Ухвала суду № 40478920, 19.08.2014, Романівський районний суд Житомирської області

Справа № 290/675/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Романівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого судді Лесько М.О.

при секретарі Колосовській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Романові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2014 року до суду надійшла заява ОСОБА_1, у якій вона просить винести додаткове рішення, яким залишити дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на подальше виховання з батьком - ОСОБА_5 - відповідачем у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. Їх присутність не є обов'язковою.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи № 290/675/14-ц позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 з позовними вимогами:

1. Розірвати шлюб між позивачем та відповідачем по справі.

2. Дітей залишити на виховання батькові, відповідачу по справі.

3. Судові витрати покласти на позивача.

15.07.2014 року судом ухвалено рішення, яким задоволено позовну вимогу про розірвання шлюбу та вирішено питання про судові витрати згідно з вимогами статті 88 ЦПК України.

Дійсно, при ухваленні рішення судом помилково було залишено не вирішеною позовну вимогу про залишення дітей на виховання батькові, відповідачу у справі.

При розгляді даної справи судом було встановлено, що спору між подружжям про визначення місця проживання неповнолітніх дітей на час ухвалення судового рішення не існувало. До такого висновку суд дійшов із пояснень позивача, викладених у тексті позовної заяви, а саме: "Зараз я тимчасово приїхала до Житомиру, щоби вирішити всі ці питання з чоловіком. Ми з ним поспілкувались, порозумілись і вирішили шлюб розірвати, а дітей поки залишити йому на виховання ... діти проживають разом з відповідачем, спору про майно ми не маємо" (абз.4 мотивувальної частини позовної заяви). Вказана обставина також була підтверджена довідкою Садового товариства "Дачне" від 08.07.2014 року № 43, відповідно до якої ОСОБА_2 дійсно проживає постійно в садово-городньому товаристві "Дачне" по вулиці Обліпиховій № 39 разом зі своїми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 2005 року.

Відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч.1 статті 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Після ухвалення рішення у справі, а саме - 18.08.2014 року службою у справах дітей Романівської районної державної адміністрації було дано висновок про визначення місця проживання малолітніх дітей сторін, згідно з яким орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання дітей з батьком - ОСОБА_2. Вказаний висновок повністю узгоджується із домовленістю сторін про визначення місця проживання дітей. Висновок було подано до суду 19.08.2014 року і з матеріалів справи не вбачається, що такий висновок служби у справах дітей порушує права дітей.

Відповідно до статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи, що судом достовірно встановлено, що право позивача на визначення місця проживання її дітей, як і право відповідача на участь у вихованні своїх дітей ніким не порушено і не оспорюється, сторони згідно зі статтею 160 СК України досягли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти, спір між сторонами відсутній, дане питання за відсутності спору між батьками вже було вирішено органом опіки та піклування, заявлена позовна вимога не підлягає розгляду в суді в порядку цивільного судочинства, а позовне провадження в частині даної вимоги підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Отже, суд приходить також до висновку про необхідність повернення позивачу ОСОБА_1 сплаченої нею суми судового збору в розмірі 243,60 грн., оскільки провадження у справі у вказаній частині позовних вимог підлягає закриттю.

На підставі наведеного вище та керуючись статтями 205 ч.1 п.1, 220, 293, 294 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №290/675/14-ц - задовольнити частково.

Ухвалити у справі додаткове судове рішення - ухвалу про закриття провадження.

Закрити провадження у цивільній справі № 290/675/14-ц за позовом ОСОБА_1 в частині позовної вимоги про залишення дітей на виховання батькові - відповідачу ОСОБА_5.

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України в Романівському районі Житомирської області повернути ОСОБА_1 (громадянка України, паспорт серії ВМ № 908167, виданий Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області 27.12.2000 року) судовий збір у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок), сплачений за реквізитами: отримувач коштів: УДКСУ у Романівському районі Житомирської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38042450; рахунок отримувача 31219206700132; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Житомирській області; код банку отримувача 811039, відповідно до квитанції № 105.606.1 від 19.08.2014 року.

Копію ухвали разом з оригіналом квитанції № 105.606.1 від 19.08.2014 року надіслати позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Романівський районний суд Житомирської області протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: М.О. Лесько