Ухвала суду № 40469746, 11.09.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/6241/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/1372/14 Категорія: 6 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Свистун О.В.,

при секретарі Черняк О.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою позивача ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області, про визнання будівництва самочинним та усунення перешкод в користуванні власністю, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 червня 2014 року,

встановила:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 червня 2014 року вжито заходи забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на реконструйований будинок з добудовою, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, Луцький район, Волинська область, та заборонено ОСОБА_4 проводити будь-які дії, пов'язані з добудовою, реконструкцією, ремонтними роботами, тощо в будинку, реконструйованому з добудовою за вказаною адресою, до вступу в законну силу рішення в даній справі.

Ухвалу допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та постановити нову - про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

У ході апеляційного розгляду даної справи представник відповідача підтримав апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, тоді як представник позивача просила апеляційну скаргу відхилити з огляду на безпідставність викладених у ній доводів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін з наступних підстав.

Так, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в даній справі, оскільки відповідач ОСОБА_4 має можливість проводити певні заходи по відчуженню нерухомого майна третім особам, та може продовжувати його будівництво чи реконструкцію, що в подальшому потребуватиме значних зусиль та витрат для виконання рішення суду.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на дійсних обставинах справи та відповідних нормах процесуального закону, а тому з ним повністю погоджується і колегія суддів.

Частинами 1 та 3 ст.151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно, яке належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

За змістом вищенаведених норм закону, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними у п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 покликається на допущені відповідачем ОСОБА_4 істотні порушення будівельних норм та правил при проведенні добудови вже до існуючого житлового будинку, чим порушуються його права як власника щодо володіння і користування майном. Також вказує на те, що порушення будівельних норм та правил неодноразово було встановлено та зафіксовано, як Інспекцією ДАБК у Волинській області при проведенні перевірки вимог, встановлених законодавством під час виконання будівельних робіт по реконструкції будинку, так і при проведенні судової будівельно-технічної експертизи, про що складено відповідний висновок.

У заяві про забезпечення позову позивач просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на реконструйований житловий будинок, оскільки можливе його відчуження відповідачем, який є його власником, зробить неможливим виконання рішення суду. Водночас, з метою захисту його прав, просив заборонити відповідачу проводити будь-які дії по будівництву та реконструкції будинку, так як це може утруднити виконання рішення суду.

Проаналізовані судом апеляційної інстанції матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі дійсно має місце спір з приводу усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власністю, які водночас, дають підстави вважати, що існує реальна загроза утруднення виконання чи невиконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку невжиття негайних заходів, спрямованих на недопущення передчасного відчуження нерухомого майна третім особам або проведення в ньому будь-яких інших дій, пов'язаних з добудовою, реконструкцією чи ремонтними роботами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, і при цьому врахувавши баланс інтересів сторін, співмірність заявлених позовних вимог, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти певні дії щодо цього майна, оскільки такі способи забезпечення позову передбачені законом та відповідають видам забезпечення заявленого позивачем позову.

Не заслуговує на увагу суду посилання відповідача на ту обставину, що фактично предметом оскарження є частина будинку, а саме, - добудова до нього, тому суд неправильно наклав арешт на будинок в цілому, оскільки законодавством не передбачений арешт нерухомого майна, яке є неподільним або в разі невиділення його частин в натурі, лише на частину такого майна. Разом з тим, представником відповідача визнається той факт, що право власності ним оформлене на будинок в цілому, а не на певну його частину - добудову.

Водночас, як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали відповідач посилається на те, що будинок зданий в експлуатацію і на нього вже зареєстровано право власності, проте на думку колегії суддів дана обставина має значення для вирішення справи по суті, і норми ЦПК України не зобов'язують суд при забезпеченні позову перевіряти такі обставини, а лише запобігають ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, а тому такі доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги. Крім того, представники сторін в ході апеляційного розгляду справи ствердили, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.11.2013 року було визнано протиправними дії Інспекції по реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації реконструкції спірного нерухомого майна та визнано протиправним і скасовано свідоцтво про право власності на це майно. Проте, дана постанова суду не набрала законної сили, оскільки по її перегляду відкрито апеляційне провадження, яке на даний час не закінчено.

Отже, наведені відповідачем доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з дотриманням вимог процесуального права.

Відповідно до п.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 червня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий

Судді