Ухвала суду № 40477020, 10.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17460/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-інвест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центральний контрагент», Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Публічне акціонерне товариство «Українська біржа», Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, за участю Прокуратури Святошинського району м. Києва, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Абріс-інвест» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0000422200/0 від 06.06.2011 року та № 0000742200 від 10.11.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Абріс-інвест»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт № 28/22-025/31280357 від 20 травня 2011року (далі - акт перевірки). Проти висновків акту перевірки ТОВ «Абріс-Інвест» заперечувало. Однак всі заперечення були відхилені. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422200/0 від 06.06.2011 року.

Основними доводами відповідача є: відсутність договорів купівлі-продажу цінних паперів, а відтак невизнання здійснених операцій купівлі-продажу цінних паперів; відсутність руху грошових коштів по банківським рахункам позивача, а тому вважає, що розрахунки за придбані цінні папери позивач не здійснив, а значить отримав їх безоплатно, тобто, в подарунок.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що згідноз ч. 1 ст. 650 Цивільного кодексу України, особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 185 Господарського кодексу України, до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Діяльність фондових бірж регулюється Законом України Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Згідно ч. 2 ст. 24 цього Закону, торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою та реєструються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Правила ПАТ «Українська біржа» існують і затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) від 18.11.2008р. № 1338 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 20.19 Правил, наслідком укладання біржової угоди в ETC є формування біржового контракту. Біржовий контракт (договір) є електронним документом, що укладається при посередництві ETC. Учасник торгів, підписавши Договір на проведення операцій на ринку цінних паперів, Договір про інформаційно-технічне забезпечення та Угоду про використання аналога власноручного підпису в ETC, погоджується з тим, що усі договори укладаються на біржі виключно на умовах, викладених у цих Правилах. Відсутність положень цих Правил у копії електронного договору, у вигляді документа на папері, посилання на ці Правила чи окремі положення цих Правил не свідчить про те, що договір укладений не у відповідності з цими Правилами.

Відповідно до пункту 20.17 Правил, на вимогу учасника біржових торгів Біржа може надати йому Виписку з реєстру угод, яка містить інформацію про угоди, укладені цим учасником на біржових торгах. Виписка з реєстру угод оформлюється в паперовому вигляді і затверджується печаткою Біржі та підписом уповноваженої особи Біржі.

Відповідно до пункту 20.16 Правил, Виписка з реєстру угод містить наступні відомості: ідентифікаційний номер угоди; - код цінного паперу; - міжнародний ідентифікаційний номер цінного папера (ISIN); - дата та час реєстрації угоди в Реєстрі угод; - сукупність прав та обов'язків по угоді купівлі-продажу цінних паперів (купівля цінних паперів або продаж цінних паперів); - ціна одного цінного паперу; - сума угоди; - кількість цінних паперів; - дата проведення розрахунків по угоді.

Таким чином, в такому реєстрі містяться всі суттєві умови біржових угод.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до п. 2.3 (абзац 1) Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Наказ № 88), первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, тлумачення вимог щодо первинних документів є припустимим на підставі Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Оскільки за наслідками торгів в ETC на біржі складається виписка з реєстру угод, кожний окремо взятий рядок виписки з реєстру угод, укладених на ПАТ «Українська біржа», є візуалізацією кожної окремо взятої угоди в розумінні ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»,так як містить всі суттєві умови вказаних угод (назва цінного папера, його емітент, кількість цінних паперів, ціна одного цінного папера, сума угоди, дата виконання, контрагент - сторона договору).

Вказана виписка свідчить про факт укладання таких угод, оскільки в преамбулі до реєстру угод прямо зазначається: «ПАТ «Українська біржа» підтверджує, що біржові контракти укладені за результатами торгів, проведених з використанням електронної торговельної системи біржі відповідно до Правил ПАТ «Українська біржа» та підписані аналогами власноручних підписів контрагентів за цими біржовими контрактами».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що наявність угод доводиться також тим, що вони спричинюють реальний рух коштів і цінних паперів, що віддзеркалюється у виписці про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах.

Зазначений підхід повністю відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з ч.1 ст. 9 цього Закону, для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. По суті таким зведеним обліковим документом є Виписка з реєстру угод.

Статус виписки з Реєстру угод як первинного документу підтверджений численними роз'ясненнями компетентних державних органів, а також експертизою.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що біржові договори, укладені в електронній формі, є первинними документами в розумінні Податкового кодексу України, їх доказову силу не можна заперечувати виключно на підставі того, що він має електронну форму, як це зазначено в ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Доказом існування кожної окремо взятої угоди є рядок з виписки з реєстру угод, який (рядок) відповідає відповідним рядкам з виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах щодо руху коштів та цінних паперів.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів.

Таким чином, при клірингу гроші ходять по рахунках у депозитарію, а не по рахунках у банку.

Згідно з п. 1.43 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», учасник платіжної системи - юридична або фізична особа - суб'єкт відносин, що виникають при проведенні переказу коштів, ініційованого за допомогою платіжного інструмента цієї платіжної системи.

Отже, учасниками платіжної системи можуть бути не тільки банки.

Відповідно до постанови від 16.02.2010 р. №68 «Про надання Приватному акціонерному товариству "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" (м. Київ) статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України», ПрАТ "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів" (лише для обслуговування розрахунків за цінними паперами учасників фондового ринку) надано статус учасника системи електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП) відповідно до Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 16.08.2006р. № 320 зі змінами (далі - Інструкція № 320)».

Механізм реалізації клірингових розрахунків прописаний в Положенні про розрахунково-клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів, затвердженому Рішенням ДКЦПФР від 17.10.2006 р. №1001, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2006 р. за №1198/13072 і тому є обов'язковим для виконання (далі - Положення № 1001). Зазначимо також, що Положення № 1001 погоджене СБУ та Національним банком України.

Згідно з п. 3.4 Розділу VI Положення № 1001, у разі придбання цінних паперів клієнтом депозитарію його технічний субрахунок для обліку грошових зобов'язань за договорами щодо цінних паперів зменшується, а його контрагента збільшується на загальну вартість укладеного договору щодо цінних паперів. Одночасно в разі придбання цінних паперів клієнтом депозитарію його технічний субрахунок для обліку зобов'язань щодо цінних паперів за відповідним випуском (міжнародним ідентифікаційним номером цінних паперів) збільшується, а його контрагента зменшується на загальну кількість цінних паперів відповідно до договору щодо цінних паперів.

По такій схемі відбувається рух коштів в оплату за отримані (придбані) цінні папери: рахунок цінних паперів збільшується, а рахунок грошових коштів зменшується. Зазначене видно на виписці про операції з цінними паперами на рахунку в цінних паперах, яку надано та засвідчено Зберігачем (приклад наведений в додатку 9 до позовної заяви).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», а також виданого на його виконання Положення № 1001,-

а) клірингові операції з цінними паперами неможливі без їх оплати;

б) оплата здійснюється шляхом перерахування коштів по технічних субрахунках для обліку грошових зобов'язань, відкритих у депозитарію, а не у банку.

Згідно з пп. 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який був чинним в період здійснення спірних операцій), під терміном «витрати» для цілей цього пункту слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

В ході укладання клірингових угод за будь-яких умов у покупця виникає зобов'язання платити за придбаними цінними паперами, і це зобов'язання саме по собі створює витрати, оскільки для виникнення витрат, в силу цитованого пп. 7.6.3 достатньо нарахувати зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»(кліринг передбачає визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік); - в п. 3.1 Розділу VI Положення № 1001 (для виконання розрахунків за договорами щодо цінних паперів за результатами клірингу (методу врегулювання взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік) депозитарій відкриває своєму клієнту технічний рахунок).

В Розділі І Положення № 1001 дано визначення «взаємозалік»- це процес, який може бути складовою частиною розрахунково-клірингової діяльності та здійснюється відповідно до даного Положення та внутрішніх документів клірингового депозитарію з метою визначення для кожного його учасника загальної суми поставки та отримання грошових коштів і загальної кількості поставки та отримання цінних паперів за результатами торгів на організаторі торгівлі.

Таким чином, в процесі здійснення клірингу взаємні зобов'язання контрагентів погашаються, що в принципі відповідає також припиненню зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що біржові операції на ПАТ «Українська біржі» є реальними, належним чином задокументовані, реальність та наявність біржових угод підтверджується випискою з Реєстру угод, рух коштів та цінних паперів підтверджується випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах, дані обох виписок повністю співпадають, безоплатна передача цінних паперів при клірингу неможлива, але рух коштів здійснюється не в банку а у депозитарію, згідно ст. 8 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкових повідомлень рішень № 0000422200/0 від 06.06.2011 року та № 0000742200 від 10.11.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 11.09.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Т.Р. Вівдиченко, М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Міщук М.С.