Постанова № 40473086, 06.08.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року о 17 год. 07 хв.Справа № 808/3039/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Батечко М.Д.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Ю.В. Школової

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 травня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_3) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 №0001422201 та №0001432201.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки, передбачені п. 80.2 ст. 80 ПК України та ненадання документів, передбачених п. 81.1 ст. 81 ПК України. Крім того, в Наказі на проведення фактичної перевірки зазначено, що перевірка провадилась щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензії на право проведення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, виявлення порушень установлених правил торгівлі підакцизними товарами, наявності супровідних документів, дотримання стандартів маркування підакцизних товарів, дотримання мінімальних цін на алкогольні напої та максимальних цін на тютюнові вироби, а також інших питань, що регулюють відносини у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в Україні, але фактично відповідачем перевірялось дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 №637. Також позивач зазначає, що до нього неправомірно застосовано штрафну санкцію у розмірі 4 420,00 грн. на підставі п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 9 ст. 3 вказаного закону, штрафну санкцію у розмірі 3 221,70 грн. на підставі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п. 12 ст. 3 сказаного закону та штрафну санкцію у розмірі 30 964,75 грн. на підставі абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» (далі - Указ №436/95) за порушення п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 №637.

Заперечуючи проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначає, що контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закону України №265) здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок до Податкового кодексу України (стаття 15 Закону України №265). Крім того, Закону України №265 передбачає обов'язок друкувати та зберігати всі фіскальні звітні чеки. Однак порушення цієї норми можливе як у множині (декілька чеків) так і стосовно одного чеку. Таким чином, законодавством передбачено розмір санкції, виходячи з мінімального розміру - за кожен не збережений звітний чек, та збільшення санкції, в залежності від кількості не збережених звітних чеків. В разі, якщо законодавець має намір обмежити максимальний розмір санкції, в нормі зазначається «але не більше ніж…» чи будь-які інші обмеження. Пункт 4 статті 17 Закону України №265 не містить будь-якого обмеження максимального розміру санкції, що підтверджує правомірність застосованих санкцій. Крім того, весь товар в магазині, не облікований у встановленому порядку, є таким, що знаходиться на реалізації на поточний час, що в повній мірі не відповідає вимогам п. 12 ст. 3 Закону України №265 та є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 20 Закону України №265. Також, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткування готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац 3 статті 1 Указу №436/95). Правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень також підтверджується Постановою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2013 №К/800/15107/13 та ухвалою Верховного суду України від 11.12.2012 №21-400а12.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 06 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Виписки з Єдиного державного юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АД №134989 Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований 26.03.2008 за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Відповідно до Наказу від 20.11.2013 №689 та направлень від 20.11.2013 №1049 та №1050 здійснено перевірку за результатами якої складено Акт від 02.12.2013 про результати фактичної перевірки з питань дотримання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закону України №265), а саме п. 9 ст. 3 незвіряння в КОРО фіскальних звітних чеків, а саме відсутні «Z» звіт за 14.04.2013 та «Z» звіт за 26.10.2013, та з 10.11.2013 по 19.11.2013 ( з №0731 по №074); п. 12 ст. 3, а саме відсутні накладні на отримання товару. Так, вибірковим зняттям залишків товару на загальну суму 1 610,85 грн., відсутні накладні на цей товар. Крім того, порушено «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 №637, а саме п. 2.6 неоприбуткування (не повне та/або несвоєчасне): 27.10.2013 за «Z» звітом №0721 на суму 286,45 грн. відсутній запис в КОРО, 28.10.2013 за «Z» звітом №0722 на суму 551,00 грн. відсутній запис в КОРО, 29.10.2013 за «Z» звітом №0723 на суму 397,50 грн. відсутній запис в КОРО, 01.11.2013 за «Z» звітом №0724 на суму 291,50 грн. відсутній запис в КОРО, 04.11.2013 за «Z» звітом №0725 на суму 300,00 грн. відсутній запис в КОРО, 05.11.2013 за «Z» звітом №0726 на суму 271,00 грн. відсутній запис в КОРО, 06.11.2013 за «Z» звітом №0727 на суму 341,00 грн. відсутній запис в КОРО, 07.11.2013 за «Z» звітом №0728 на суму 225,00 грн. відсутній запис в КОРО, 08.11.2013 за «Z» звітом №0729 на суму 305,00 грн. відсутній запис в КОРО, 09.11.2013 за «Z» звітом №0730 на суму 295,00 грн. відсутній запис в КОРО. За період з 10.11.2013 по 19.11.2013 загальний виторг складає 2 923,50 грн., зазначений виторг не був вписаний в КОРО.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 №0001422201, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 7 641,70 грн. та №0001432201, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 30 964,75 грн.

31.01.2014 ФОП ОСОБА_3 на адресу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області направлено скаргу за вих. №31/01, якою позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 №0001422201 та №0001432201(а.с. 28-29).

10.02.2014 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області на адресу ФОП ОСОБА_3 направлено рішення про продовження строку розгляду первинної скарги від 10.02.2014 №71/14/08-01-10-04-13 (а.с. 31).

20.03.2014 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області на адресу ФОП ОСОБА_3 направлено рішення про залишення скарги без розгляду від 20.03.2014 №156/14/08-01-10-04-13 (а.с. 33).

03.04.2014 ФОП ОСОБА_3 на адресу Міністерства доходів і зборів України направлено скаргу за вих. №03/04, якою позивач просив скасувати рішення про залишення скарги без розгляду від 20.03.2014 №156/14/08-01-10-04-13, податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 №0001422201 та №0001432201(а.с. 35-37).

11.04.2014 Міністерством доходів і зборів України на адресу ФОП ОСОБА_3 направлено лист про розгляд скарги від 11.04.2014 №2232/4/99-99-10-01-02-15, якою рішення про залишення скарги без розгляду від 20.03.2014 №156/14/08-01-10-04-13 залишено без змін. Крім того зазначено, податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 №0001422201 та №0001432201 не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду у порядку, визначеному чинним законодавством України (а.с. 39-40).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Пунктом 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

У разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека відповідно до п. 4 ст. 17 цього Закону до таких суб'єктів застосовується фінансова санкція у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.).

Таким чином, Закон України №265 передбачає обов'язок друкувати та зберігати всі фіскальні звітні чеки.

Стосовно встановлених в акті перевірки висновків ДПІ щодо не відображення позивачем у книзі ОРО оприбуткування готівкових коштів у сумі 2 923,50 грн. на підставі наявних звітних чеків (Z - звіт РРО) від 27.10.2013 №0721, від 28.10.2013 №0722, від 29.10.2013 №0723, від 01.11.2013 №0724, від 04.11.2013 №0725, від 05.11.2013 №0726, від 06.11.2013 №0727, від 07.11.2013 №0728, від 08.11.2013 №0729, від 09.11.2013 №0730, судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Виходячи із записів у книзі ОРО, копія з якої надана до справи, а також відомостей, наведених у Z-звіті, судом встановлено, що записів про облік руху готівки за період з 27.10.2013 по 09.11.2013 у книзі ОРО здійснено не було. Так, у розділі 1 вказаної КОРО за 24.01.2011 наявні підклеєні фіскальні чеки №0721, №0722, №0723, №0724, №0725, №0726, №0727, №0728, №0729, №0730, №0731, №0732, №0733, №0734, №0735, №0736, №0737, №0738, №0739, №0740, №0741, №0742, №0743, №0744, №0745, №0746, №0747, №0748, №0749, №0750, №0751, №0752 з яких вбачається, що сума продажу за 24.01.2011 склала 9 337,00 грн. З розділу 2 КОРО вбачається, що записів про суму розрахунків на підставі вказаних фіскальних чеків за вказану дату у книзі немає (рядок не заповнений).

Під час розгляду справи представник позивача не заперечував щодо факту наявності вказаних Z - звітів РРО від 24.01.2011 №0721, №0722, №0723, №0724, №0725, №0726, №0727, №0728, №0729, №0730, №0731, №0732, №0733, №0734, №0735, №0736, №0737, №0738, №0739, №0740, №0741, №0742, №0743, №0744, №0745, №0746, №0747, №0748, №0749, №0750, №0751, №0752 на суму 9 337,00 грн. та факту не відображення їх у книзі ОРО, а також не спростував дані обставини.

В той же час, стосовно встановлених в акті перевірки висновків ДПІ щодо не відображення позивачем у книгах ОРО звітів за 14.04.2013, за 26.10.2013, та з 10.11.2013 по 19.11.2013 ( з №0731 по №074), суд також зазначає наступне.

Виходячи із записів у книгах ОРО, копії з яких надані до справи, а також відомостей, наведених у Z-звітах, судом встановлено, що записи про облік руху готівки за 14.04.2013, за 26.10.2013, та з 10.11.2013 по 19.11.2013 у вказаних КОРО взагалі відсутні, а останньою датою заповнення зазначених книжок є 26.10.2013.

При цьому, під час розгляду справи представник позивача не заперечував проти факту відсутності на момент проведення перевірки записів у книгах ОРО щодо оприбуткування готівкових коштів за 14.04.2013, за 26.10.2013, та з 10.11.2013 по 19.11.2013.

У той же час, відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 11.12.2012 по справі № 21-400а12, вбачається, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність дій, які полягають у фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі ОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність передбачена абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем, на момент проведення перевірки, (Z - звіти РРО) №0721, №0722, №0723, №0724, №0725, №0726, №0727, №0728, №0729, №0730, №0731, №0732, №0733, №0734, №0735, №0736, №0737, №0738, №0739, №0740, №0741, №0742, №0743, №0744, №0745, №0746, №0747, №0748, №0749, №0750, №0751, №0752 з яких вбачається, що сума продажу за 24.01.2011 на суму 9 337,00 грн., а також суми грошових коштів відповідно до вказаних звітів (у повній сумі їх фактичних надходжень), не відображені у книгах обліку розрахункових операцій (рядки КОРО взагалі не заповнені), а відтак, з урахуванням наведеного та керуючись правовою позицією Верховного Суду України, суд приходить до висновку про законність висновків ДПІ в частині встановлення порушення щодо не оприбуткування позивачем готівкових коштів та відповідно про законність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та прийняття податкових повідомлень-рішень від 16.12.2013 №0001422201 та №0001432201.

Пунктом 177.10 ст.177 ПК України, передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» » від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ст.6 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

В той же час, відповідно до п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

За таких обставин та у взаємозв'язку із вищенаведеним суд прийшов до висновку про порушення позивачем зазначених норм законодавства, у зв'язку з чим не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 000152240 від 20.06.2012.

Відповідно до п. 2.6. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі - книга ОРО) на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. № 199 затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій РРО для різних сфер застосування (за текстом - Вимоги № 199). У п. 2 цих вимог наведено визначення поняття зміни, під яким розуміють період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту. Водночас п. 7 Вимог № 199 передбачено, що всі режими роботи реєстратора (крім тих, що забезпечують усунення причин блокування) повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни. При цьому максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 год., тобто від 0 год. 00 хв. до 24 год. 00 хв. Отже, тривалість зміни РРО - це період часу від реєстрації першої за день розрахункової операції до виконання Z-звіту, яка обмежується 24 годинами. Цим і обумовлено вимогу виконувати Z-звіт щодня.

При цьому, відповідно до п. 7.5. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затверджених наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Мінюсті України 05.02.2001 за № 106/5297, затверджений порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає, крім іншого: підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Згідно з п. 7.7. Порядку, у разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо.

З системного аналізу вищезазначених норм випливає, що суб'єкти господарювання зобов'язані щодня здійснювати оприбуткування готівкових коштів у касі. Оприбуткування готівки в касі здійснюється шляхом долучення у КОРО щоденних фіскальних звітних чеків та виконання записів про рух готівки. Підставою для обліку готівки в касі є саме фіскальний звітний чек, а оприбуткуванням готівки в порядку встановленому п. 2.6 Положення, є запис у книзі ОРО на підставі такого звітного чеку.

У той же час, відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» книга обліку розрахункових операцій, це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Згідно абз. 3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

В контексті вищевикладеного Суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності слугує підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Суд звертає увагу на те, що дії відповідача при винесенні оскаржуваних рішень аналізуються судом на предмет їх правомірності та відповідності вимогам чинного законодавства України станом на момент вчинення цих дій та обсягу доказів та інших фактичних обставин, які існували на цей момент.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (індивідуальний податковий номер платника НОМЕР_1) на користь Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя (р/р 31215206784006, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025423, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35450335) суму судового збору у розмірі 436,70 грн. (чотириста тридцять шість гривень 70 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова