Постанова № 40474849, 08.09.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2014 року Справа № 814/2351/14

м. Миколаїв

11:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН», вул. Фалєєвська, 9-Б, м. Миколаїв, 54030, Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54002 до відповідачів:Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області, вул. Будівельників, 15-А, м. Миколаїв, 54034 Виконуючого обов'язки начальника Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області Кикоть О.М., вул. Будівельників, 15-А, м. Миколаїв, 54034 про:визнання протиправною і скасування постанови від 29.07.2014 № 030192, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову № 030192 від 29.07.2014 про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесену виконуючим обов'язки начальника Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області Кикотєм О.М.

Відповідачами у позовній заяві Товариство визначило Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач 1) і виконуючого обов'язки начальника Управління Кикотя О.М. (надалі - відповідач 2).

В обґрунтування позовних вимог Товариство (з урахуванням пояснень від 08.09.2014) вказало на недоведеність фактів порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, на недотримання відповідачами порядку розгляду справи, на відсутність у посадових осіб Укртрансінспекції повноважень для здійснення контролю за дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв.

Відповідач 2 надав письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 29-34), в яких, з посиланням на правомірність притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності, просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 02.09.2014 за клопотанням представника позивача було оголошено перерву до 08.09.2014. Про дату, час і місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

08.09.2014 представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності (ар. с. 52).

08.09.2014 представник Управління заявила клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю її прибуття до суду.

Як вказано у частині 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

До клопотання про відкладення розгляду справи представник Управління не надала доказів на підтвердження поважності причин неприбуття до суду.

Враховуючи викладене, суд, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

04.06.2014 посадові особи Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області склали Акт 062767 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (надалі - Акт, ар. с. 8), яким зафіксували «… порушення режиму праці та відпочинку водієм ОСОБА_2 за 13.05.2014, 22.05.2014р., 21.05.2014р 29.05.2014р.». Крім цієї інформації, в Акті було зазначено, що це порушення є порушенням, відповідальність за яке передбачена абзацом 8 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Постановою від 29.07.2014 про застосування адміністративно-господарського штрафу № 030192 (надалі - Постанова, ар. с. 15) в.о. начальника Управління вирішив стягнути з Товариства штраф в сумі 340 грн.

На думку суду, позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (надалі - Закон), за порушення законодавства про автомобільний транспорт (зокрема за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів) до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Згідно з визначенням, що міститься у статті 1 Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

В Акті відсутня інформація про те, що автомобільним перевізником є Товариство.

За таких обставин суд вважає безпідставним посилання у Постанові на те, що 04.06.2014 позивач допустив порушення законодавства України про автомобільний транспорт.

Акт і Постанова складені за формами (відповідно, додаток 3 і додаток 5), що передбачені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (надалі - Порядок).

Згідно з пунктом 21 Порядку, акт за формою, що встановлена у додатку 3, складається у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Ані в Акті, ані в Постанові не вказано, які норми законодавства про автомобільний транспорт порушив позивач, і в чому, власне полягають ці порушення.

Пунктом 27 Порядку встановлено, що керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів за наявності підстав.

На думку суду, в Управління не було підстав для притягнення Товариства до адміністративно-господарської відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вказано вище, факт порушення Товариством законодавства про автомобільний транспорт мав бути підтверджений Актом.

Враховуючи це, суд не визнав в якості доказу пояснення відповідача 1 (зокрема щодо порушення Товариством статей 48 і 49 Закону № 2344, Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (надалі - Положення № 340), Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (надалі - Інструкція № 385)) і відхилив клопотання позивача про виклик в якості свідків посадових осіб Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області (ар. с. 48-49).

Стосовно інших доводів Товариства суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 6 статті 60 Закону, порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, визначає Кабінет Міністрів України.

Пунктом 26 Порядку передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Відповідно до пункту 27 Порядку, у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

07.07.2014 Товариство отримало повідомлення Управління від 02.07.2014 № 15/2-2592 про те, що розгляд справи відбудеться 22.07.2014 о 10 год. в приміщенні Управління (ар. с. 36, 37).

21.07.2014 позивач, з посиланням на його намір скористатися правом на правову допомогу адвоката (стаття 59 Конституції України), звернувся до Управління з клопотанням про відкладення розгляду справи (ар. с. 12).

Відкладення розгляду справи Порядком не передбачено, але, виходячи з дати Постанови (29.07.2014), керівник Управління справу у зазначений в повідомленні день (22.07.2014) не розглянув. При цьому доказів того, що Товариство було повідомлено про розгляд справи 29.07.2014, відповідачі не надали.

Суд не надає оцінку твердженням позивача про обладнання зазначеного в Акті транспортного засобу належним, діючим та повіреним тахографом; про відсутність в Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області повноважень в частині контролю за дотриманням вимог Положення № 340; про те, що наявність тахографів може бути предметом комплексної перевірки суб'єктів господарювання (а не рейдової перевірки) і тільки щодо транспортних засобів, якими здійснюються міжнародні перевезення, оскільки, як вказано вище, в Акті відсутня інформація про порушення Товариством вимог Положення № 340 і Інструкції № 385.

Доводи позивача про те, що у Постанові невірно вказані місцезнаходження та код за ЄДРПОУ Товариства є слушними, але, на думку суду, не можуть свідчити про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною і скасувати постанову Виконуючого обов'язки начальника Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області Кикотя О.М. від 29.07.2014 № 030192 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» фінансових санкцій у розмірі 340 грн.

3. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству «НІБУЛОН» понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

4. Стягнути з Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області на користь держави судовий збір в сумі 1644,30 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна