Рішення № 40474521, 28.08.2014, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/8352/13-ц

2/264/186/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В., при секретарі Ксєломєнос О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «СТ «Іллічівське», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2013 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказали, що 21 квітня 2011р. на перехресті пр. Будівельників та бул. Шевченка в м.Маріуполі відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля позивача марки «ГАЗ21Р» держ.НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Митсубиси Галант 2.41», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 В автомобілі ГАЗ21Р в якості пасажира знаходився ОСОБА_1, якому і належить на праві власності вказаний автомобіль. Внаслідок ДТП автомобіль ГАЗ21Р отримав механічні ушкодження, а позивачі отримали легкі тілесні ушкодження. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області винуватим у вчиненому ДТП визнаний відповідач ОСОБА_3, цивільна відповідальність якого застрахована у ПрАТ «СТ «Іллічівське». За висновком, проведеним на замовлення ПрАТ «СТ Іллічівське», розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля ГАЗ21Р, складає 8230,00 грн. Згідно висновку експерта, проведеному на замовлення позивача, розмір матеріальної шкоди склав 16 144,02 грн. Відповідач ПрАТ «СТ Іллічівське» сплатив позивачу страхове відшкодування в сумі 7 630,00 грн., із розміром якого він не погоджується. Також просив стягнути вартість замоленого ним та проведеного товарознавчого дослідження в сумі 800,00 грн. Також позивачі зазначали про завдання ним моральної шкоди, яка виразилася у спричинені ним тілесних ушкоджень, зокрема струс головного мозку, закритої черепно-мозкової травми, пошкодження транспортного засобу, який слугував для них необхідним засобом для пересування. Загальну суму завданої моральної шкоди оцінюють в 15 000,00 грн. на кожного, з яких по 5 000,00 грн. просили стягнути із ПрАТ «СТ «Іллічівське», а по 10 000,00 грн. з ОСОБА_3

Під час розгляду справи після проведеної судової автотоварознавчої експертизи позивачі уточнили свої позовні вимоги та просили стягнути з ПрАТ «СТ «Іллічівське» на користь ОСОБА_1 в рахунок завданої матеріальної шкоди грошову суму в розмірі 20 654,83 грн., 500,00 грн. в рахунок проведення товарознавчого дослідження, 1650,00 грн. за проведення судової експертизи, а також моральну шкоду по 5000,00 грн. на кожного, а з ОСОБА_3 моральну шкоду по 10 000,00 грн. на кожного.

У судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позові.

Відповідач ПрАТ «СТ «Іллічівське» позовні вимоги не визнав повністю, подав письмові заперечення, в яких зазначив, що дійсно мала місце дорожньо-транспортна пригода за обставин вказаних в позові, винуватцем в якій був визначний страхувальник ОСОБА_3 Внаслідок ДТП було завдано шкоди автомобілю позивача. Згідно проведеної оцінювачем ОСОБА_6 експертної оцінки транспортного засобу ГАЗ 21Р державний номер НОМЕР_1 розмір шкоди, завданої володільцю автомобіля, становить 8 230,00 грн. Виходячи із цієї суми відповідач ПрАТ «СТ «Іллічівське» сплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 7 720,00 грн., за вирахуванням суми франшизи 510,00 грн. ПрАТ «СТ «Іллічівське» не погоджувалося із розміром шкоди, визначеної експертом ОСОБА_7, вважало суму шкоди завищеною, оскільки під час проведення дослідження підбір аналогічних транспортних засобів був проведений вибірково, та не відповідав досліджуваному транспортному засобу. Відрізнялись рік випуску, характеристики, технічний стан, сфера використання. Належним доказом вважав саме звіт оцінювача ОСОБА_6, оскільки звіт відповідав вимогам Методики товарознавчої експертизи. Не заперечував проти проведення судової автотоварознавчої експертизи автомобіля ГАЗ 21Р державний номер НОМЕР_1. Не визнавало витрати на проведення товарознавчого дослідження в сумі 500,00 грн., оскільки ПрАТ «СТ «Іллічівське» самостійно замовило та сплатило витрати за проведення оцінки у ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав повністю, в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, але за участю його представника. В судовому засіданні представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та зазначив, що моральну шкоду повинно відшкодувати ПрАТ «СТ «Іллічівське», оскільки за умовами страхового полісу таке відшкодування здійснюється страховиком.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 квітня 2011 року о 07 годині 05 хвилин в місті Маріуполі на перехресті пр. Будівельників та бул. Шевченка відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля позивача марки «ГАЗ21Р» державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Митсубиси Галант 2.41», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивачі отримали тілесні ушкодження.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 19.03.2013р. ОСОБА_3 було визнано винним в порушені пункту 2,3 б, 16.5 Правил дорожнього руху України, що призвело до ДТП (а.с. 12-14). Апеляційним судом було встановлено причинний зв'язок між порушенням ОСОБА_3 правил дорожнього руху та вчиненою ДТП. Але у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КПАП України, стосовно ОСОБА_3 на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП було закрито. Разом з тим, вина відповідача ОСОБА_3 у вчиненому ДТП була достовірно встановлена та є преюдиціальним фактом, так як згідно вимог ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого Маріупольським МРЕВ Донецької області 18.11.2010р., власником автомобіля ЗАЗ 21Р державний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1 (а.с. 26). Згідно особливих відміток свідоцтва ОСОБА_2 має право керувати вказаним транспортним засобом.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4657817 від 11.08.2010р. цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СТ «Іллічівське».

Згідно звіту №151 про експертну оцінку транспортного засобу від 20.04.2013р., проведеного оцінювачем ОСОБА_6 на замовлення ПрАТ «СТ Іллічівське», сума матеріальної шкоди, завданої володільцю легкового автомобіля ГАЗ 21Р, державний номер НОМЕР_1 на момент проведення обстеження складає 8 230,00 грн. Виходячи із цієї суми завданої шкоди відповідачем ПрАТ «СТ «Іллічівське» було визначено розмір страхового відшкодування та сплачено позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 7 720, 00 грн. за вирахуванням суми франшизи, яка згідно вказаного полісу страхування становить 510,00 грн. Зазначені обставини не заперечуються обома сторонами спору.

Не погоджуючись із визначеним розміром шкоди позивач на власне замовлення провів експертне автотоварознавче дослідження свого автомобіля ГАЗ 21Р, державний номер НОМЕР_1, згідно якого середня ринкова вартість автомобіля ГАЗ 21Р, державний номер НОМЕР_1 становить 16 144,02 грн.

У зв'язку із тим, що за даними двох досліджень оцінювачів розмір ринкової вартості автомобіля ГАЗ 21Р значно різнився, тому за клопотанням позивача судом була призначена по справі автотоварознавча експертиза автомобіля ГАЗ 21Р, державний номер НОМЕР_1, проведення якої було доручено судовому експерту ТОВ «Експерт» ОСОБА_8 в м. Донецьк. Відповідач не заперечував проти призначення та проведення незалежної судової автотоварознавчої експертизи.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 664 від 08 травня 2014р. вартість матеріальної шкоди, завданої володільцю автомобіля ГАЗ 21Р, державний номер НОМЕР_1 на момент проведення цього дослідження, складає 28 284,83 грн.

Відповідно до положень ч.3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідач ПрАТ «СТ «Іллічівське», не погоджуючись із визначеною сумою проведеної судової автотоварознавчої експертизи, вказує на порушення судовим експертом під час проведення експертизи положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зокрема недотримання об'єктивного порівняльного підходу.

При надані оцінки проведеної судової автотоварознавчої експертизи та визначеного в ній розміру заподіяної шкоди володільцю автомобіля ГАЗ 21Р, державний номер НОМЕР_1, суд виходить із наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до статті 53 ЦПК України експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону України «Про судову експертизу» експертом може бути особа, що має відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом. Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів.

Одним із принципів судово-експертної діяльності є її незалежне здійснення експертом. Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються: процесуальним порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи (ст. 3, 4 Закону).

Висновком експерта є докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом (ст. 66 ЦПК).

Враховуючи наведені положення закону та дослідивши зміст судової товарознавчої експертизи, суд вважає, що відсутні достатні та обґрунтовані підстави вважати вказану експертизу незаконною або такою, яка не відповідає положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним Наказом Фонду державного майна, Міністерством Юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

Так експертний висновок був складений особою, яка має відповідну освіту, фах, освітньо-кваліфікаційний рівень, спеціальні знання, пройшов відповідну атестацію та отримав кваліфікацію експерта, внесений до єдиного державного Реєстру атестованих судових експертів. При проведені експертного дослідження експертом відповідно до пункту 7.2 Методики застосовано метод порівняльного підходу із застосуванням цін на ідентичні транспортні засоби. В експертизі міститься підбір взятий із мережі Інтернет вартості ідентичних транспортних засобів для подальшого врахування при розрахунку середньої вартості автомобіля ГАЗ 21Р, державний номер НОМЕР_1. Вказані дані не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності та неупередженості при проведені експертизи експертом.

Згідно ч. 6, 7 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.

За таких обставин на думку суду проведена в судовому засіданні під час розгляду справи судова автотоварознавча експертиза є належним та допустимим доказом по справі при визначені ринкової вартості досліджуваного транспортного засобу ГАЗ 21Р, державний номер НОМЕР_1 та вартості матеріального збитку, завданого його володільцю.

З урахуванням цього сума страхового відшкодування має вираховуватися відповідачем ПрАТ «СТ Іллічівське» виходячи із суми шкоди, заподіяної володільцю автомобіля ГАЗ 21Р, державний номер НОМЕР_1 в розмірі 28 284,83 грн.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції закону яка діяла в період дії страхового полісу та настання ДТП із змінами до Закону від 2 грудня 2010 року N 2756-VI) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції закону яка діяла в період дії страхового полісу та настання ДТП із змінами до Закону від 2 грудня 2010 року N 2756-VI) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції закону яка діяла в період дії страхового полісу та настання ДТП із змінами до Закону від 2 грудня 2010 року N 2756-VI) обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 грн. на одного потерпілого.

Згідно п. 9.4. Закону до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

За умовами укладеного між ОСОБА_3 та ПрАТ «СТ «Іллічівське» полісу страхування № ВЕ/4657817 від 11.08.2010р. встановлено ліміт за шкоду, заподіяну майну в розмірі 25 500,00 грн.

У зв'язку із тим, що оцінена експертом сума шкоди перевищує встановлений ліміт відповідальності, тому в межах цього розміру ліміту (25 500,00 грн.) має відбуватися погашення заподіяних збитків страховиком.

Як встановлено судом та підтверджується обома сторонами, що відповідач ПрАТ «СТ «Іллічівське» здійснило вже виплату страхового відшкодування та перерахувало позивачу грошові кошти в сумі 7 720,00 грн.

Крім того, згідно страхового полісу розмір франшизи (частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування) за полісом ПрАТ «СТ «Іллічівське» становить 510,00 грн. та підлягає вирахуванню із суми страхового відшкодування. Таким чином із встановленого законом та полісом ліміту відповідальності в розмірі 25 500,00 грн. має бути вирахувано частину коштів, які вже були виплачені страховиком, та суму франшизи (25 500,00 грн. - 7 720,00 грн. - 510, 00 грн. = 17 270,00 грн.).

З урахуванням цього, сума страхового відшкодування за завдану майнову шкоду, на яку має право позивач ОСОБА_1 та яка має бути сплачена відповідачем ПрАТ «СТ «Іллічівське» в судовому порядку, складає 17 270,00 грн.

Крім цього, позивачі просять стягнути моральну шкоду з ПрАТ «СТ «Іллічівське», завдану їм внаслідок завдання їм тілесних ушкоджень по 5000,00 грн. на кожного та моральну шкоду з ОСОБА_3 по 10 000,00 грн. на кожного.

При визначені розміру моральної шкоди, на яку мають право позивачі, суд керується наступним.

Згідно пункту 22.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції закону яка діяла в період дії страхового полісу та настання ДТП із змінами до Закону від 2 грудня 2010 року N 2756-VI) потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно матеріалів справи (а.с. 8, 9, 11) позивачам були завдані тілесні ушкодження та ушкодження здоров'я. Так згідно відповіді Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 м.Маріуполя» №261 від 16.08.2013р. ОСОБА_1 під час ДТП отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку. Невролог призначив амбулаторне лікування (а.с. 8). Виданий лист тимчасової непрацездатності з 22.04. по 04.05.2011р. (а.с. 9). Лікування проведено з покрашенням, рекомендовано нагляд лікар-невролога. 31.05.2011р. звернувся до лікаря - невролога із скаргами на біль в поперекової області зліва. Встановлений діагноз: Вертеброгенна люмбалгія, рекомендовано лікування. З 28.02.2012р. по 16.03.2012р. отримував лікування в денному стаціонарі ЦПМСП №2, діагноз наслідки перенесених ЧМТ (2007, 2011р) з легкою вестибулапотією та упорними цефалгіями.

Згідно виписки із історії хвороби №5086/318 ОСОБА_2 з 22.04.2011р. по 16.05.2011р. знаходився на стаціонарному лікуванні в Н.В. ГБ №2 із діагнозом: закрито черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій шейногрудного відділу попереку, хлистова травма шиї (а.с. 11).

Враховуючи наявні тілесні ушкодження, перенесене лікування та завдану шкоду здоров'ю позивачів, суд вважає, що позивачам внаслідок ДТП була завдана моральна шкода, яка полягала у фізичному болю та стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку з ушкодженням їх здоров'я та компенсація за завдану їм моральну шкоду підлягає стягненню в максимальному розмірі, передбаченому умовами полісу та положеннями закону, а саме в розмірі 5% ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону, що становить 2 550,00 грн. на кожного із позивачів.

Крім того, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1, як власнику пошкодженого транспортного засобу, була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, яка передбачена пунктом 3 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України та яку згідно п. 22.3. Закону (в редакції закону яка діяла в період дії страхового полісу та настання ДТП із змінами до Закону від 2 грудня 2010 року N 2756-VI) має відшкодовувати особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, тобто ОСОБА_3

Враховуючи, що пошкоджений транспортний засіб, який слугував для власника необхідним засобом для пересування та влаштування особистого життя, за своїми технічними характеристиками вважається знищеним, так як ремонтувати вже його недоцільно, тому суд вважає, що достатньою, справедливою та розумною компенсацією за завдану моральну шкоду його власнику буде грошова сума в розмірі 5000,00 грн.

Підстав для стягнення моральної шкоди особі у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, яка передбачена пунктом 3 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, на користь другого позивача ОСОБА_2, якій не є власником пошкодженого транспортного засобу, з відповідача ОСОБА_3 у суду не має та в цій частині вимог слід відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 500,00 грн. в рахунок стягнення витрат за проведення автотоварознавчого дослідження з ПрАТ «СТ «Іллічівське» задоволенню не підлягають, оскільки компенсація таких витрат не передбачена Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції закону яка діяла в період дії страхового полісу та настання ДТП із змінами до Закону від 2 грудня 2010 року N 2756-VI) та не відносяться до судових витрат відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем ОСОБА_1 був сплачений судовий збір в сумі 229,40 грн. та оплачено витрати за проведення судової експертизи в сумі 1 650,00 грн. Відповідно до положень ст. 79 ЦПК України вказані витрати відносяться до судових витрат, які пропорційно до задоволених вимог мають бути стягнуті із відповідачів.

Позивачем ОСОБА_1 заявлені вимоги про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, які були задоволені частково - в загальному розмірі 24820,00 грн. (17 270,00 + 2550,00 +5000), що у відсоткову відношенні від заявленої суми становить 68,65 %. Тому до стягнення підлягає судовий збір в сумі 157,49 грн. та за проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 1132,73 грн., який пропорційно підлягає розподілу між ПрАТ «СТ «Іллічівське» - 1211,48 грн., та ОСОБА_3 - 78,75 грн.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 16, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст. 6, 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції закону яка діяла в період дії страхового полісу та настання ДТП із змінами до Закону від 2 грудня 2010 року N 2756-VI), ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «СТ «Іллічівське», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхової компанія «Іллічівське» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 25186738, юридична адреса:01033, м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 38-б) на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за завдану майнову шкоду в сумі 17 270,00 грн, страхове відшкодування за завдану моральну шкоду в сумі 2 550,00 грн., судові витрати в сумі 1211,48 грн., а всього 21 481,48 (двадцять одна тисяча чотириста вісімдесят одна гривня 48 копіок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхової компанія «Іллічівське» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 25186738, юридична адреса:01033, м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 38-б) на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 2 550,00 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., судові витрати в сумі 78,75 грн., а всього 5 078,75 (п'ять тисяч сімдесят вісім гривень 75 копійок).

У решті позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Н. В. Литвиненко