Ухвала суду № 40475160, 08.09.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"08" вересня 2014 р. Справа № 817/1610/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" липня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним дій та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій ДПІ у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004281502 від 17.07.2013р. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що податковим органом при проведенні перевірки не дотримано вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12. 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) щодо прийняття наказу на проведення перевірки та вручення його посадовим особам позивача. Також вказує, що у 2009-2010 роках всупереч Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03. 2004 р. за № 377/89/76, податковий орган самостійно змінив призначення платежів, що визначалися позивачем в платіжних дорученнях в результаті чого, штучно у травні-червні 2011 р. виникала заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), як наслідок було безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату. Також, зазначає, що самостійна зміна податковим органом призначень платежів призвела до викривлення показників задекларованих та сплачених сум податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у обліковій карточці платника податку за 2009-2010 роки.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.07.2014р. позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за наслідком якої складено акту перевірки № 259 від 09.07. 2013 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області форми "Ш" № 0004281502 від 17.07. 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку скаржника, систематичне порушення позивачем податкового обов'язку щодо своєчасності та повноти сплати узгоджених податкових зобов'язань призвело до виникнення податкового боргу. Факт несвоєчасності сплати був встановлений відповідно до картки особового рахунку платника, в якому фіксуються задекларовані та фактично сплачені суми узгоджених податкових зобов'язань.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 62 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої підстави: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

У відповідності до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Тобто, для органів державної влади та їх службових осіб діє спеціально-дозвільний принцип конституційного права, який, поширюючи свій нормативний вплив на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки. Адже вони зобов'язані діяти лише таким чином та у такий спосіб, як це прямо передбачено конституційно-правовими нормами, законами України і лише в межах закріпленої за ними компетенції.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області було проведено перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету ТОВ «Рівненський МЖК».

За наслідками проведення перевірки ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області складено акт від 09.07. 2013 р. № 259 перевірки щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету (а.с.7).

Відповідно до висновків до акта перевірки ТОВ «Рівненський МЖК» порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість:

- звітний період: травень 2011р., термін сплати: 30.06.2011р., сума зобов'язань: 29958,00 грн., фактично сплачено: 20.06.2013р. на суму 29958,00 грн., кількість днів прострочення: 721;

- звітний період: червень 2011р., термін сплати: 30.07.2011р., сума зобов'язань: 7332,75 грн., фактично сплачено: 05.07.2013р. на суму 7332,75 грн., кількість днів прострочення (а.с.7), чим порушено п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями).

Судом встановлено, що податковим органом проведено саме документальну невиїзну позапланову перевірку позивача, однак рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, не приймалося та, відповідно, не надсилалося (не вручалося) посадовим особам підприємства (в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне).

Вчинення державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними.

Враховуючи наведені вище норми законодавства та обставини справи, слід зробити висновок про те, що перевірка була проведена з порушенням відповідного порядку, встановленого Податковим кодексом України, дії відповідача з проведення документальної позапланової документальної невиїзної перевірки позивача є протиправними.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, форма акту перевірки не затверджена жодним наказом Міністерства доходів і зборів України, а самостійно розроблена відповідачем.

У відповідності до ч. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відтак, зафіксована інформація у акті перевірки від 09.07. 2013 р. № 259 не може бути взята до уваги судом у відповідності до ч. 3 ст. 70 КАС України, оскільки така інформація одержана з порушенням закону.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 17.07. 2013 р. № 0004281502, слугувала несвоєчасність сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за травень-червень 2011р. (а.с. 8).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийняття податковим органом повідомлення-рішення форми «Ш» від 17.07. 2013 р. № 0004281502, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як свідчать матеріали справи, 20.06.2011 р. ТОВ «Рівненський МЖК» було подано до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011р. (а.с.117-120).

Відповідно до коду рядка 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21) задекларовано до сплати 29958,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 23.06. 2011 р. № 1728 ПДВ за травень 2011р. сплачено у розмірі 30000,00 грн. (а.с. 125).

02.07.2011 р. ТОВ «Рівненський МЖК» було подано до ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011р.

У рядку 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 18 - рядок 21) задекларовано до сплати 41244,00 грн. (а.с. 126-131).

Відповідно до платіжного доручення від 28.07.2011 р. № 677 ПДВ згідно податкової декларації за червень сплачено у розмірі 41244,00 грн. (а.с. 132).

Згідно заперечень ДПІ у м.Рівному, сплачені кошти з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за травень-червень 2011р. податковим органом спрямовано в погашення податкового боргу, що існував у тому числі в 2009-2010 роках.

Аналізуючи дії податкового органу слід вказати наступне.

На момент сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), а саме за 2009-2010рр., був чинний Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями).

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. №679-XIV (із змінами та доповненнями), національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Аналіз наведених норм права, з урахуванням того, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на підставі та в межах, визначених законом, дає підстави вважати, що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, зазначеного платником податків при його внесенні з метою погашення податкового боргу.

Отже, чинним законодавством України (на момент вчинення позивачем процесуальних дій) не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12. 2000 р. № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України в постанові від 20.06. 2011 р. у справі № 21-80а11.

Таким чином, відповідачем не дотримано податкового законодавства щодо зміни призначення платежів без згоди платника податків у 2009-2010 роках, а тому слід стверджувати про факт недостовірності даних податкового обліку позивача. Податковим органом невірно визначено суму недоїмки на початок 2011р., а відповідно зараховуючи згідно п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) поточні платежі позивача в порядку черговості виникнення податкового боргу, податковий орган невірно визначив погашену суму податкового боргу та термін затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку (з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції), що дії податкового органу щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання до бюджету, за наслідками яких складено акт від 09.07. 2013 р. № 259 є протиправними, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області форми «Ш» від 17.07. 2013 р. №0004281502 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" липня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) Л.О. Зарудяна

(підпис) Л.В. Кузьменко

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" вул. Д.Галицького,5 кв.1,м.Рівне,33027

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

4-третій особі: - ,