Рішення № 40477012, 16.09.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "16" вересня 2014 р. Справа № 906/769/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, довіреність від 25.07.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 04.09.2014р.;

з перервою в судовому засіданні з 11.09.2014р. до 16.09.2014р., відповідно до ст. 77 ГПК України з викликом сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" (м. Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Житомир)

про стягнення 36164,51 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача: борг за поставлений товар у розмірі: 22218,18 грн., пеню у розмірі: 393,24 грн., штраф у розмірі: 3332,73 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі: 10220,36 грн., що складає: 36164,51 грн., а також судові витрати: 1827,00 грн. судового збору та 3 500,00 грн. оплата послуг адвоката.

Представник позивача в судове засіданні 11.09.2014р. та 16.09.2014р. подав заяви, в яких повідомляє, що після подачі позовної заяви до суду відповідач сплатив заборгованість у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15 від 08.09.2014р. та №18 від 15.09.2014р. (а.с. 85,92), у зв'язку з чим позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2000,00 грн., за відсутністю предмету спору (а.с. 81-82; 89-90).

Представник відповідача в судове засідання надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому повідомляє, що на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 20218,18грн. Також просить суд, посилаючись на ст.83 ГПК України, що загальна сума грошових коштів заявлених до стягнення та штрафних санкцій надмірно велика порівняно зі збитками позивача і в разі задоволення позову в повному обсязі, для відповідача наступлять наслідки, які негативно вплинуть на його фінансовий стан та підприємницьку діяльність (а.с.93-94).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2011 року між ТОВ "Рошен-Полісся" (Постачальник, позивач) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки товару №154 (а.с.11-12), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продовольчі товари, а покупець зобов'язався прийняти товар в асортименті, кількості і по ціні, згідно накладних і оплатити його на умовах цього договору (п.п.1.1.1-1.1.2 договору).

Умовами договору сторони передбачили, що розрахунки з постачальником здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням номера і дати видаткової накладної, в протилежному випадку погашається заборгованість по першій неоплаченій накладній. Датою виконання обов'язку покупця по оплаті товару є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.3.1 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що термін відстрочки платежу за товар поставлений покупцю на підставі даного договору становить 14 календарних днів від дати поставки товару покупцю по кожній окремій накладній.

На виконання умов договору №154 від 01.02.2011р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22218,18грн., що підтверджується видатковими накладними №№РП-00005266, РП-00005267 , РП-00005271, РП-00005272 від 22.01.2014р., РП-00006379, РП-00006380, РП-00006554 від 25.01.2014р., РП-00007285, РП-00007286 від 28.01.2014р., РП-00008233, РП-00008234, РП-00008537, РП-00008635 від 31.01.2014р., РП-00009400 від 04.02.2014р., РП-00009932, РП-00009933 від 05.02.2014р., РП-00013184 від 14.02.2014р. ( а.с.13-34).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 22218,18грн.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді відповідач оплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 2000,00грн., що підтверджується платіжними документами №15 від 08.09.2014р. та №18 від 15.09.2014р. , тому провадження у справі в частині стягнення 2000,00грн. суми основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на час розгляду справи несплаченою залишилась сума в розмірі 20218,18грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 20218,18грн.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 20218,18грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.6.2 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню в сумі 393,24грн. та 3332,73рн. штрафу.

Відповідно до п.6.2 договору в разі прострочення покупцем строку оплати, що вказаний в п.3.3 даного договору, він зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочки платежу, а також в разі прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на двадцять календарних днів покупець повинен додатково сплатити постачальнику штраф в розмірі 15 % від суми боргу.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу (а.с.3-4), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 393,24грн. та штраф у розмірі 3332,73грн. нараховані відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, враховуючи, що відповідач вживає заходів щодо погашення заборгованості, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір застосованого позивачем штрафу на 50%, до 1666,37грн. штрафу. У стягненні 1666,36 грн. суд відмовляє.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10220,36грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до положень ч.1 ст.626, ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України, сторони мають право вільно встановити за власною домовленістю визначені на їх розсуд та погоджені ними умови (в межах, що не суперечать закону), які є обов'язковими для сторін відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 536 даного Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, у договорі сторони вправі вказати розмір процентів, які будуть нараховуватись в разі користування платником чужими грошовими коштами, яке безперечно має місце і у випадку прострочення оплати товару.

В договорі поставки товару №154 (п.6.8. договору) сторонами встановлено, що у випадку прострочення покупцем строку оплати товару більш ніж на тридцять календарних днів, що встановлений п.3.3. даного договору, покупець зобов'язаний крім пені та штрафу сплатити постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. Такі відсотки починають нараховуватись з першого дня виникнення заборгованості, але на суму заборгованості, яка прострочена більш ніж на тридцять днів.

Таким чином, договором передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами в разі прострочення оплати товару - 1 відсоток за кожен день прострочення, що нараховуються на суму простроченого платежу.

Згідно розрахунку позивача (а.с.4), правильність якого перевірена судом, стягненню з відповідача підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 10220,36грн. Позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3500,00грн. витрат за оплату послуг адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, на підставі Договору про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.2011р. та додаткових угод до нього (а.с.35-38).

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат, крім судового збору, входить зокрема оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання адвокатських послуг №4/2011 від 28.04.2011р. та додаткові угоди до даного договору, укладені між ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" та ТОВ "Рошен-Полісся", копію Свідоцтва за НОМЕР_2, виданого 10.03.2011р. гр. ОСОБА_4 про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.36), довіреність №4 від 25.07.2014р., платіжне доручення №6680 від 17.04.2014р. про сплату позивачем ТОВ "Міжнародний правовий консалтинг" гонорару в сумі 3500,00грн. згідно додаткової угоди №17 до договору від 28.04.011р. (а.с.8).

Приймаючи до уваги особисту участь адвоката ОСОБА_4 у підготовці позовної заяви, заяв про уточнення позовних вимог, у засіданнях суду 01.07.2014р., 09.09.2014р., 16.09.2014р., у відповідності зі ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та п. 14.1.226 статті 14 Податкового кодексу України, п. 11 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 про відображення коштів адвокатів у класі 2 Плану рахунків і обліковуються за балансовим рахунком 2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб", господарський суд вважає обґрунтованими витрати позивача на оплату послуг адвоката ОСОБА_4 в сумі 3500, 00 грн.

Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін спору пропорційно. При цьому , на відповідача покладається витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору за позовною вимогою про стягнення штрафу, незважаючи на зменшення судом її розміру на 50 % (п.4.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.13р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України").

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (10031, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Полісся" (10001, м. Житомир, вул.Ватутіна,188, ідентифікаційний код 37390603):

- 20218,18грн. основного боргу;

- 393,24 грн. пені,

- 1666,37 грн. штрафу,

- 10220,36 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами,

- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору;

- 3500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3.Провадження у справі в частині стягнення 2000,00грн. основного боргу припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. В позові відмовити в частині стягнення 1666,36грн. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.09.14

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати: