Рішення № 40476111, 09.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15535/14 09.09.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз"

про стягнення 44675,21 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін :

Від позивача: Компанієць В.С. (дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 09.09.14 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" 41407,30 грн. заборгованості за Договорами № 10 від 28.01.2013р., № 11 від 25.02.2013р., № 111/11 від 01.03.2011р., № 112/11 від 01.03.2011р., № 182/12 від 24.12.2012р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2014р. порушено провадження у справі № 910/15535/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.08.2014р.

07.08.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" надійшла заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.

13.08.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування" надійшли документи на виконання вимог суду, розрахунок заборгованості та заява про збільшення позовних вимог.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування" в судовому засіданні 13.08.2014р. надав суду пояснення щодо заяви про збільшення позовних вимог.

В своїй заяві про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 44675,21 грн. заборгованості, з яких: 36338,06 грн. - основний борг, 3654,48 грн. - пеня, 3729,12 грн. - інфляційні втрати, 953,55 грн. - 3 % річних.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в заяві про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" у судове засідання 13.08.2014р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва №910/15535/14 від 30.07.2014р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2014 р. відкладено розгляд справи №910/15535/14 на 09.09.2014р.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування" в судовому засіданні 09.09.2014р. надав суду документи по справі, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в редакції заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" у судове засідання 09.09.2014р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 31261302.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 09.09.2014р. без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.09.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування", яке перейменовано в Приватне акціонерне товариство "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування" (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" (відповідач, замовник) укладено Договори послуг № 10 від 28 січня 2013 року та № 11 від 25 лютого 2013 року, за умовами яких позивач зобов'язувався надати послуги, а відповідач оплатити послуги, відповідно виставлених рахунків, за тросировку підземних комунікацій, монтажу силових кабелів та підключення силового електрообладнання відповідно.

На виконання умов вказаних договорів, позивачем надано послуги на загальну суму 18102,69 грн., що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками останніх актами прийомки виконаних робіт, а саме:

Акт прийомки виконаних робіт до Договору послуг № 10 від 28 січня 2013 року про надання Відповідачеві послуг з тросирування підземних комунікацій на суму 11 748,56 грн., в тому числі ПДВ 1948,10 грн.;

Акт прийомки виконаних робіт до Договору послуг № 11 від 25 лютого 2013 року про надання Відповідачеві послуг з монтажу силових кабелів на суму 6 149,64 грн., в тому числі ПДВ 1024,94 грн.

Відповідно до пунктів 2.1. Договорів послуг № 10 від 28 січня 2013 року та № 11 від 25 лютого 2013 року, розрахунки за даними Договорами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Оскільки, в Договорах послуг № 10 від 28 січня 2013 року та № 11 від 25 лютого 2013 року не встановлений строк оплати, позивач відповідно до ст. 530 ЦК України, 04.04.2014 року направив відповідачу вимогу про сплату за надані послуги протягом семи календарних днів з моменту вимоги.

Також, між позивачем як постачальником та відповідачем як замовником було укладено Договір № 111/11 від 01.03.2011р., відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується забезпечувати замовника з власних свердловин холодною водою, а замовник - приймати її та оплачувати на умовах даного договору.

Пунктом 2.6. Договору № 111/11 від 01.03.2011р. передбачено, що звірка фактичного обсягу поставленої холодної води замовнику за даним договором за звітний місяць здійснюється до 20 числа звітного місяця з оформленням відповідного акту, який підписують уповноважені особи сторін.

Відповідно до п. 3.1., п. 3.7. Договору № 111/11 від 01.03.2011 року, ціна за поставлену постачальником холодну воду замовнику, котрий діє на момент укладення договору та складає 4,96 грн. за 1 м3 з урахуванням ПДВ. Розрахунки за поставлену воду, здійснюються замовником до 10 числа наступного за звітним місяцем.

На виконання умов Договору № 111/11 від 01.03.2011 року, позивач надав відповідачу послуги з водопостачання на загальну суму 4 935,20 грн., що підтверджується Актами б/н від 25 жовтня 2012 року та б/н від 30 листопада 2012 року. Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань оплату вартості наданих позивачем послуг не здійснив.

Між позивачем як виконавцем та відповідачем як замовником укладено Договори №112/11 від 01.03.2011 року та 182/12 від 24.12.2012 року, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується здійснювати транспортування стічних вод через власні каналізаційні системи, від каналізаційних систем, що знаходяться на території замовника до комунальних каналізаційних систем, а замовник приймає зазначені роботи та оплачує їх на умовах даного договору.

Згідно п 2.2. Договорів №112/11 від 01.03.2011 року та 182/12 від 24.12.2012 року, загальний об'єм транспортування стічних вод, що здійснюється виконавцем власними каналізаційними системами за місяць складає 100% від кількості води, що надійшла за той же місяць замовнику з усіх джерел водопостачання.

Відповідно до п. 4.4. Договорів №112/11 від 01.03.2011 року та 182/12 від 24.12.2012 року, замовник зобовязаний оплачувати послуги транспортування стічних вод та щомісячно здійснювати звірку фактичного обсягу транспортування стічних вод згідно умов договору та підписувати відповідні акти.

На виконання умов Договорів №112/11 від 01.03.2011 року та 182/12 від 24.12.2012 року у період з жовтня 2012 року по березень 2013 року, з червня по липень 2013 року та з лютого по березень 2014 року позивачем здійснювалось транспортування стічних вод відповідача, загальний об'єм транспортування склав 5 222 м3, що підтверджується актами підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін: Акт б/н від 25 жовтня 2012 року, Акт б/н від 30 листопада 2012 року, Акт б/н від 30 грудня 2012 року, Акт б/н від 30 січня 2013 року, Акт б/н від 28 лютого 2013 року, Акт б/н від 30 березня 2013 року, Акт б/н від 30 червня 2013 року, Акт б/н від 30 липня 2013 року, Акт б/н від 28 лютого 2014 року, Акт б/н від 18 березня 2014 року. Загальна вартість послуг наданих позивачем за Договорами №112/11 від 01.03.2011 року та 182/12 від 24.12.2012 року становить 13 504,66 грн.

Розділом 3 Договорів №112/11 від 01.03.2011 року та 182/12 від 24.12.2012 року передбачено, що ціна послуг за транспортування 1 м3 стічних вод на момент укладення договору складає 2,30 грн. з урахуванням ПДВ. Розрахунки за послуги транспортування, здійснюються замовником до 10 числа наступного за звітним місяцем.

Додатковою угодою № 1 до договору № 182/12 від 24.12.2012р. внесено зміни до п. 3.1. та ціну за транспортування 1 куб.м. в розмірі 3,47 грн. з урахуванням ПДВ.

Позивачем було виставлено відповідачеві рахунки-фактури на оплату всіх вищезазначених послуг: № 267 від 25.10.2012р., № 274 від 31.10.2012р., № 303 від 30.11.2012р., № 303 від 30.12.2012р., №18 від 29.01.2013р., № 48 від 28.02.2013р., № 78 від 29.03.2013р., № 106 від 29.04.2013р., № 153 від 19.06.2013р., № 184 від 18.07.2013р., № 111 від 19.02.2014р., № 195 від 18 березня 2014р., які відповідачем не оплачені.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаними Договорами в частині оплати за надані позивачем послуги, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 36 338,06 грн. (за Договором № 10 від 28 січня 2013 року у розмірі 11 748,56 грн.; за Договором № 11 від 25 лютого 2013 року у розмірі 6 149,64 грн.; за Договором № 111/11 від 01 березня 2011 року у розмірі 4 935,20 грн.; за Договором № 182/12 від 01 березня 2011 року у розмірі 10 655,79 грн.; за Договором № 182/12 від 24 грудня 2012 року у розмірі 2 848,87 грн.).

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензії про стягнення заборгованості № 1013 від 29.05.2013 року та № 2049 від 27.11.2013 року.

Відповідач у відповідь на вимогу позивача вих. № 2049 від 27.11.2013 року надіслав на адресу позивача лист вих. № 1079/13 від 10.12.2013р. в якому відповідач визнає заборгованість в розмірі 36 284,15 грн. та гарантує погашення заборгованості протягом трьох місяців.

Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання за Договорами № 10 від 28.01.2013р., № 11 від 25.02.2013р., № 111/11 від 01.03.2011р., № 112/11 від 01.03.2011р., № 182/12 від 24.12.2012р., позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 44675,21 грн. заборгованості, з яких: 36338,06 грн. - основний борг, 3654,48 грн. - пеня, 3729,12 грн. - інфляційні втрати, 953,55 грн. - 3 % річних (в редакції заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідачем під час розгляду справи подано до суду заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладені між сторонами договори за правовою природою є договорами про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання позивачем відповідачем послуг на загальну суму 36338,06 грн. (за Договором № 10 від 28 січня 2013 року у розмірі 11 748,56 грн.; за Договором № 11 від 25 лютого 2013 року у розмірі 6 149,64 грн.; за Договором № 111/11 від 01 березня 2011 року у розмірі 4 935,20 грн.; за Договором № 182/12 від 01 березня 2011 року у розмірі 10 655,79 грн.; за Договором № 182/12 від 24 грудня 2012 року у розмірі 2 848,87 грн.) документально підтверджений наявними в матеріалах справи первинними документами.

Заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги згідно Договорів № 10 від 28.01.2013р., № 11 від 25.02.2013р., № 111/11 від 01.03.2011р., № 112/11 від 01.03.2011р., № 182/12 від 24.12.2012р., у розмірі 36338,06 грн. належним чином доведена та документально підтверджена.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за Договорами № 10 від 28.01.2013р., № 11 від 25.02.2013р., № 111/11 від 01.03.2011р., № 112/11 від 01.03.2011р., №182/12 від 24.12.2012р. у частині оплати наданих послуг, заборгованість у розмірі 36338,06 грн. за даними Договорами підтверджується матеріалами справи, та відповідачем не спростовано обставин викладених у позові, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов у даній частині підлягає задоволенню.

Позивачем, також заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 3654,48 грн., нарахованої (як вбачається з розрахунку позивача) за Договором № 111/11 від 01.03.2011р. у період з 10.11.2012р. (639 днів) та з 10.12.2012р. (609 днів), за Договором № 112/11 від 01.03.2011р. у періоди з 10.11.2012р. (639 днів), з 10.12.2012р. (609 днів), з 10.01.2013р. (578 днів), з 10.02.2013р. (547 днів), з 10.03.2013р. (519 днів), з 10.04.2013р. (488 днів), з 10.07.2013р. (397 днів), з 10.08.2013р. (366 днів), за Договором №182/12 від 24.12.2012р. у періоди з 10.03.2014р. (154 дні), 10.04.2014р. (123 дні); 3% річних у розмірі 953,55 грн., та інфляційні втрати у розмірі 3729,12 грн., нарахованих за Договорами № 10 від 28.01.2013р., № 11 від 25.02.2013р. з 11.04.2014р. по 11.08.2014р., за Договором № 111/11 від 01.03.2011р. у період з 10.11.2012р. (639 днів) та з 10.12.2012р. (609 днів), за Договором № 112/11 від 01.03.2011р. у періоди з 10.11.2012р. (639 днів), з 10.12.2012р. (609 днів), з 10.01.2013р. (578 днів), з 10.02.2013р. (547 днів), з 10.03.2013р. (519 днів), з 10.04.2013р. (488 днів), з 10.07.2013р. (397 днів), з 10.08.2013р. (366 днів), за Договором №182/12 від 24.12.2012р. у періоди з 10.03.2014р. (154 дні), 10.04.2014р. (123 дні).

Відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

З огляду на вищенаведені положення постанови та визначені Договорами № 111/11 від 01.03.2011р., № 112/11 від 01.03.2011р., № 182/12 від 24.12.2012р. (розділ 3) строки оплати, вбачається, що позивачем вірно визначено початок періодів нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Як вбачається з розрахунку пені, наявного в матеріалах справи, позивачем не дотримано вищевикладених приписів законодавства та в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГПК України, здійснено нарахування пені за Договором № 111/11 від 01.03.2011р. у період з 10.11.2012р. (639 днів) та з 10.12.2012р. (609 днів), за Договором № 112/11 від 01.03.2011р. у періоди з 10.11.2012р. (639 днів), з 10.12.2012р. (609 днів), з 10.01.2013р. (578 днів), з 10.02.2013р. (547 днів), з 10.03.2013р. (519 днів), з 10.04.2013р. (488 днів), з 10.07.2013р. (397 днів), з 10.08.2013р. (366 днів).

Таким чином, вірними періодами нарахування пені за Договором № 111/11 від 01.03.2011р. є: з 10.11.2012р. по 10.05.2013р., з 10.12.2012р. по 10.06.2013р., за Договором № 112/11 від 01.03.2011р.: з 10.11.2012р. по 10.05.2013р., з 10.12.2012р. по 10.06.2013р., з 10.01.2013р. по 10.07.2013р., з 10.02.2013р. по 10.08.2013р., з 10.03.2013р. по 10.09.2013р., з 10.04.2013р. по 10.10.2013р., з 10.07.2013р. по 10.01.2014р., з 10.08.2013р. по 10.02.2014р.

Водночас, відповідачем під час розгляду справи подано до суду заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно зі ст. 257, 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки, позов подано до суду 28.07.2014 року (направлено до суду згідно штемпеля на поштовому конверті - 23.07.2014р.) річна позовна давність за вимогами про стягнення пені нарахованої за Договором № 111/11 від 01.03.2011р. у період з 10.11.2012р. по 10.05.2013р., з 10.12.2012р. по 10.06.2013р., за Договором № 112/11 від 01.03.2011р. у період з 10.11.2012р. по 10.05.2013р., з 10.12.2012р. по 10.06.2013р., з 10.01.2013р. по 10.07.2013р., з 10.02.2013р. по 10.08.2013р., з 10.03.2013р. по 10.09.2013р., з 10.04.2013р. по 10.10.2013р., з 10.07.2013р. по 10.01.2014р., сплила.

Суд, здійснивши перерахунок пені за Договором № 112/11 від 01.03.2011р.у період з 10.08.2013р. по 10.02.2014р., за Договором №182/12 від 24.12.2012р. у періоди з 10.03.2014р. (154 дні), 10.04.2014р. (123 дні), встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 179,27 грн. пені.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем є арифметично вірним, у зв'язку з чим, стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі 3729,12 грн.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних здійснений позивачем, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 949,41 грн.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпериклаз" (03115, м. Київ, вулиця Феодори Пушиної, будинок 13, код ЄДРПОУ 33346498) на користь Приватного акціонерного товариства "Ніжинський завод сільськогосподарського машинобудування" (16610, Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця Шевченка, будинок 109/1, код ЄДРПОУ 14311643) 36338 (тридцять шість тисяч триста тридцять вісім ) грн. 06 коп. - основного боргу, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 27 коп. - пені, 949 (дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 41 коп. - 3% річних, 3729 (три тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 12 коп. - інфляційних втрат, 1684 (одну тисячу шістсот вісімдесят чотири) грн. 71 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 12.09.2014р.

Суддя О.В. Гулевець