Рішення № 40473870, 20.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11276/14 20.08.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», Дніпропетровська обл., м.Синельникове, ЄДРПОУ 30012937

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ, код НОМЕР_1

про стягнення 209 465,40 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Миненко О.А. - по дов.

від відповідача: ОСОБА_3 - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», Дніпропетровська обл., м.Синельникове звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 193 019,04 грн., пені в розмірі 12 565,83 грн. та 3% річних в сумі 3880,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 умов договору №1199 ОП/КИ від 11.12.2009р. поставки товару в частині здійснення оплати поставленого товару у повному обсязі та строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судовому засіданні 20.08.2014р. проти заявленого до стягнення основного боргу заперечень не надав, однак, зазначив, що нарахування заявником пені є необґрунтованим, оскільки розмір штрафних санкцій за порушення строків оплати товару сторонами в договорі не передбачено, а отже застосування Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» при розрахунку штрафних санкцій подвійної облікової ставки Національного банку України є безпідставним. Отже, на думку відповідача, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 12 565,83 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір №1199ОП/КИ, у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язався прийняти продукцію та своєчасно сплачувати її вартість на умовах угоди.

За змістом п.1.2 договору №1199ОП/КИ від 11.12.2009р. асортимент та ціна товару зазначається в специфікації, яка невід'ємною частиною договору. Вартість партії товару визначається в накладних.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2010р. Дія договору припиняється з закінчення строку, на який його було укладено після виконання покупцем та постачальником своїх зобов'язань (п.п.7.1, 7.2 договору №1199ОП/КИ від 11.12.2009р.).

Ухвалами від 11.06.2014р., від 11.06.2014р., від 16.07.2014р. та від 30.07.2014р. сторін було зобов'язано надати письмові пояснення стосовно строку дії спірного договору.

Проте, вимоги суду виконано не було, письмових пояснень щодо терміну дії договору не представлено.

Одночасно, у судовому засіданні 20.08.2014р. на запитання суду стосовно терміну дії договору №1199ОП/КИ від 11.12.2009р. сторони зазначили, що спірні правовідносини з поставки товару у період з 06.03.2013р. по 24.09.2013р. існували під час дії вказаного правочину.

Приймаючи до уваги пояснення сторін, а також враховуючи посилання у спірних видаткових накладних на договір №1199ОП/КИ від 11.12.2009р., суд дійшов висновку, що розглядувані у межах даного спору відносини позивача та відповідача мали місце у межах дії саме вказаного договору.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1199ОП/КИ від 11.12.2009р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.2.6 договору №1199ОП/КИ від 11.12.2009р. товар постачається силами та за рахунок постачальника.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п.1.3 договору №1199ОП/КИ від 11.12.2009р.).

За замістом п.2.5 укладеного між сторонами правочину постачальник зобов'язався з кожною партією товару надавати, зокрема, накладну, в якій повинна бути зазначена інформація про номери сертифікатів відповідності та декларацій про відповідність товару.

Пунктом 2.8 договору №1199ОП/КИ від 11.12.2009р. покупцю надано право повернути товар, який не користується попитом чи товар, термін придатності якого до споживання сплинув. Такий товар повинен бути вивезений постачальником протягом 5 діб з моменту отримання відповідного повідомлення покупця.

Поставка здійснюється з застосуванням правил ІНКОТЕРМС-2000р. в обсягу, необхідному для виконання умов договору, на мовах DDP - склад покупця.

Як встановлено судом, на виконання умов спірного правочину позивачем у період з 06.03.2013р. по 24.09.2013р. (включно) було поставлено, а представником відповідача, прийнято товар на загальну суму 213 188,40 грн., а саме за видатковими накладними №5314 від 06.03.2013р. на суму 8840,88 грн., №5318 від 06.03.2013р. на суму 1330,44 грн., №5320 від 06.03.2013р. на суму 3105,06 грн., №5323 від 06.03.2013р. на суму 2018,82 грн., №5331 від 06.03.2013р. на суму 982,62 грн., №5337 від 06.03.2013р. на суму 2609,16 грн., №5345 від 06.03.2013р. на суму 621,66 грн., №6280 від 15.03.2013р. на суму 5982,72 грн., №7355 від 26.03.2013р. на суму 4993,14 грн., №7320 від 28.03.2013р. на суму 1883,76 грн., №7321 від 28.03.2013р. на суму 1590,48 грн., №8405 від 06.04.2013р. на суму 3727,50 грн., №8406 від 06.04.2013р. на суму 3387,30 грн., №8407 від 06.04.2013р. на суму 2300,10 грн., №8408 від 06.04.2013р. на суму 3025,20 грн., №8399 від 08.04.2013р. на суму 2632,86 грн., №8656 від 10.04.2013р. на суму 6843,54 грн., №8657 від 10.04.2013р. на суму 2822,70 грн., №8658 від 10.04.2013р. на суму 1891,44 грн., №8659 від 10.04.2013р. на суму 7202,70 грн., №11363 від 10.05.2013р. на суму 4911,54 грн., №11606 від 14.05.2013р. на суму 4774,02 грн., №12433 від 22.05.2013р. на суму 3091,44 грн., №12434 від 22.05.2013р. на суму 3679,86 грн., №12440 від 22.05.2013р. на суму 4953,78 грн., №12441 від 22.05.2013р. на суму 5630,70 грн., №12442 від 22.05.2013р. на суму 3656,64 грн., №12444 від 22.05.2013р. на суму 3514,46 грн., №12445 від 22.05.2013р. на суму 3394,92 грн., №13912 від 06.06.2013р. на суму 2505,48 грн., №13916 від 06.06.2013р. на суму 2546,58 грн., №13936 від 06.06.2013р. на суму 3042,30 грн., №13937 від 06.06.2013р. на суму 5030,58 грн., №13938 від 06.06.2013р. на суму 1000,26 грн., №13939 від 06.06.2013р. на суму 2030,28 грн., №13940 від 06.06.2013р. на суму 2050,68 грн., №13941 від 06.06.2013р. на суму 2586,84 грн., №14454 від 12.06.2013р. на суму 5305,02 грн., №14455 від 12.06.2013р. на суму 1797,487 грн., №18959 від 31.07.2013р. на суму 3010,32 грн., №18960 від 31.07.2013р. на суму 4858,20 грн., №18962 від 31.07.2013р. на суму 5118,30 грн., №19313 від 03.08.2013р. на суму 6996,42 грн., №21925 від 04.09.2013р. на суму 2082,78 грн., №21926 від 04.09.2013р. на суму 2409,72 грн., №21927 від 04.09.2013р. на суму 1763,22 грн., №21928 від 04.09.2013р. на суму 1812,12 грн., №22558 від 12.09.2013р. на суму 5323,86 грн., №22560 від 12.09.2013р. на суму 3796,86 грн., №22561 від 12.09.2013р. на суму 2418,96 грн., №22562 від 12.09.2013р. на суму 2529,06 грн., №22563 від 12.09.2013р. на суму 10846,50 грн., №23569 від 24.09.2013р. на суму 3021,30 грн., №23570 від 24.09.2013р. на суму 2147,88 грн., №23571 від 24.09.2013р. на суму 3025,14 грн., №23572 від 24.09.2013р. на суму 2066,28 грн., №23573 від 24.09.2013р. на суму 521,94 грн., №23574 від 24.09.2013р. на суму 2849,22 грн., №23575 від 24.09.2013р. на суму 2299,38 грн., №23576 від 24.09.2013р. на суму 2132,22 грн., №23577 від 24.09.2013р. на суму 1789,32 грн., №23578 від 24.09.2013р. на суму 1232,04 грн., №23579 від 24.09.2013р. на суму 1800,78 грн., №23580 від 24.09.2013р. на суму 924,72 грн., №23581 від 24.09.2013р. на суму 1886,88 грн. та №23582 від 24.09.2013р. на суму 1229,94 грн.

У судовому засіданні 20.08.2014р. відповідачем жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними видатковими накладними не представлено.

Як вбачається за матеріалів справи, відповідачем частину товару за вказаними накладними було повернуто, а позивачем прийнято, що підтверджується накладними на повернення на загальну суму 7149,95 грн. При цьому, наразі, позивачем прийнято в якості повернення продукції і видаткові накладні на повернення, які містять посилання на інші видаткові документи. 1527,72 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені сторонами видаткові накладні є належними доказами передачі продукції відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки продукції на загальну суму 204 510,73 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У п.4.2 договору №1199ОП/КИ від 11.12.2009р. сторони погодили, що покупець перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 30 банківських днів з моменту отримання товару. При цьому, у договорі міститься також відмітка про те, що строк оплати складає 45 календарних днів з моменту поставки.

У поясненнях б/н від 25.06.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» зазначило, що сторони домовились про перерахування покупцем оплати за поставлену продукцію протягом 45 календарних днів. Вказана обставина була підтверджена представником відповідача у судовому засіданні 20.08.2014р.

Отже, враховуючи визначені контрагентами порядок та строки оплати поставленого товару, приймаючи до уваги отримання покупцем товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати продукції за переліченими вище видатковими накладними настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару у встановлений договором строк та до моменту звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до суду з розглядуваним позовом в повному обсязі виконано не було.

Зокрема, з представлених до матеріалів справи банківських виписок з рахунку позивача вбачається, що відповідачем 09.09.2013р. було оплачено товар за накладною №5321 від 06.03.2013р. на суму 982,62 грн. та 19.09.2013р. за накладною №5323 від 06.03.2013р. в розмірі 2018,82 грн.

Ухвалами від 11.06.2014р., від 25.06.2014р., від 16.07.2013р. та від 30.07.2013р. господарського суду відповідача було зобов'язано надати докази виконання своїх зобов'язань з оплати продукції за договором №1199ОП/КИ від 11.12.2009р.

Однак, вимоги господарського суду Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виконано не було, доказів погашення спірної заборгованості не представлено.

При цьому, як вже зазначалось у судовому засіданні 20.08.2014р. представник відповідача проти наявності заборгованості у заявленому до стягнення розмірі заперечень не надав.

Одночасно, господарський суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги отримання відповідачем продукції за договором №1199ОП/КИ від 11.12.2009р., з огляду на передбачений сторонами порядок та строки оплати продуцкїї, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частні стягнення основного боргу в сумі 193 019,04 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Наразі, на думку заявника, оскільки оплата товару не здійснена у передбачений сторонами термін з покупця може бути стягнено пеню в розмірі 12 565,83 грн.

За висновками суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині стягнення неустойки є безпідставними. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З п.2.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Наразі, судом встановлено, що при зверненні до суду з вимогами про стягнення пені, позивач посилався на п.6.1 договору №1199ОП/КИ від 11.12.2009р. Однак, наведений пункт не містить визначення розміру пені, яка підлягає сплаті у разі порушення строків оплати товару.

При цьому, суд також зазначає, що доказів забезпечення виконання зобов'язань з оплати товару за вказаним договором пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у формі, що передбачена чинним цивільним законодавством, сторонами до матеріалів справи не представлено.

Таким чином, оскільки контрагентами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання (порядок її сплати та розмір), господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 12 565,83 грн. Аналогічні висновки наведено у постановах від 16.06.2014р. та від 01.07.2014р. Вищого господарського суду України по справах №904/10238/13 та №905/9180/13.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 3880,53 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, позивачем було нараховано 3% річних за прострочення строків оплати товару на суму 3880,53 грн., зокрема, за наступними видатковими накладними №5323 від 06.03.2013р. на суму 19,75 грн., №5331 від 06.03.2013р. на суму 28,51 грн., №5337 від 06.03.2013р. на суму 75,70 грн., №5345 від 06.03.2013р. на суму 18,04 грн., №6280 від 15.03.2013р. на суму 168,20 грн., №7355 від 26.03.2013р. на суму 133,90 грн., №7320 від 28.03.2013р. на суму 51,25 грн., №7321 від 28.03.2013р. на суму 43,27 грн., №8405 від 06.04.2013р. на суму 98,65 грн., №8406 від 06.04.2013р. на суму 89,65 грн., №8407 від 06.04.2013р. на суму 60,54 грн., №8408 від 06.04.2013р. на суму 80,06 грн., №8399 від 08.04.2013р. на суму 65,10 грн., №8656 від 10.04.2013р. на суму 168,70 грн., №8657 від 10.04.2013р. на суму 73,31 грн., №8658 від 10.04.2013р. на суму 49,13 грн., №8659 від 10.04.2013р. на суму 180,40 грн., №11363 від 10.05.2013р. на суму 116,30 грн., №11606 від 14.05.2013р. на суму 103,70грн., №12433 від 22.05.2013р. на суму 67,94 грн., №12434 від 22.05.2013р. на суму 82,87 грн., №12440 від 22.05.2013р. на суму 111,60 грн., №12441 від 22.05.2013р. на суму 115,40 грн., №12442 від 22.05.2013р. на суму 74,26 грн., №12444 від 22.05.2013р. на суму 79,15 грн., №12445 від 22.05.2013р. на суму 68,56 грн., №13912 від 06.06.2013р. на суму 51,55 грн., №13916 від 06.06.2013р. на суму 49,23 грн., №13936 від 06.06.2013р. на суму 64,76 грн., №13937 від 06.06.2013р. на суму 107,10 грн., №13938 від 06.06.2013р. на суму 21,29 грн., №13939 від 06.06.2013р. на суму 40,24 грн., №13940 від 06.06.2013р. на суму 43,65 грн., №13941 від 06.06.2013р. на суму 55,07 грн., №14454 від 12.06.2013р. на суму 100,60 грн., №14455 від 12.06.2013р. на суму 35,60 грн., №18959 від 31.07.2013р. на суму 44,75 грн., №18960 від 31.07.2013р. на суму 81,01 грн., №18962 від 31.07.2013р. на суму 86,66 грн., №19313 від 03.08.2013р. на суму 114,70 грн., №21925 від 04.09.2013р. на суму 29,27 грн., №21926 від 04.09.2013р. на суму 33,87 грн., №21927 від 04.09.2013р. на суму 24,78 грн., №21928 від 04.09.2013р. на суму 25,47 грн., №22558 від 12.09.2013р. на суму 67,93 грн., №22560 від 12.09.2013р. на суму 50,56 грн., №22561 від 12.09.2013р. на суму 32,21 грн., №22562 від 12.09.2013р. на суму 31,55 грн., №22563 від 12.09.2013р. на суму 132,80 грн., №23569 від 24.09.2013р. на суму 37,75 грн., №23570 від 24.09.2013р. на суму 26,83 грн., №23571 від 24.09.2013р. на суму 37,89 грн., №23572 від 24.09.2013р. на суму 23,97 грн., №23573 від 24.09.2013р. на суму 6,52 грн., №23574 від 24.09.2013р. на суму 35,60 грн., №23575 від 24.09.2013р. на суму 28,73 грн., №23576 від 24.09.2013р. на суму 26,64 грн., №23577 від 24.09.2013р. на суму 22,35 грн., №23578 від 24.09.2013р. на суму 15,39 грн., №23579 від 24.09.2013р. на суму 20,10 грн., №23580 від 24.09.2013р. на суму 11,55 грн., №23581 від 24.09.2013р. на суму 23,57 грн. та №23582 від 24.09.2013р. на суму 15,37 грн.

Після проведення перевірки наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній містить помилки у визначенні періодів та позивачем безпідставно нараховано 3% річних за накладними №5323 від 06.03.2013р. на суму 19,75 грн., №5331 від 06.03.2013р. на суму 28,51 грн. до 10.04.2014р., оскільки, як вже вказувалось, матеріали справи містять докази оплати товару, що був поставлений за наведеними видатковими документами 09.09.2013р. та 19.09.2013р. Отже, за порушення строків оплати за накладною №5323 від 06.03.2013р. може бути стягнуто 3% річних в розмірі 8,33 грн., а за №5331 від 06.03.2013р. - 11,23 грн. Крім того, під час розрахунку заявником було також допущено арифметичні помилки.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги допущені заявником під час розрахунку помилки, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3% річних в розмірі 3880,53 грн. підлягають задоволенню частково, а саме на суму 3851,74 грн.

На підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, грошові кошти у розмірі 0,89 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Судовий збір в сумі 4189,31 грн. згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», Дніпропетровська обл., м.Синельникове до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 193 019,04 грн., пені в розмірі 12 565,83 грн. та 3% річних в сумі 3880,53 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03186, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (52500, Дніпропетровська обл., м.Синельникове, вул.Космічна, буд.1, ЄДРПОУ 30012937) основний борг в сумі 193 019,04 грн., 3% річних в розмірі 3851,74 грн., а також судовий збір в сумі 3937,42 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (52500, Дніпропетровська обл., м.Синельникове, вул.Космічна, буд.1, ЄДРПОУ 30012937) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 0,89 грн., сплачений на підставі квитанції №ПН96756К від 26.05.2014р.

У судовому засіданні 20.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 26.08.2014р.

Суддя М.О.Любченко