Ухвала суду № 40469742, 11.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 р.Справа № 818/1480/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2014р. по справі № 818/1480/14

за позовом Сумського виробничого підприємства "Стиль" Українського товариства глухих

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області , Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області , Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, який підтримав в судовому засіданні та після уточнення мотивує тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача, за наслідками перевірки винесено податкові повідомлення-рішення, якими зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2014 року та зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.05.2014 року № 0002491502/26968, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3 333 грн., № 0002481502/26973 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 215 984 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53997 грн.; від 17 червня 2014 року № 0003661502/32408, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 3333 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 667 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2014 року адміністративний позов Сумського виробничого підприємства "Стиль" Українського товариства глухих до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, управління державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 19.05.2014 року № 0002491502/26968, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3 333 грн., № 0002481502/26973 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 215 984 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53997 грн.; від 17 червня 2014 року № 0003661502/32408, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 3333 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 667 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Сумського виробничого підприємства "Стиль" Українського товариства глухих (ідентифікаційний код 03972761, 40009, Сумська область, м. Суми, вул. Білопільський Шлях, буд. 30/3, р/р 26008000069523 в ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 30023) судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп., сплачений при зверненні до суду.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2014 року та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість в декларації за січень 2014 року.

В результаті перевірки 19 травня 2014 року винесено податкові повідомлення-рішення №0002491502/26968, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 3333 грн.; № 0002481502/26973, яким зменшено суму бюджетної відшкодування податку на додану вартість за січень 2014 року на 252043 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 63011 грн. (а.с. 36-39). 23 травня 2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року. 17 червня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0003661502/32408, яким зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2014 року на 3333 грн. (а.с. 141).

Підставою для винесення зазначених рішень є висновки відповідача про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту та до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість від операцій з придбання тканини у ТОВ "Сєбо Плюс".

При цьому відповідачем не ставиться під сумнів факт товарності операції, що відображено в акті перевірки від 25.04.2014 року з посиланням на первинні документи. Відповідачем зроблено висновок, що витрати позивача на придбання тканини є вищими за дохід, отриманий від реалізації виготовленої з тканини продукції.

Відповідачем також не оспорюється факт використання позивачем придбаної тканини позивачем у власному виробництві та подальша реалізація виготовленої продукції. З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено використання позивачем у виробництві протягом грудня 2013 року - січня 2014 року 15600 м/п тканини, з якої виготовлено 3944 вироби. Витрати позивача на придбання сировини в грудні 2013- січні 2014 року становили 1079920 грн. 95 коп., в тому числі ПДВ 215984 грн. 19 коп.

В акті перевірки відсутні відомості про розмір доходу, отриманого позивачем від реалізації готової продукції та обґрунтування висновку про здійснення збиткових операцій, тобто перевищення витрат на придбання сировини над розміром доходу. Не наведено таких відомостей представником відповідача і в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає висновок про збитковість операцій необґрунтованим. Колегія суддів зазначає, що відповідач враховує у складі витрат позивача на придбання сировини розмір податку на додану вартість та наполягає на необхідності врахування податку на додану вартість в складі собівартості виготовленої позивачем продукції. Такі твердження суд вважає безпідставними. Крім того вони гне враховують факту пільгового оподаткування податком на додану вартість при постачанні товарів за нульовою ставкою, яке підтверджено самим позивачем в актах перевірок у п. 2.12.

Відповідно до статуту Сумського виробничого підприємства "Стиль" УТОГ його створено з метою навчання інвалідів доступним для них професіям, працевлаштування інвалідів та їх соціальна і трудова реабілітація. (а.с. 154).

Судом встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивач користувався пільгою з оподаткування та застосовував при реалізації виготовленої ним продукції нульову ставку оподаткування податком на додану вартість. Відповідно, з таких операцій з реалізації продукції у позивача податкові зобов'язання з податку на додану вартість не виникали. Ці обставини сторонами не оспорюються. В акті перевірки відповідач відносить суми, сплаченого позивачем податку на додану вартість в ціні придбаної тканини до реальних витрат.

Згідно ст.139 п. 139. 1 п.п. 139.1.6 ПК України суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання не включаються до складу витрат.

Відповідно до вимог ст. 136 п. 136.1 п.п. 136 1.2 ПК України суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість, враховуються і при визначенні доходу підприємства.

З аналізу зазначених норм вбачається, що податок на додану вартість не включається його платником ні до суми доходу, який підлягає оподаткуванню, ні до суми витрат, до яких законом віднесено і собівартість продукції. Вимога відповідача про врахування сплачених сум податку при формуванні ціни на продукцію, тобто фактичне збільшення собівартості продукції на розмір сплаченого податку, не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених норм вбачається, що закон ніяким чином не пов'язує право на формування податкового кредиту з дохідністю наступних господарських операцій з товарами при придбанні яких податок на додану вартість було сплачено.

Крім того, як було зазначено вище, відповідачем не доведено факту здійснення позивачем збиткових операцій. Суд вважає правомірним віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні тканини у ТОВ "Сєбо Плюс" до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Як було встановлено в ході перевірки самим відповідачем, в січні 2014 року позивачем заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість, які були оплачені в попередніх періодах. Враховуючи, що товарність операцій відповідачем не оспорюється, суд вважає безпідставним рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та розміру бюджетного відшкодування з наведених вище мотивів.

В травні 2014 року відповідачем проведено перевірку достовірності заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

В результаті перевірки винесено податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий на 3333 грн. В обґрунтування такого рішення відповідач в акті перевірки посилається на акт перевірки від 25 квітня 2014 року, за наслідками якої прийнято рішення про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 3333 грн. (а.с. 137). При цьому відповідачем не взято до уваги, що повідомлення-рішення за наслідками попередньої перевірки винесено тільки 19 травня 2014 року і на момент виготовлення акту перевірки від 23 травня 2014 року зазначені в податкових повідомленнях-рішеннях суми не є узгодженими.

Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2014 року винесено з тих же мотивів, що і повідомлення-рішення від 19 травня 2014 року, суд також вважає його безпідставним з мотивів, наведених вище.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.05.2014 року № 0002491502/26968, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3 333 грн., № 0002481502/26973 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 215 984 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 53997 грн.; від 17 червня 2014 року № 0003661502/32408, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 3333 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 667 грн. та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2014р. по справі № 818/1480/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.09.2014 р.