Постанова № 40476967, 15.09.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 року Справа № 803/1617/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проба» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проба» звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 16.07.2014 року № 5542-25.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно винесено податкову вимогу від 16.07.2014 року № 5542-25, оскільки відсутня несплачена узгоджена сума грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств та по податку на додану вартість.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

У письмових поясненнях представник відповідача позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що податкова вимога від 16.07.2014 року № 5542-25 відкликана контролюючим органом у зв'язку з оскарженням податкових повідомлень-рішень від 25.06.2014 року № 0006172202, № 0006152202, на підставі яких її було винесено.

У клопотанні від 15.09.2014 року представник відповідача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили усі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 статті 41 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 15.09.2014 року відповідно до частини 6 статті 128 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у травні 2014 року посадовими особами Луцької ОДПІ на підставі направлень від 14.04.2014 року № 000648, № 000649, виданих Луцькою ОДПІ, відповідно до наказу Луцької ОДПІ від 14.04.2014 року № 960 проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Проба» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ПП «Техстандартпроект» за період з 01.10.2010 року по 29.02.2012 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 05.05.2014 року № 2083/03-18-22-02/25083777, яким встановлено такі порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ «Проба» завищено податковий кредит за період з 01.03.2011 року по 29.02.2012 року у загальній сумі 120 728 грн.; ст. 134, ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ «Проба» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перевіряємий період на суму 603640 грн.

На підставі акту перевірки від 05.05.2014 року № 2083/03-18-22-02/25083777 Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 року № 0004662202, яким нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 136 591,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 6 899,25 грн. та № 0004672202, яким нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120 728,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 25 366,50 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями 02.06.2014 року позивачем було подано скаргу № 6 Головному управлінню Міндоходів у Волинській області. Рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 17.06.2014 року № 3588/10/03-2010-04-06 скаргу підприємства задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.05.2014 року № 0004672202 у сумі 3 808,00 грн., № 0004662202 у сумі 4 671,00 грн. В іншій частині рішення залишені без змін.

У зв'язку з частковим скасуванням податкових повідомлень-рішень від 21.05.2014 року, згідно пунктів 60.1, 60.4 статті 60 Податкового кодексу України вони вважаються відкликаними. Тому Луцькою ОДПІ були прийняті та надіслані позивачу нові податкові повідомлення-рішення від 25.06.2014 року № 0006172202 про нарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 116 920,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 25 366,50 грн., а також № 0006152202 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 131 831,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6 898,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення рішення від 25.06.2014 року № 0006172202, № 0006152202 були оскаржені в судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 року, яка не набрала законної сили, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 25.06.2014 року № 0006172202, № 0006152202.

Судом встановлено, що 16.07.2014 року Луцькою ОДПІ винесено податкову вимогу № 5542-25, якою визначено обов`язок ТзОВ «Проба» сплатити до бюджету узгоджене грошове зобов`язання у сумі 117555,88 грн., в тому числі по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 62136,56, по податку на додану вартість у сумі 55419,32 грн.

Однак, з листа Луцької ОДПІ від 02.09.2014 року № 12767/10/03-18-25 вбачається, що податкова вимога від 16.07.2014 року № 5542-25 була відкликана 18.07.2014 року контролюючим органом у зв'язку з погашенням заборгованості.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України

Підпунктом 191.1.34 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України визначено, що однією із функцій контролюючих органів є забезпечення визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Умови та порядок відкликання надісланої на адресу платника податків податкової вимоги визначено статтею 60 Податкового кодексу України.

Пунктом 60.1 цієї статті передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; . рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Підставою для винесення даної податкової вимоги була необхідність сплати податкового боргу, що виник у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань по податкових повідомленнях-рішеннях від 25.06.2014 року № 006172202 та № 0006152202.

У зв'язку із оскарженням позивачем даних податкових повідомлень-рішень до суду вони були і виімпортовані з облікової картки платника податків і на рахунку платника податків утворилась передоплата. Після надходження ухвали суду, зазначені податкові повідомлення - рішення були виключені з облікової картки платника податків. Вказане відбулося вже 18.07.2014 року, після винесення податкової вимоги.

Аналізуючи норми вищезазначених нормативних актів, суд зазначає що підставою для звернення до адміністративного суду є наявність у позивача порушених його прав, свобод або інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Суд звертає увагу позивача, що рішення суб'єкта владних повноважень може бути самостійним предметом судового оскарження у випадку, коли саме рішення має правові наслідки і порушує права позивача. Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога від 16.07.2014 року № 5542-25 була відкликана 18.07.2014 року контролюючим органом самостійно, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати цю податкову вимогу такою, що породжує зміни майнового стану ТзОВ «Проба» та впливає на права та обов`язки позивача у сфері податкових відносин.

В такому випадку порушені права підлягають захисту.

Як встановлено в судовому засіданні, оспорювана податкова вимога відкликана відповідачем, у зв'язку з чим права позивача повністю відновлені.

Крім того, суд зазначає, що оскільки вимога на даний час відкликана, і правовідносини, які вона регламентувала, вичерпані, тому суд не дає правової оцінки в даному випадку правомірності її винесення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено підставності поданого позову, та те, що права його порушені, оскільки податкова вимога від 16.07.2014 року № 5542-25 відкликана контролюючим органом, тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 128, 158, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк