Постанова № 40476011, 28.08.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 серпня 2014 року 16 год. 15 хв. № 826/9884/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Європа" до прокуратури Голосіївського району міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 09 липня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Європа" (далі - позивач) до прокуратури Голосіївського району міста Києва (далі - відповідач-1) та заступника прокурора Голосіївського району міста Києва, старшого радника юстиції Глотова Максима Борисовича (далі - відповідач-2) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача-2 від 26 червня 2014 року № 113 про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів (далі - оскаржувана постанова).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначила, що відповідач не має права на здійснення функцій з контролю (нагляду) за додержанням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Законодавчо визначені підстави для ініціювання відповідачем проведення перевірки відсутні.

Ухвалою суду від 14 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 23 липня 2014 року судом встановлено, що єдиним належним відповідачем у справі є відповідач-1 (далі - відповідач).

До суду 29 липня 2014 року через канцелярію від законного представника позивача надійшла письмова заява про зміну позовних вимог, яка по суті є заявою про їх уточнення, оскільки у ній зазначено про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відповідача. Вказану заяву судом, відповідно до з ч. 1 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування під час прийняття у справі судового рішення по суті.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, підтримала та просила задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю.

У судове засідання 11 серпня 2014 року представник відповідача не прибула, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи вона повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення у зв'язку з відсутністю обґрунтованих підстав.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 11 серпня 2014 року судом, згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 26 червня 2014 року прийнято оскаржувану постанову, якою призначено перевірку Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо дотримання вимог чинного законодавства України при здійсненні нею повноважень у сфері нагляду та контролю, у тому числі за позивачем, при будівництві та введені в експлуатацію комплексу по наданню послуг населенню та дилерських центрів для продажу легкових автомобілів на Столичному шосе, 101 у Голосіївському районі міста Києва.

Крім того, відповідачем адресовано позивачу вимогу від 27 червня 2014 року № 88-5743вих-14 про надання у строк до 17 год. 00 хв. 03 липня 2014 року копій відповідних документів.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із Законом України від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру", до ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" внесено зміни, відповідно до яких, до функцій прокуратури більше не відноситься здійснення загального нагляду за дотриманням законів підприємствами.

У зв'язку з викладеним, згідно зі ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.

Згідно з п. 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

На час судового розгляду справи нормативно-правові акти, про які зазначено у викладеному пункті, набули чинності, а тому прокуратура втратила свої повноваження, пов'язані зі здійсненням загального нагляду, зокрема на проведення перевірки підприємств у порядку загального нагляду за дотриманням та застосуванням законів.

Законом, який регулює діяльність державного органу щодо контролю за додержанням законів у сфері містобудування, є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до ст. 6 якого, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7, ч.ч. 1-3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з п.п. 1, 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме: здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про прокуратуру", перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що прокуратура не підміняє органи відомчого управління і контролю та не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству. Прокурор має право вимагати проведення перевірки не у всіх випадках, а лише за наявності факту порушення закону. Це підтверджено п. 6.2. наказу Генерального прокурора України від 07 листопада 2012 року № 3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів".

В оскаржуваній постанові зазначено, що перевірку призначено за результатами опрацювання статистичних даних, отриманих у ході здійснення нагляду за станом законності при проведенні будівельних робіт на території Голосіївського району міста Києва.

При цьому, незрозумілим є те, які саме статистичні дані отримано відповідачем та опрацьовано ним.

Будь-яких пояснень щодо викладених обставин представником відповідача у ході судового розгляду справи не надано.

Слід також зазначити, що представником відповідача не надано суду письмових заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування, хоча про необхідність їх надання судом наголошувалось протягом всього часу судового розгляду справи. Зокрема, не надано доказів, які б свідчили про наявність порушень з боку позивача, які, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, стали підставою для призначення перевірки.

Таким чином, враховуючи вище викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку про протиправність призначення відповідачем перевірки та, як наслідок, прийняття оскаржуваної постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Європа" до прокуратури Голосіївського району міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підляже задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову № 113 про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, прийняту 26 червня 2014 року прокуратурою Голосіївського району міста Києва стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Європа" (ідентифікаційний код 20046820).

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин