Рішення № 40472971, 08.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15473/14 08.09.14За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»

про стягнення 36164,29 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - не з'явились;

від відповідача - Давиденко Н.О. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 36164,29 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

У відповідь на запит суду від МТСБУ надійшла інформація по полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0065788.

Позивач надав документи на вимогу суду, в супровідному листі до яких зазначив про підтримку раніше заявлених позовних вимог, проте в судові засідання представники Позивача не з'явилися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Позивача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Позивача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП та отримувались ним, що вбачається зі зворотних повідомлень про вручення поштових відправлень.

Відповідач заперечує проти заявлених вимог з підстав, наведених у відзиві, та зокрема посилається на відсутність у особи, що склала Звіт оцінювача відповідних підтверджуючих документів на право зайняття оціночною діяльністю, на проведення огляду Застрахованого автомобіля після ДТП за відсутності представників Відповідача, та що страховий акт Позивача оформлений неналежним чином. Окрім того, Відповідач не визнає надані Позивачем документи про виплату страхового відшкодування та зазначає, що додані до позову документи проставлені печатками двох юридичних осіб, що викликає питання у Відповідача до цих документів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2013 на перехресті вулиць Каунаська та Березнева в м. Києві була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Мазда», д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, з автомобілем «Рено», д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3

Причинами ДТП стало те, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Мазда», д.р.н. НОМЕР_1, не надав перевагу автомобілю, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Рено», д.р.н. НОМЕР_2, чим порушив п. 16.11 ПДР України.

Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Рено», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_3 на праві власності, був під його керуванням на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 30.04.2013 (далі - Договір добровільного страхування). Страхувальником та вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_3

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи Звіт оцінювача від 13.01.2014 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, Позивачем було складено Страховий акт від 20.01.2014, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 37164,29 грн. на рахунок вигодонабувача за Договором добровільного страхування, що підтверджується платіжним дорученням № 84801 від 21.01.2014 та відомістю деталізації виплат.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Мазда», д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.02.2014.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як особи, яка експлуатує автомобіль «Мазда», д.р.н. НОМЕР_1, на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АЕ/0065788 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 500 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АЕ/0065788 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Мазда», д.р.н. НОМЕР_1 на час спірної ДТП.

Заяву Позивача про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП Відповідачем було залишено без реагування та задоволення. В матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до Звіту оцінювача від 13.01.2014 вартість відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля з урахуванням зносу, завдана внаслідок його пошкодження в ДТП, становить 85735,29 грн., при цьому коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля дорівнює 0.

Доказів на спростування встановленого вищевказаним Звітом розміру оціненої шкоди, завданої власнику Застрахованого автомобіля, та встановленого коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля, суду надано не було, а також суду не заявлялося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України на спростування наведеного розміру оціненої шкоди, та не заявлялося клопотання про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України.

Інших висновків сертифікованих оцінювачів або аварійних комісарів щодо встановлення іншого розміру оціненої шкоди, завданої внаслідок пошкодження Застрахованого автомобіля у ДТП, та на доведення іншого коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, суду також надано не було.

Судом встановлено, що наведені у вищевказаному Звіті роботи, деталі та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями Застрахованого автомобіля, що зафіксовані у довідках ДАІ за результатами ДТП, а також зафіксовані на фотознімках пошкоджень, що додані до вказаного звіту, і суду не надано доказів протилежного, а також, як зазначалось вище, не спростовано належними засобами доказування, що оцінена вартість робіт, деталей та матеріалів для відновлення Застрахованого автомобіля є необґрунтованою (завищеною або заниженою).

При цьому, присилання Відповідача на відсутність у особи, що склала Звіт відповідних підтверджуючих документів на право зайняття оціночною діяльністю судом відхиляються як належним чином не обґрунтовані, оскільки відповідно до розподілу обов'язку доказування між сторонами за приписами ст. 33 ГПК України саме Відповідач, як особа, що посилається на складення Звіту неналежною особою, повинен був довести це перед судом належними в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України засобами доказування, а у випадку їх відсутності мав право заявити клопотання про їх витребування на підставі ст. 38 ГПК України, чого Відповідачем зроблено не було, а одні лише письмові посилання та заперечення такими належними доказами не є.

Також проведення огляду Застрахованого автомобіля після ДТП за відсутності представників Відповідача жодним чином не спростовує достовірності та правильності висновків Звіту оцінювача та викладених в ньому обрахунків розміру оціненої вартості робіт, деталей та матеріалів, необхідних для відновлення Застрахованого автомобіля. Протилежного Відповідачем суду не доведено.

Окрім того, усупереч твердженням Відповідача, на додатку №1 до страхового акту -розрахунку страхового відшкодування міститься підпис працівника Позивача, що його склав, а сам страховий акт затверджений підписом начальника відділу Позивача з врегулювання складний збитків, та скріплений печаткою Позивача, тому ці два докази приймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст. 34 ГПК України. А твердження Відповідача про «незрозумілість» для нього розрахунків Позивача не свідчить про неправильність останніх, при цьому контррозрахунку та/або інших належних доказів на спростування викладених в розрахунку Позивача відомостей та застосованих формул, Відповідачем надано не було, тому його заперечення судом відхилені через необґрунтованість.

Також суд зазначає, що «відомість виплат» не є платіжним документом (інструментом, засобом) в розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а тому всупереч твердженням Відповідача зазначена відомість не повинна містити ті ж реквізити, що і платіжний документ. Натомість, платіжне доручення № 84801 від 21.01.2014 підтверджує виплату через Райффайзен Банк Аваль декількох сум страхових відшкодувань, в тому числі в розмірі 37164,29 грн. на рахунок вигодонабувача за Договором добровільного страхування, що деталізовано у відомості виплат. При цьому платіжне доручення № 84801 від 21.01.2014 містить реквізити відповідно до вимог вказаного Закону та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, та Відповідачем не спростовано належними засобами доказування, що ініційований згідно вказаного платіжного доручення переказ проведено не було та/або сума страхового відшкодування не була виплачена вигодонабувачу за Договором страхування.

Також, посилання Відповідача, що додані до позову документи проставлені печатками двох юридичних осіб, що «викликає питання» у Відповідача в цих документах, жодним чином не спростовують доводів Позивача та наданих ним документів, які підтверджують обставини ДТП, розмір страхової виплати, та обов'язку Відповідача її відшкодувати, зокрема оскільки Відповідачем не доведено недійсність або недостовірність наданих Позивачем документів, а також не спростовано розміру шкоди.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АЕ/0065788 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статті 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку, що Відповідач повинен відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), виходячи з оціненого розміру матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля в зв'язку з його пошкодженням в ДТП, який встановлений вищевказаним Звітом (85735,29 грн.), але в межах суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (37164,29 грн.), за мінусом франшизи (500 грн.) та отже в сумі 36664,29 грн.

Позивачем же заявляються вимоги про стягнення частини вказаної суми, 36164,29 грн., що не заборонено законом.

З матеріалів справи слідує, що Позивач з метою отримання коштів від Відповідача звернувся до останнього з претензією про виплату та пізніше з заявою про досилання ще частини документів, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь Позивача, та ці листи були отримані Відповідачем 08.05.2014 та 23.06.2014 відповідно, що вбачається зі зворотних повідомлень про вручення поштових відправлень.

Проте, Відповідач після отримання вищезазначених претензії та обов'язкового відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» переліку документів, обґрунтованих заперечень до Позивача не висунув, а подані до суду заперечення відхилені вище в рішенні. Сума страхового відшкодування на користь Позивача не виплачена.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, а відтак, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г; ідентифікаційний код 30636550) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 36164 (тридцять шість тисяч сто шістдесят чотири) грн. 29 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.09.2014

Суддя Сташків Р.Б.