Постанова № 40476841, 09.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2014 року Справа № 813/3201/14

17 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Попик Т.М.,

від відповідача Біляк Н.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міжрегіонального центру соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Львівський міжрегіональний центр соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000201703 від 14.03.2014 року.

У судовому засіданні 04.07.2014 року Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова в порядку ст. 55 КАС України замінено на її процесуального правонаступника Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є формальним, упередженим, необгрунтованим та таким що не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначив, що позивач виконуючи свій обов'язок по своєчасній сплаті податку допустив помилку технічного характеру, наслідком якої стало несвоєчасне надходження коштів до відповідача. Ствердив, що відповідача повідомлено про таку помилку, крім того, кошти перераховані своєчасно Державній податковій інспекції у Галицькому районі м. Львова замість Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях /а.с.34/. Зазначив, що від позивача, всупереч встановленим вимогам податкового законодавства, кошти по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування надійшли із запізненням більш ніж на 30 днів. Тому, податковим органом на позивача накладено штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум та нараховано пеню в розмірі. Розрахунок фінансових санкцій здійснювався на підставі даних карток особового рахунку. Зазначив, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова не було повідомлено про сплату коштів на рахунок ДПІ у Галицькому районі. Вважає рішення контролюючого органу правомірним, справедливим та законним. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Львівський МЦСТПМРІ зареєстроване як юридична особа з присвоєнням коду ЄДРПОУ 25248327 та перебуває на податковому обліку ДПІ у Сихівському районі м. Львова.

В період жовтень-листопад 2013 року позивачем здійснювалася сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування отримувачу ДПІ у Галицькому районі м. Львова /а.с.10-12/.

Позивач листом від 07.11.2013 року № 316 звернувся до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про перекидку коштів нарахування єдиного внеску на заробітну плату та утримання єдиного внеску із заробітної плати працівників центру /а.с.7/.

Контролюючим органом 14.03.2014 року прийнято рішення № 0000201703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосованоштраф у розмірі 15087,15 грн. (10%) та нараховано пеню у розмірі 2342,39 грн. (0,1% від суми недоїмки) /а.с.8/.

Вважаючи вищевказане рішення незаконним позивач звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-IV від 08.07.2012 р. з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464-IV).

Так, в силу положень п. 5, п. 7 ст. 9 Закону № 2464-IV сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до платіжних доручень № 1469 від 01.10.2013 року, № 1471 від 01.10.2013 року, № 1050 від 14.10.2013 року, № 1531 від 23.10.2013 року, № 1072 від 31.10.2013 року, № 1073 від 31.10.2013 року, Львівським МЦСТПМРІ здійснено оплату єдиного внеску одержувачам ДПІ у Галицькому районі м. Львова та УПФ України у Галицькому районі м. Львова /а.с.10-12/.

Представник позивача пояснив, що оплату проведено своєчасно, однак у зв'язку з тим, що з 01.10.2013 року з метою реалізації норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», Міністерством доходів і зборів України відкрито нові рахунки в органах Державної казначейської служби для зарахування єдиного внеску. До вищевказаного моменту платники єдиного внеску Сихівського району обслуговувалися відділом надходження доходів управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова. Зазначив, що у зв'язку із зміною рахунків такі проплати здійснені до ДПІ у Галицькому районі у м. Львова.

Суд враховує, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов'язання", вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Судом встановлено, що позивач, після самостійного виявлення помилки, 07.11.2013 року звернувся до начальника ДПІ у Галицькому районі м. Львова з листом № 316 /а.с.7/, відповідно до якого просив здійснити перерахування коштів нарахування єдиного внеску на заробітну плату та утримання єдиного внеску із заробітної плати працівників центру у ДПІ у Сихівському районі м. Львова, що помилково були зараховані в ДПІ у Галицькому районі м. Львова згідно перелічених вище платіжних доручень.

Представник позивача пояснив та представник відповідача не заперечив перерахунок коштів здійснено лише 28.11.2013 року, крім того вчинення такої операції відображено в обліковій картці платника /а.с.44/.

Таким чином, відповідачем відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування прийняте рішення № 0000201703 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 14.03.2014 року /а.с.8/.

Суд бере до уваги покликання представника позивача щодо неодержання такого рішення, оскільки особа, зазначена в повідомленні про вручення поштового відправлення 20.03.2014 року Нех Л.Р. /а.с.35/ відповідно до наказу № 180-кв від 17.10.2011 року про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення 3-х років перебуває у такій відпустці з 26.10.2011 року по 03.08.2014 року /а.с.9/.

Представник позивача ствердив, що віднесення сум сплати за відповідними платіжними дорученнями до карток особових рахунків платників здійснюється засобами программного забезпечення інформаційних систем в автоматичному режимі, в данному випадку, як встановлено такі суми не занесено до картки особового рахунку платника згідно поля призначення платежу *;101;*25248327 /а.с.44/. Жодних пояснень представник відповідача щодо вищевказаного не надав.

В силу положень п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-IV єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2.1, п. 2.4 ст. 6 Закону).

Відповідно до п. 1.7 ст. 13 Закону України № 2464-IV, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Згідно з визначенням п.п. 2 п. 11 ст. 25 цього ж Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (п. 10, п. 13 ст. 25 Закону № 2464-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні позивачем доведено факт сплати сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідний згідно з вказаними платіжними дорученнями.

Слід зазначити, що факт направлення до податкового органу платником податків листа від 07.11.2013 року № 316 також свідчить про відсутність порушення строків перерахування сум внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування останнім, його бажання та добросовісність його сплати.

Суд бере до уваги покликання представника відповідача про те, що своєчасність чи несвоєчасність перерахування ДПІ у Галицькому районі м. Львова коштів з одного бюджетного рахунку на інший, оскільки такі дії не є предметом судового розгляду в рамках розгляду цієї адміністративної справи.

Враховуючи вищевикладене, питання реалізації компетенції щодо перевірки органами державної податкової служби інформації від платників податків про зарахування перерахованих сум внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування прямо врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податковим кодексом України і не може виходити за межі визначення поняття несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у позивача заборгованості з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки застосована відповідачем при винесенні спірного рішення норма права передбачає нарахування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) коштів.

В даному випадку, на основі наданих пояснень та письмових доказів, судом встановлено вчасне перерахування визначеного зобов'язання, помилка ж у графі «отримувач», на переконання суду, не впливає на встановлений факт своєчасної сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Зважаючи на наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які покликається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать про недотримання відповідачем даних критеріїв, що й зумовило звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

До матеріалів адміністративної справи долучено квитанцію № 208 від 22.04.2014 року, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду розмірі 182,70 грн., та з врахуванням вищевикладеного, підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000201703 від 14.03.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівського міжрегіонального центру соціально-трудової, професійної та медичної реабілітації інвалідів (м. Львів, вул Хуторівка, 38; код ЄДРПОУ 25248327) судові витрати в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн.70 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17.40 год. 16.09.2014 року.

Суддя Кравців О.Р.