Рішення № 40470809, 04.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14415/14 04.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс»

До Міністерства оборони України

Про стягнення 17 835,30 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Лихольот А.В. представник за довіреністю № 0801/14-01 від 08.01.14.

Від відповідача: Кривошия Д.А. представник за довіреністю № 220/501/д від 29.10.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення 17 835,30 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено грошові кошти за надані послуги за Договором № 286/5/11/1 від 18.04.11., що зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.14. порушено провадження у справі № 910/14415/14 та призначено її до розгляду на 28.08.14.

В судовому засіданні 28.08.14. представником відповідача було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Міністерство оборони України проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 28.08.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 04.09.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 04.09.14. представником позивача було підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.09.14. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/14415/14.

В судовому засіданні 04.09.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.11. між відповідачем (далі - Замовник) та позивачем (далі - Виконавець), відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Замовника від 30.03.11. № 127/22/6, було укладено Договір № 286/5/11/1 про надання послуг з прання і сухого чищення для державних потреб (за кошти державного бюджету України) (далі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язався у 2011 році надати послуги з прання і сухого чищення (далі - послуги) білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна, а Замовник - прийняти та оплатити послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно із положеннями Договору.

Додатком № 1 до Договору сторони погодили план надання послуг з прання військовим частинам (установам) в 2011 році.

Пунктом 1.2 Договору сторонами узгоджено найменування послуг, їх кількість, ціну та строки виконання, а саме: послуги з прання, строком виконання до 31.12.11. ціною 11 756 471,16 грн.

Додатковою угодою № 1 від 09.08.11. до Договору сторони, шляхом внесення змін до п. 1.2, п. 3.1 Договору, змінили ціну послуг по Договору (ціну Договору) та встановили її в розмірі 9 936 855,60 грн. та внесли зміни до плану надання послуг з прання військовим частинам (установам) в 2011 році.

Додатковою угодою № 2 від 01.12.11. до Договору сторони, шляхом внесення змін до п. 1.2, п. 3.1 Договору, змінили ціну послуг по Договору (ціну Договору) та встановили її в розмірі 9 936 855,60 грн. та внесли зміни до плану надання послуг з прання військовим частинам (установам) в 2011 році.

Згідно п. 2.2 Договору, приймальний контроль якості та кількості наданих послуг проводиться представником військової частини (установи) (далі - представник Замовника), який оформляється актом в день здачі випраного майна. Акт оформляється у 3 примірниках, два з яких передаються Виконавцю, а один - залишається представнику Замовника. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю та кількістю та направляється Замовнику після надання послуг разом з рахунком-фактурою.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору сторонами погоджено, що розрахунки за надані послуги проводяться після їх фактичного виконання протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Виконавцем Замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого мастичною печаткою Виконавця. До рахунка-фактури додаються: акт приймального контролю якості та кількості наданих послуг, в якому повинні бути оригінали підписів представника Замовника та Виконавця, засвідчені мастичними печатками, який є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю.

Замовник зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати за надані виконавцем послуги протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Виконавцем Замовнику належним чином оформлених документів, передбачених Договором, а також прийняти надані послуги згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймального контролю якості та кількості наданих послуг (п.п. 6.1.1, 6.1.2 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.1 з дати його підписання (18.04.11) і діє до 31.12.11., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Додатковою угодою № 3 від 29.12.11. до Договору сторонами встановлено строк дії Договору до 31.03.12., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

На підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем в особі уповноважених осіб (зокрема і командирами військових частин) без зауважень та заперечень обумовленого обсягу послуг та їх вартості за Договором, позивачем надано відповідні акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, а також сформовано до них узагальнюючий рахунок, які судом приймаються як належні і допустимі докази згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а саме: рахунок № 12 від 16.03.12. на суму 17 835,30 грн. та акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання № 45-п від 2012 року та № 47-п від 2012 року на зальну суму 17 835,30 грн.

Позивач листом № 1555 звернувся до відповідача з проханням оплатити заборгованість за Договором в розмірі 17 835,30 грн. та 24.01.14. направив для оплати, як обумовлено умовами Договору, рахунок № 12 від 16.03.12. на суму 17 835,30 грн. та акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання № 45-п від 2012 року та № 47-п від 2012 року на зальну суму 17 835,30 грн. Вказане Міністерством оборони України не заперечується.

Відповіді на вказаний лист відповідачем надано не було.

Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором по оплаті наданих послуг.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у 2011 році було надано, а відповідачем, в особі уповноважених представників (військових частин), прийнято без будь-яких зауважень та заперечень послуги з прання для державних потреб (за кошти державного бюджету України), що підтверджується актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання, які підписані представниками позивача та уповноваженими особами відповідача (командирами військових частин, начальниками фінансової та речової служби) та посвідчені їхніми печатками, що відповідає приписам п. 2.2 Договору.

В подальшому відповідачем також жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості наданих позивачем послуг за Договором на підставі вказаних актів у встановленому законом порядку не заявлялось.

В свою чергу, судом встановлено і підтверджується наявними матеріалами справи, що на момент вирішення спору у відповідача існує непогашена за Договором заборгованість перед позивачем по оплаті наданих і прийнятих послуг на загальну суму 17 835,30 грн.

Крім того, дослідивши умови п. 4.1 Договору, за приписами якого оплата послуг відбувається лише після надходження коштів з державного бюджету, суд дійшов висновку, що наведена умова договору не є підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити прийняті послуги, адже з урахуванням приписів ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, надходження коштів з державного бюджету не є подією яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати.

Посилання відповідача у відзиві як на підставу відмови у позові на те, що позивачем порушено порядок надання документів на оплату послуг, а саме: позивачем на адресу відповідача рахунок та акти приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання за Договором були направлені для оплати через 10 місяців після закінчення строку дії Договору, судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване, оскільки ні умовами Договору, ні приписами чинного законодавства України не передбачено звільнення відповідача від обов'язку перед позивачем оплатити прийняті без будь-яких зауважень та заперечень послуги згідно первинних господарських документів, що зокрема узгоджується і з п. 4.2 Договору. Крім того, нормами чинного законодавства України не передбачено, що несвоєчасне виставлення рахунків є підставами для звільнення відповідача від наведеного вище обов'язку оплатити відповідні послуги.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги однак не оплатив їх вартості, грошові кошти в розмірі 17 835,30 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Замовник в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 17 835,30 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168 м. Київ, Повітрофлотський проспект, б. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, б. 6; ідентифікаційний код 34344528) заборгованість в розмірі 17 835 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 30 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.14.

Суддя Т.М. Ващенко