Постанова № 40473561, 01.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 вересня 2014 року Справа № 810/3802/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Державної екологічної інспекції у Київській області

до

Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства – 1"

про

застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Київській області звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства – 1" про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) шляхом зупинення експлуатації полігону твердих побутових відходів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є суб`єктом у сфері поводження з відходами та здійснює експлуатацію полігону твердих побутових відходів, розташованого на відстані 2,7 км від м. Узин Білоцерківського району Київської області на землях КСП "Шляхом Леніна" в 3 км від автомагістралі Біла Церква – Узин. У ході планової перевірки Комунального підприємства "Виробниче управління житлово-комунального господарства – 1" посадовими особами позивача зафіксовано ряд порушень відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі поводження з відходами.

На думку позивача, виявлені у ході контролюючого заходу порушення є підставою для зупинення експлуатації полігону твердих побутових відходів, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2014 відкрито скорочене провадження у даній справі. Копії зазначеної ухвали направлено позивачу та відповідачу рекомендованими поштовими відправленнями.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку скороченого провадження, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 60, 61).

На час прийняття рішення у даній справі заперечення проти позову або заява про визнання позову від відповідача до суду не надходили.

Розглянувши матеріали позовної заяви, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що Комунальне підприємство "Виробниче управління житлово-комунального господарства – 1" (ідентифікаційний код 35088890, місцезнаходження: 09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Леніна, буд. 20-А) зареєстроване в якості юридичної особи 08.06.2007 та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з прибирання сміття, боротьбою з забрудненням, збиранням та знищенням інших відходів.

У травні - червні 2014 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Київській області на підставі вимог статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V та статті 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII проведено планову перевірку з питань дотримання Комунальним підприємством "Виробниче управління житлово-комунального господарства – 1" природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт № 334 (а.с.25-31).

Об`єктом перевірки визначено полігон твердих побутових відходів, розташований на відстані 2,7 км від м. Узин Білоцерківського району Київської області на землях КСП "Шляхом Леніна" в 3 км від автомагістралі Біла Церква – Узин, що перебуває на балансі підприємства відповідача.

У ході вказаного вище контролюючого заходу позивачем виявлено, що експлуатація відповідачем полігону твердих побутових відходів здійснюється з порушенням вимог статей 17, 32, 33 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 № 187/98-ВР та статті 125 Земельного кодексу України, а саме:

- ліміти на утворення на розміщення відходів на 2014 рік та паспорт місця видалення відходів не затверджені у встановленому чинним законодавством порядку;

- технологію захоронення відходів на полігоні не дотримано, а саме: відсутній дезбар`єр, валова;

- до перевірки не надано документів на підтвердження права власності (постійного користування, оренди) на земельну ділянку, на якій розміщено полігон твердих побутових відходів.

На думку позивача, вказані порушення створюють загрозу навколишньому природному середовищу та здоров’ю людей, а тому лише шляхом зупинення експлуатації полігону твердих побутових відходів можна захистити ці об'єкти захисту.

При прийнятті постанови в порядку скороченого провадження суд враховує положення наступних нормативно – правових актів: статтю 16 Конституції України, абзаци 2, 3 статті 1, статтю 2, частини першу, четверту, абзац 1 частини п`ятої статті 4, статтю 5, частини першу, другу, шосту, сьому статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, статтю 10, пункти "а", "в", "г" "ґ", "е" частини першої статті 202, частини другу, третю статті 35, статтю 55, частину першу статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII, абзаци 2, 5, 14, 15 статті 1, статтю 13, пункт "д", "и" частини першої статті 17, пункт "а" частини першої статті 32, частини першу, другу, четверту статті 33, частину одинадцяту статті 351, пункти "а", "г", "и", "ї" статті 42 Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 № 187/98-ВР, абзаци 3, 6 пункту 1.3 розділу I, розділ III, V Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 № 435, пункти 12-16 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1216, пункти 12 – 15 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218.

Вирішуючи питання стосовно наявності підстав для застосування заходів реагування шляхом зупинення експлуатації полігону твердих побутових відходів суд виходить з того, що юридична відповідальність суб`єкта господарювання ґрунтується на принципах законності (юридична відповідальність повинна застосовуватися лише у випадках, передбачених законом), доцільності (відповідність обраного заходу впливу на правопорушника цілям юридичної відповідальності); невідворотності (жодна особа не повинна уникнути відповідальності за вчинене правопорушення) та обґрунтованості (аргументованість щодо фактичних обставин правопорушення та обраної міри відповідальності).

Зважаючи на положення законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII та "Про відходи" від 05.03.1998 № 187/98-ВР, враховуючи, що юридична відповідальність суб`єкта господарювання має бути співмірною зі ступенем небезпечності вчиненого правопорушення, суд дійшов висновку, що такий захід реагування як повне або часткове зупинення експлуатації полігону твердих побутових відходів має застосовуватись у разі, якщо діяльність у сфері поводження з відходами спричиняє або може спричинити негативні наслідки для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Вказані обставини узгоджуються з положеннями статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, якими визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Суд зазначає, що відсутність дозвільних документів на поводження з відходами та неподання до перевірки правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, на якій розміщено полігон, є правопорушеннями, які можуть бути усунуті шляхом застосування інших заходів реагування.

З приводу порушення, що виявилось у відсутності на полігоні дезбар`єру та валової, суд вважає, що застосування такого заходу як зупинення діяльності полігону не відповідає принципу пропорційності, оскільки це не призведе до усунення правопорушення і не забезпечить дотримання технології поводження з відходами, а навпаки законсервує негативні наслідки.

Крім того, суд враховує викладену в акті перевірки інформацію стосовно дотримання відповідачем інших основних технологічних умов у сфері поводження з відходами та зважає на неподання позивачем належних та допустимих доказів відсутності у відповідача можливості усунути виявлені порушення у сфері захоронення відходів одночасно з проведенням діяльності, пов`язаної з поводженням з відходами, що, як наслідок, призведе до недопущення можливих екологічних проблем одночасно із запобіганням аварійних ситуацій, які можуть виникнути у разі термінової зупинки експлуатації полігону.

В той же час, постійний належний контроль за функціонуванням полігону твердих побутових відходів та за усуненням порушень природоохоронного законодавства при його експлуатації з боку відповідних органів, в тому числі і позивача, зможе попередити в даному випадку настання надзвичайних і негативних наслідків.

Відповідно до частин першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи позивача про наявність безумовних підстав для застосування до відповідача заходів реагування у спосіб, що визначений частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V, не знайшли свого документального підтвердження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, а доказів понесення нею інших витрат, пов’язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 86, 94, 158, 159, 161, 162, 1832, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.