Постанова № 40473081, 05.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2014 року 810/4935/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №523 від 07.08.2013 року про здійснення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль»; визнання протиправними дій Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області по проведенню позапланової невиїзної документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль»; визнання протиправними дій Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо визнання в Акті перевірки №2737/10-07-22-01-12/32659407 від 11.08.2014 року завищенням податкового кредиту у декларації за січень 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ є незаконним, оскільки його прийнято за відсутності обставин передбачених статтею 78 Податкового кодексу України. Як стверджує позивач, податковим органом не було дотримано обов'язкової підстави для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, а саме надсилання запиту про витребування документів. Таким чином, на думку позивача, податковий орган порушив законні права та інтереси позивача шляхом проведення незаконної перевірки.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Письмових заперечень суду не надав.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження

Вирішуючи питання про можливість закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо визнання в Акті перевірки №2737/10-07-22-01-12/32659407 від 11.08.2014 року завищенням податкового кредиту у декларації за січень 2013 року, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пункт 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з наведеної правової норми, рішення суб'єкта владних повноважень можуть бути виражені у формі нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії.

Так, нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що стосується актів ненормативного характеру (актів індивідуальної дії), то вони породжують права та обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Вищезазначений Акт Податкового органу не є ані нормативно-правовим актом, ані актом індивідуальної дії, оскільки не породжує для позивача будь-яких прав та обов'язків.

Таким чином, питання про визнання неправомірними дій щодо складання Податковим органом акту перевірки не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо визнання в Акті перевірки №2737/10-07-22-01-12/32659407 від 11.08.2014 року завищенням податкового кредиту у декларації за січень 2013 року.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області по проведенню позапланової невиїзної документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль», суд звертає увагу на наступне.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль» зареєстровано виконавчим комітетом Васильківської міської ради, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 26.11. 2003 року № 4054857 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі міста Києва.

Відповідно до матеріалів справи, начальником Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято наказ №523 від 07.08.2013 року про здійснення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль».

Згідно даного наказу посадовій особі податкового органу доручено 11.08.2014 року провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Київ-Профіль» з питань правомірності формування рядка 20.1 декларації на додану вартість.

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що його прийнято на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Податковим органом на підставі наказу №523 від 07.08.2013 року розпочато документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Київ-Профіль» з питань правомірності формування рядка 20.1 декларації на додану вартість.

Позивач вважає, що наказ, яким ініційовано позапланову невиїзну перевірку, та дії податкового органу, направлені на її проведення, суперечать вимогам чинного податкового законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, за наявності такої обставини: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У силу вимог пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Зі змісту зазначеної правової норми слідує, що завданням документальної перевірки є встановлення, зокрема, достовірності та повноти нарахування податків та зборів. Достеменне встановлення вказаних обставин на підставі лише даних податкової звітності платника податку є неможливим, тому дослідженню під час документальної перевірки підлягають первинні документи бухгалтерського обліку. Зокрема визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 та пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, встановлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту може бути підставою для проведення як виїзної так і невиїзної документальної перевірки.

Згідно підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статі 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з положеннями абзацу першого пункту 73.3. Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Згідно з абзацом другим пункту 73.3. Податкового кодексу України такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (пункт 73.3. Податкового кодексу України).

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1245(далі - Порядок № 1245), у запиті зазначаються: (1) посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; (2) підстави для надіслання запиту; (3) опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

При цьому, у разі виконання платником податків вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та надання вичерпних пояснень й повного пакету документів на їх підтвердження - здійснюється документальна невиїзна перевірка.

Вказаний висновок узгоджується з положеннями пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, який передбачає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У вказаному випадку необхідність проведення документальної невиїзної перевірки обумовлена потребою аналізу пояснень та документів, що надані платником податків на письмовий запит податкового органу для спростування або підтвердження інформації про можливі порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У разі ж ненадання відповіді на запит податкового органу або якщо надані платником податку письмові пояснення та документи будуть визнані неповними чи недостатніми - виникають підстави для проведення виїзної документальної перевірки.

Дії податкового органу щодо направлення письмового запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, а також щодо проведення саме виїзної документальної перевірки у випадку ненадання відповіді на такий запит мають на меті отримання від платника податків документів первинного бухгалтерського обліку відносно операцій, достовірність відображення в податковій декларації даних по яких викликала сумнів у контролюючого органу.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що відповідачем не було отримано запит на податкову адресу ТОВ «Київ-Профіль», суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для ініціювання саме невиїзної документальної позапланової перевірки позивача. Доказів того, що такий запит направлявся до позивача, відповідачем надано не було.

Також суд наголошує, що у відповідності до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Беручи до уваги акт перевірки №2737/10-07-22-01-12/32659407 від 11.08.2014 року, в якому вказано, що перевірка ТОВ «Київ-Профіль» проводиться з питань правомірності формування рядка 20.1 декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, суд приходить до висновку про відсутність у Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області підстав для проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Київ-Профіль».

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №523 від 07.08.2013 року про здійснення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач оскаржує акт індивідуальної дії - наказ податкового органу щодо проведення перевірки позивача.

Однак, як з'ясувалось, на день розгляду даної справи перевірку фактично проведено податковим органом. Таким чином, наказ щодо проведення перевірки позивача є реалізованим і вичерпав свою дію.

Вимоги про скасування актів індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення такого акта юридичної сили (здатності до застосування).

Акт індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, є юридичним фактом, що відбувся в минулому та призвів до виникнення певних правових наслідків. Юридичні факти або події минулого в принципі не можуть бути скасовані судом чи іншим органом як не можуть бути скасовані події історії.

Таким чином позов про скасування акта індивідуальної дії, що вичерпав свою дію, задоволенню не підлягає як такий, що не може призвести до захисту прав позивача (позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права).

Водночас правові наслідки, що настали внаслідок прийняття актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію, можуть призводити до порушення прав особи, але це утворює інші підстави для звернення до суду. Це означає, що особа має обрати такий спосіб захисту порушеного права, який призведе до відновлення її прав (вимагати прийняття іншого акта індивідуальної дії, яким будуть змінені правовідносини, а якщо це не можливо - вимагати відшкодування завданої шкоди).

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ «Київ-Профіль» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Київ-Профіль» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області по проведенню 11 серпня 2014 року документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-Профіль».

3. В частині позовних вимог про визнання протиправними дій Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області щодо визнання в Акті перевірки №2737/10-07-22-01-12/32659407 від 11.08.2014 року завищеним податковий кредит у декларації за січень 2013 року - закрити провадження.

4.В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.