Рішення № 40476166, 09.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13058/14 09.09.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз"

2) Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зіон"

про визнання договору недійсним та припиненим

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Молдавська О.В. (дов.)

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: Лінніченко І.В. (дов.)

Від третьої особи: не з'явився

У судовому засіданні 09.09.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз", відповідач 2 - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання недійсним та припиненим договору поруки від 22.04.2011 року № 8.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2014р. порушено провадження у справі № 910/13058/14 та призначено розгляд справи на 05.08.2014 року.

30.07.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" надійшли письмові заперечення на позовну заяву.

05.08.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2014р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/13058/14 на 15 (п'ятнадцять) днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зіон" та відкладено розгляд справи на 03.09.2014р.

15.08.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" надійшли відомості щодо адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон".

03.09.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" надійшов відзив на заперечення на позовну заяву.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" в судовому засіданні 03.09.2014р. надав суду пояснення по справі.

Представник відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" в судовому засіданні 03.09.2014р. надав суду пояснення по справі.

Представники відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз", третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон" в судове засідання 03.09.2014р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребуваних судом документів не надали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2014р. розгляд справи №910/13058/14 відкладено на 09.09.2014р.

Представники позивача 1 - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" в судовому засіданні 09.09.2014р. надав суду документи по справі, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз" в судове засідання 09.09.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав.

Представник відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" в судовому засіданні 09.09.2014р. позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіон" в судове засідання 09.09.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом письмових пояснень не надав.

Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 09.09.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача та відповідача 2, суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

02.03.2010 року між відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз" як позичальником та відповідачем 2 - Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" як кредитором було укладено Кредитний договір № 1/2010, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит для завершення першого етапу проекту по введенню в експлуатацію виробництва для переробки розсолів бішофіту та створення запасів сировини, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитними договорами було укладено наступні договори:

22.04.2011р. між відповідачем 2 - Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" як кредитором, позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" як поручителем та відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз" як позичальником було укладено Договір поруки №8.

27.10.2011 року, між відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз" як позичальником та відповідачем 2 - Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" як кредитором було укладено Додаткову угоду №2 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 1/2010 від 02.03.2010р.

Позивач, мотивуючи позовні вимоги, вказує, що Додаткова угода №2 до Кредитного договору № 1/2010 від 02.03.2010р. укладена між відповідачами без згоди позивача як поручителя та внаслідок її укладення, звільнили Товариство з обмеженою відповідальністю "Зіон" від обов'язку бути заставодавцем депозиту в сумі 5 млн. грн., внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача за невиконання відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз" зобов'язань за Кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010р.

Позивач стверджує, що підписання ним Договору поруки №8 від 22.04.2011р. носило формальний характер, у зв'язку з чим, вважає договір недійсним на підставі п. 3 ст. 203, ст.ст. 230, 234 ЦК України.

Також, позивач мотивуючи позовні вимоги посилається на те, що Договір поруки припинився, у зв'язку зі зміною основного зобов'язання без згоди поручителя та збільшенням обсягу його відповідальності, а тому даний договір відповідно до ст. 559 ЦК України є припиненим.

03.12.2012 року на адресу позивача надійшла вимога вих. № 501073 від 27.11.2012 року відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про повернення заборгованості за відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз" в сумі 1236596,29 грн. по кредиту, наданому за Кредитним договором № 1/2010 від 02.03.2010р., у відповідь на яку позивач листом вих. №669/01-2 від 17.12.2012 року повідомив відповідача 2 про відсутність у позивача зобов'язань поручителя.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду позовом в якому просить суд:

- договір поруки № 8 від 22 квітня 2011 року, укладений за участю позивача та відповідачів, визнати недійсним згідно ст. 234 ЦК України, на підставі його фіктивності, тобто того, що він вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином;

- договір поруки № 8 від 22 квітня 2011 року, укладений за участю позивача та відповідачів, визнати таким, що є припиненим згідно положення частини першої статті 559 ЦК України в зв'язку із зміною відповідачами основного зобов'язання без згоди позивача, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідач 2 - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" позовні вимоги заперечив з огляду на їх безпідставність. В обґрунтування своїх заперечень відповідач 2 посилається на те, що Договір поруки №8 від 22.04.2011 року відповідає положенням чинного законодавства, а Додатковою угодою № 2 до Кредитного договору не було внесено жодних змін, якими б збільшувався обсяг відповідальності позивача. Також, відповідачем 2 заявлено про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом вище, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, між відповідачем 2 - Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" як кредитором, позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" як поручителем та відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз" як позичальником було укладено Договір поруки №8 від 22.04.2011р.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, поручитель поручається перед кредитором в сумі, що не перевищує 32 000 000,00 грн. за виконання позичальником зобов'язань по Кредитному договору №1/2010 від 02.03.2010 року, укладеному між кредитором та позичальником, за умовами якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 01.04.2014 року повернути кредит у розмірі 40 000 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 32% річних, а також, комісії, штрафи та пені у розмірі у випадках, передбачених кредитним та цим договорами.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Статтею 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

В підтвердження своїх доводів щодо фіктивності Договору поруки позивач посилається на листи відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз" вих. 3/11-13 від 18.04.2011р., від 28.12.2012р. Однак, суд зазначає, що дані листи не підтверджують фіктивності оспорюваного договору та не підтверджують наявності умислу на укладення фіктивного договору всіма сторонами Договору поруки.

Натомість, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували умисел сторін договору на укладення фіктивного договору. Доказів протилежного сторонами не надано.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна вимога відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про виконання позивачем зобов'язання за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010 року та Договором поруки №8 від 22.04.2011 року.

Щодо листа позивача від 17.12.2012р. вих. №669/01-2 про відсутність зобов'язань поручителя адресованого відповідачу 2 - ПАТ АБ "Укргазбанк", то судом враховано, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу 2 вказаного листа, в той час як ПАТ АБ "Укргазбанк" у відзиві на позов зазначив, що даний лист на адресу останнього не надходив.

Крім того, суд приймає до уваги те, що згідно з протоколом засідання Наглядової ради ПрАТ "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" від 15.03.2011р. наглядовою радою було прийнято рішення про надання згоди на фінансове поручительство та підписання Договору поруки з АБ "Укргазбанк".

Враховуючи вищевикладене, позивачем, у відповідності до ст. ст. 32-34 ГПК України не доведено суду належними доказами наявності обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги про визнання Договору поруки №8 від 22.04.2011р. недійсним, доказів, які б підтверджували фіктивність спірного правочину позивачем не надано.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання Договору поруки №8 від 22.04.2011р. недійсним.

Позивач також просить суд визнати договір поруки № 8 від 22 квітня 2011 року, укладений за участю позивача та відповідачів, таким, що є припиненим згідно положення частини першої статті 559 ЦК України, в зв'язку із зміною відповідачами основного зобов'язання без згоди позивача, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як встановлено судом вище, згідно з Договором поруки, поручитель поручається перед кредитором в сумі, що не перевищує 32 000 000,00 грн. за виконання позичальником зобов'язань по Кредитному договору №1/2010 від 02.03.2010 року.

Пунктом 1.2. Договору поруки №8 від 22.04.2011 року передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору.

Згідно з п. 1.3. Договору поруки №8 від 22.04.2011 року, поручитель підписуючи даний Договір, засвідчує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору та згоден забезпечувати виконання всіх його умов.

Відповідно до п. 2.6. Договору поруки №8 від 22.04.2011 року, кредитор зобов'язаний повідомити в письмовій формі про внесення до кредитного договору будь-яких змін та доповнень стосовно суми кредитних коштів, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, строків виконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та спати процентів за користування кредитними коштами на адресу поручителя.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вище зазначеної статті, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього.

В п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

За змістом частини першої статті 559 Цивільного кодексу України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.09.2013р. № 6-97цс13).

Суд, проаналізувавши положення Додаткової угоди №2 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010р., укладеного між відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз" як позичальником та відповідачем 2 - Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" як кредитором, встановив, що даною Додатковою угодою не було внесено жодних змін до Кредитного договору щодо умов про обсяг відповідальності, зокрема, суму наданих кредитних коштів та строк кредитування.

Натомість, Додатковою угодою №2 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010р. було внесено зміни до п. 2.1. (розділ "Умови забезпечення кредиту"), зокрема було прийнято додаткове забезпечення виконання грошового зобов'язання за Кредитним договором, а також затверджено графік виплати прострочених процентів, несплачених станом на дату укладення цієї Додаткової угоди.

При цьому, в Додатковій угоді №2 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №1/2010 від 02.03.2010р. передбачено, що даний кредит забезпечується, зокрема: заставою майновий прав на грошові кошти, що належать майновому поручителю Товариству з обмеженою відповідальністю "Зіон", в сумі 5 000 000,00 грн., що розміщені на вкладному (депозитному рахунку) №2615301112818.980 в АБ "Укргазбанк" у відповідності з умовами договору банківського строкового вкладу №2 від 28.04.2011р., укладеному між банком та ТОВ "Зіон".

Таким чином, твердження позивача про те, що внаслідок укладення Додаткової угоди №2 звільнено Товариство з обмеженою відповідальністю "Зіон" від обов'язку бути заставодавцем депозиту в сумі 5 000 000,00 грн., у зв'язку з чим збільшився обсяг відповідальності позивача за невиконання відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз" зобов'язань за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010р. не знайшли свого підтвердження в наявних в матеріалах справи документах.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, безпідставними доводи позивача щодо припинення зобов'язання за Договором поруки №8 від 22.04.2011р., у зв'язку із збільшенням обсягу відповідальності поручителя внаслідок укладання Додаткової угоди №2 від 27.10.2011 року без згоди останнього.

Також, суд вважає, помилковими доводи позивача (викладені у письмових поясненнях, що подані позивачем в судовому засіданні 09.09.2014р.) про збільшення умовами Додаткової угоди №2 від 27.10.2011 року обсягу відповідальності позивача , у зв'язку з відстроченням сплати процентів за Кредитним договором №1/2010 від 02.03.2010р., оскільки вказаною Додатковою угодою було встановлено графік погашення процентів за використання кредитних коштів, що нараховані за період з липня 2011р. по вересень 2011р. та не сплачені станом на 27.11.2011р. у розмірі 1 494 893,72 грн., а відтак, не було встановлено відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання припиненим Договору поруки № 8 від 22.04.2011 року.

Щодо заявленої відповідачем 2 - Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" у відзиві заяви про застосування строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Суд зазначає, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Враховуючи те, що судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним та припиненим Договору поруки від 22.04.2011 року № 8, то позов не підлягає задоволенню саме з вказаних підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, те, що позивачами не доведено правомірності своєї позиції та враховуючи безпідставність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз", Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання недійсним та припиненим Договору поруки № 8 від 22.04.2011 року.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЕЙЕМДЖИ Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрперіклаз", Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання недійсним та припиненим Договору поруки № 8 від 22.04.2011 року відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.09.2014р.

Суддя О.В. Гулевець