Рішення № 40473873, 12.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/88/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2014 Справа № 908/2699/14

За позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 79А)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69095, АДРЕСА_1; 69068, АДРЕСА_2)

про стягнення суми 5014,03 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Шеховцова Н.О. (дов. № 1426/1/27 від 17.03.2014 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 4981,26 грн., із яких 4237,03 грн. сума основного боргу відповідно до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1081 від 01.12.2005 р., 295,83 грн. - пені, 56,95 грн. - 3 % річних, 391,45 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.07.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2699/14, справі присвоєно номер провадження 20/88/14, справу призначено до розгляду на 15.08.2014 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 02.09.2014 р., потім на 12.09.2014 р.

12.09.2014 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 15.08.2014 р. надав письмову заяву про уточнення позовних вимог, яка є по суті заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму 4237,03 грн. основного боргу, 295,85 грн. - пені, 56,95 грн. - 3 % річних , 424,20 грн. - інфляційних втрат. Заява мотивована допущенням арифметичних помилок у позовній заяві при нарахуванні пені та інфляційних втрат. Дана заява була направлена відповідачу на дві адреси: 1) 69068, АДРЕСА_2; 2) 69095, АДРЕСА_1, що підтверджується копіями фіскальних чеків та описів вкладення у цінний лист (а. с. 65-66).

Вказана заява прийнята судом до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України.

Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 15.08.2014 р., та на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. ст. 1, 2, 54-57, 66, 67, 82 ГПК України, умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1081 від 01.12.2005 р., Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" просить стягнути з відповідача суму 4237,03 грн. основного боргу, 295,85 грн. - пені, 56,95 грн. - 3 % річних , 424,20 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач у судові засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, письмовий відзив та витребувані ухвалами суду документи не надав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надійшло. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Ухвали суду направлялися на дві адреси відповідача: 1) 69095, АДРЕСА_1, вказаною в позовній заяві; 2) 69068, АДРЕСА_2, вказаною в договорі. Ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.07.2014 р. та про відкладення розгляду справи від 15.08.2014 р., 02.09.2014 р. на адресу суду не повернулись.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2005 р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі директора Філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району Романова Л.М., що діє на підставі положення про філію та доручення № 511/2-10 від 16.02.2005 р. (Енергопостачальна організація, позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1, в особі ОСОБА_1, який діє на підставі свідоцтва про реєстрацію № 21030000000001919 (Споживач, відповідач у справі) укладений договір № 1081 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3., а відповідач (споживач) - оплачувати теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.2.).

Відповідно до п.10.1. договір набуває чинності з 01 грудня 2005 р. і діє до 30 листопада 2007 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання. Усі зміни та доповнення повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами.

Згідно з усними поясненнями представника позивача та як вбачається з матеріалів справи, договір № 1081 сторонами не розірваний.

Пунктом 11.1. договору сторони зазначили адресу фактичного місцезнаходження споживача: вул. Жуковського, 76 (підвал).

Відповідно до п. 2.2. договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року.

Згідно з п. 3.2.2. договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків на теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VI договору.

Розділом 6 договору встановлено порядок здійснення розрахунків за теплову енергію. Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за даним договором проводяться в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2.). Енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації. У випадку неповернення другого примірника акта в адресу енергопостачальної організації вважається, що вказана теплова енергія отримана споживачем в повному обсязі і відповідає виставленій сумі (п. 6.3.). Розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахуванням втрат, або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку (п. 6.4.). Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію (п. 6.5.). Сторони проводять звірку взаємних розрахунків за фактично спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки для визначення заборгованості (п. 6.6.).

Із матеріалів справи слідує, що позивач в період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. включно відпустив теплову енергію, направив відповідачу поштою акти приймання-передачі теплової енергії (а. с. 19-25) та рахунки для оплати спожитої теплової енергії (а. с. 26-32) на загальну суму 4237,03 грн. Факт направлення підтверджується реєстром відправленої заказаної кореспонденції та фіскальними чеками (а. с. 33-40). На актах приймання-передачі теплової енергії (а. с. 19-25) за вказаний період маються відмітки начальника відділу збуту, що підписаний та оформлений належним чином акт споживач не повернув (відмова від підпису). Згідно п. 6.3. договору вважається, що вказана теплова енергія отримана споживачем в повному обсязі і відповідає виставленій сумі. Будь-яких заперечень на не підписані акти відповідач позивачу не направляв.

Відповідачем оплата за спожиту теплову енергію у період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. не проводилася.

14.05.2014 р. позивачем була направлена відповідачу претензія № 2047-04 щодо погашення заборгованості за теплову енергію, що підтверджується фіскальним чеком та реєстром відправленої заказної кореспонденції (а. с. 42-43). Однак, відповідач відповідь на претензію не надав.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів погашення заборгованості не представив.

На виконання ухвали суду в порядку підготовки справи до розгляду позивач 05.08.2014 р. направив відповідачу на дві адреси: 1) 69095, АДРЕСА_1; 2) 69068, АДРЕСА_2, лист № 2131/юр від 05.08.2014 р., до якого був доданий акт звірки взаємних розрахунків (а. с. 52). Згідно з актом звірки станом на 01.08.2014 р., підписаного позивачем, основний борг складає 4237,03 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 4237,03 грн. основного боргу обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 295,85 грн., нараховану за період з 21.11.2013 р. по 22.07.2014 р.

Згідно з ст. ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч. 4 ст. 24, ч. 5 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У пункті п. 7.2.3. укладеного між сторонами договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого п. 6.5. цього договору, нараховується пеня у розмірі 1,0% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимоги про стягнення пені заявлено обґрунтовано. Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що за заявлений позивачем період з 21.11.2013 р. по 22.07.2014 р. пеня становить суму 286,87 грн., оскільки позивач помилково визначив початок періоду нарахування пені 21.03.2014 р. за рахунками за березень та квітень 2014 р. Правильним є початок періоду нарахування з 21.04.2014 р. і 21.05.2014 р. відповідно. Отже, до стягнення за заявлений період належить 286,87 грн. пені.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 424,20 грн. за період з грудня 2013 р. по липень 2014 р. Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що він відповідає умовам договору та не суперечить закону, тому сума 424,20 грн. інфляційних втрат підлягає стягненню.

Також позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 56,95 грн. 3% річних згідно з розрахунком за період 21.11.2013 р. по 22.07.2014 р. Розрахунок здійснений вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача стягується судовий збір повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69095, АДРЕСА_1; 69068, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) суму 4237 (чотири тисячі двісті тридцять сім) грн. 03 коп. основного боргу, суму 56 (п'ятдесят шість) грн. 95 коп. - 3% річних, суму 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 87 коп. пені, суму 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 20 коп. інфляційних втрат, суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 16.09.2014 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.