому, в тому числі і в сфері безпеки дорожнього руху.

Цивільний позов прокурора / а.п. 17 / про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину слід задовольнити на підставі положень ст. 1206 ЦК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів, які за обвинувальним актом становлять 734 гр. 16 коп., підлягають до стягнення з обвинуваченого на користь держави на основі ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 126 КПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370, 374, 376 КПК України, пунктом „є" ст. 1, ст. ст. 9, 10 Закону України „Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року, суд , -

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні по ст. 286 ч. 1 КК України і призначити покарання у виді штрафу в сумі 5000 ( п'ять тисяч ) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до положень пункту „є" ст. 1 Закону України „Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді штрафу звільнити.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 до бюджету Миргородського району Полтавської області в особі Фінансового управління Миргородської районної державної адміністрації (юридична адреса: Полтавська область, м. Миргород, вул. Якова Усика, 15, розрахунковий рахунок 31418544700305 в ГУДКСУ в Полтавській області, код 37845125, ОПЕР МФО 831019, призначення платежу КЕКД 2406301) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину 1981 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят одну) гривну 50 копійок.

Речовий доказ по справі - автомобіль „Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який за змістом обвинувального акту, переданий під розписку на зберігання засудженому ОСОБА_4 / а.п. 2 /, після набрання вироком законної сили, той може використовувати на свій розсуд, як власник.

В рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів стягнути з ОСОБА_4 на користь держави ( НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області, код 25574067, рахунок 312522722210055, банк одержувача ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 8311019 ) 734 ( сімсот тридцять чотири ) гривни 16 копійок.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя Миргородського

міськрайонного суду Чернюк В.Д.