Ухвала суду № 40478094, 08.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 222/812/12

Провадження №11/772/158/2014

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 р.

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Нешик Р.І.

суддів: Олексієнка Ю.Г., Старинця Ю.В.

з участю прокурора Янушевича О.Ю.

засудженого ОСОБА_2

розглянула 08 вересня 2014 року у відкритому судовому засіданні у м.Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора зі змінами та адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Теплицького районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2012 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.3641, ч.2 ст.366 КК України;

- за ч.2 ст.364-1 КК України покарання у виді штрафу в сумі 10200 грн. (шістсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян) з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності на строк один рік;

- за ч.2 ст.366 КК України призначено покарання у виді - чотири роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності на строк два роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 покарання у виді - чотири роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності на строк два роки.

Стягнуто із нього судові витрати та вирішено питання про речові докази.

ОСОБА_2 визнаний винним за вироком суду і засуджений за те, що він, будучи службовою особою - головою фермерського господарства ОСОБА_2, умисно вчинив зловживання повноваженнями та службове підроблення за таких обставин.

Так, у період з травня 2007 року по червень 2008 року ОСОБА_2, достовірно знаючи, що його фермерське господарство купівлю комбайну КСКУ-6 у ПП «ОСОБА_4» за 280 300 грн. не здійснювало та такі кошти за нього не перераховувало, а вказаний комбайн ФГ ОСОБА_2 було придбано у ОСОБА_5 за 100 грн., виготовив завідомо неправдиві документи, що підтверджували купівлю ФГ ОСОБА_2 першого комбайну КСКУ-6 у ПП «ОСОБА_4» за 280 300 грн.

У подальшому ОСОБА_2 умисно, з метою одержання неправомірної вигоди на користь очолюваного ним фермерського господарства, діючи всупереч інтересам ФГ ОСОБА_2, 12 червня 2008 року подав до комісії Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заяву та інші документи, визначені «Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 25 серпня 2004 року, в тому числі й вищевказані завідомо неправдиві документи про купівлю за 280 300 грн. першого комбайну КСКУ-6, для одержання фінансової підтримки на безповоротній основі - 30%-ої компенсації витрат, пов'язаних із придбанням першого комбайну.

На підставі поданих ОСОБА_2 завідомо неправдивих документів комісією Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 20 червня 2008 року було прийнято рішення про надання ФГ ОСОБА_2 фінансової підтримки на безповоротній основі - 30%-ої компенсації витрат, пов'язаних із придбанням першого комбайну в розмірі 84 090 грн. та в подальшому 09 липня 2008 року Вінницьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств на розрахунковий рахунок ФГ ОСОБА_2 безпідставно було перераховано зазначену суму коштів.

В апеляційній скарзі прокурора зі змінами ставиться питання про зміну вироку суду в частині засудження ОСОБА_2 за ст.366 ч.2 КК України, перекваліфікацію його дій на ч.1 цієї статті та призначення покарання в межах її санкції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону.

Апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3, містить прохання про скасування вироку і закриття провадження по справі в частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст.364-1 КК України із підстав неправильного застосування кримінального закону та зміну вироку суду в частині призначеного засудженому покарання за іншим звинувачення та застосуванням ст.69 КК України з метою виключення додаткового покарання, зважаючи на невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного та особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення засудженого, підтримавшого доводи поданої в його інтересах апеляції та просившого врахувати його письмові пояснення; прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги засудженого та задоволення поданої ними, зі звільненням засудженого від відбування покарання за ч.1 ст.366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності; виступи їх в судових дебатах в підтримання висловлених ними позицій, дослідивши доводи обох апеляцій та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора та залишення вироку без змін в іншій частині зі слідуючих підстав.

Висновки суду про доведеність ОСОБА_2 у зловживанні повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки та у службовому підробленні при обставинах детально викладених у вироку, правильний та ґрунтується на досліджених у суді доказах.

Доводи апеляції прокурора щодо неправильної кваліфікації дій засудженого за ч.2 ст.366 КК України заслуговують на увагу, оскільки тяжкі наслідки у вигляді спричинення державі матеріальних збитків, настали не від службового підроблення, а від зловживання ОСОБА_2 своїми службовими повноваженнями.

А тому його дії слід кваліфікувати не за ч.2, а за ч.1 ст.366 КК України, та звільнити від відбування покарання, яке буде призначено за даним законом у зв'язку із закінченням строку давності на підставі ч.1 п.2 ст.49 та ч.5 ст.74 КК України.

Проте, доводи адвоката ОСОБА_3 щодо необґрунтованого засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст.364-1 КК України із-за того, що в період 2007-2008 року не існувало такого кримінального закону судом не приймаються до уваги.

На день скоєння злочину існувала лише норма закону із обтяжуючими обставинами, яка передбачала кримінальну відповідальність за зловживання службовими повноваженнями службовою особою, незалежно від форм власності, та яка за санкцією є більш суворою, ніж норма ст.364-1 КК України.

Законом України від 07.04.2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційне правопорушення», кримінальний кодекс України був доповнений ст. 364-1, який в порівнянні зі ст.366 КК України пом'якшує кримінальну відповідальність.

Враховуючи, що норми ч.1 ст.5 КК України передбачають, що закон, який скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Тому суд, керуючись зазначеними нормами, застосував даний закон до дій ОСОБА_2

При перевірці правильності кваліфікації дій засудженого за ст.364-1 КК України касаційною інстанцією при перевірці доводів касаційної скарги прокурора колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав, що за встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_2 кваліфіковані правильно (т.2 а.с.405 зв.).

Тому підстав для скасування чи зміни вироку в цій частині судова колегія не має, а тому апеляція адвоката ОСОБА_3 не підлягає до задоволення.

Ніяких змін чи доповнень до поданої апеляції захисника до апеляційного суду не поступало ні від засудженого, ні від інших адвокатів, яким надавалась можливість знайомитися зі справою по угоді із засудженим.

А тому апеляційний розгляд проводився в межах поданих апеляцій.

Надані ОСОБА_2 письмові пояснення не стосувались апеляційних доводів, а тому не брались судом до уваги.

Не знайшли свого підтвердження доводи захисника про застосування до додаткового покарання норм ст.69 КК України.

Незважаючи на відсутність обтяжуючих покарання обставин, по справі не вбачається і пом'якшуючих, а тому суд їх обґрунтовано не врахував.

Обов'язковою умовою застосування норм ст.69 КК України, про яку просить адвокат, має бути наявність не менше двох пом'якшуючих покарання обставин, відсутність яких виключає незастосування додаткового покарання, призначеного ОСОБА_2 за вироком суду.

Обставини, на які вказував адвокат в своїй апеляції не є пом'якшуючими, а тому не можуть враховуватись такими.

Звільнення ОСОБА_2 від покарання за ст.366 ч.1 КК України за строками давності виключає застосування норм ч.1 ст.70 КК України - призначення покарання за сукупністю злочинів, в зв'язку із чим із резолютивної частини вироку слід виключити вказівку про застосування даних норм.

Рішення суду про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання із випробуванням і іспитовим строком приймалось місцевим судом за сукупністю злочинів, за більш із тяжкий із яких передбачалось позбавлення волі. Дії ОСОБА_2 в цій частині перекваліфіковані і за строком давності він звільнений в цій частині від відбування покарання.

Санкцією ст.364-1 ч.2 КК України передбачено покарання лише у вигляді штрафу, до якого суд і засудив.

Звільнення від сплати штрафу відповідно ст.75 КК України не допускається, а тому застосування даних норм неможливе.

Таке рішення не погіршує становище засудженого, оскільки за скоєння зазначених дій за ч.1 ст.364-1 КК України за вироком суду обиралося покарання у вигляді штрафу.

Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст. ст.365-367 КПК України в редакції 1960 року та п.п.11,15 Перехідних положень до діючого КПК, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора зі змінами задовільнити.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого залишити без задоволення.

Вирок Теплицького районного суду Вінницької області від 16 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 із ч.2 на ч.1 ст.366 КК України, призначити йому за цим законом покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. та від призначеного покарання його звільнити на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.364-1 КК України до призначеного місцевим судом покарання у виді 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10.200 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності на строк 1 рік.

В решті оскаржуваний вирок суду залишити без змін.

Судді:

З оригіналом згідно: