Постанова № 40469590, 13.08.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № П/811/2454/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Нагібіної Г.П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Світловодської об'єднаної держвної податкової інспекції Головного управління Мндоходів про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просить суд скасувати повністю:

- вимогу Світловодської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2014 року №Ф-0010641702;

- рішення Світловодської ОДПІ №0010651702 від 16.05.2014 року;

- податкове повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0013121701 від 26.06.2014 року;

- податкове повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0013151701 від 26.06.2014 року.

Позов мотивовано тим, за результатами проведеної Світловодською ОДПІ документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 складено акт та винесені податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у зв'язку з тим, що дохід від продажу товарів (робіт, послуг) за дванадцять місяців перевищив 300000 грн., а тому податковий орган дійшов висновку про обов'язок ФОП ОСОБА_1 з 11 жовтня 2013 р. зареєструватися платником ПДВ та про донарахування йому сум податку за основною ставкою, починаючи з 11 жовтня 2013 р.

ФОП ОСОБА_1 стверджує, що у період з вересня 2012 р. по вересень 2013 р. сума розрахункових операцій не перевищувала встановлений законодавством розмір 300000 грн., оскільки у вартість придбаного товару включений ПДВ.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 зазначає про неправомірні висновки щодо заниження доходів та завищення витрат, що стало наслідком до визначення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки витрат з оплати ліцензії та придбання РРО не відносились до складу витрат. Дані висновки також є підставою для скасування вимоги про сплату боргу.

Відповідач не визначаючи позов, надав суду заперечення, які обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_1 допустила перевищення граничної суми отриманих доходів, які надають право здійснювати господарську діяльність без реєстрації платника ПДВ, крім того помилково віднесла до складу витрат, які не пов'язані з її господарською діяльністю та занизив суму отриманих доходів за перевіряємий період.

Після проголошеної перерви представник позивача надав суду заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Враховуючи зазначене та керуючись статтями 41, 128 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи провести в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, адміністративний суд,

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 (далі позивач) зареєстрована виконавчим комітетом Світловодської міської ради 15.10.2003 р., що підтверджується свідоцтвом Серія НОМЕР_1 (а.с.54).

Посадовими особами податкового органу проведено перевірку позивача за наслідками якої складено акт від 16.06.2014 р. №257/17-01-1905000047 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 року,дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року, виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (далі акт перевірки, а.с.9-53).

Висновками перевірки, як на думку податкового органу, є порушення:

- п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п.п. 145.1.1 п. 145.1 ст. 145. п. 167.1 ст. 167, п.177.1, 177.2 ст. 177., п.п. 177.5.3 п. 177.5, ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2756-УІ у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 5313,90 грн., в тому числі за 2011 рік -1500 грн., 2012 рік -1785,60 грн.. 2013 рік - 2028,30 грн., але з урахуванням п.п. 139.1.10 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу суми збору за провадження деяких видів діяльності сплачених платником податків протягом 2011, 2012, та 2013 років враховується у зменшення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та за результатами перевірки не підлягають сплаті до бюджету;

- пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1 та 183.2 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період, що перевірявся на загальну суму 24748 грн., в тому числі за жовтень 2013 року -11080 грн., листопад 2013 року -6782 грн., грудень 2013 року -6886 грн.;

- підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-У1 в частині неподання податкової декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2013 р.;

- п.2 частини першої ст.7. ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску

на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-УІ, в частині заниження сум єдиного внеску на 12292,82 грн., в тому

числі за 2011 рік-на 3470,00 грн., за 2012 рік-на 4130,69 грн., за 2013 рік-на 4692,13 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено:

- рішення №0010651702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.06.2014 р., яким донараховано суму єдиного внеску в сумі 12292,82 грн. (а.с.59);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2014 р. №Ф-0010641702 (а.с.58);

- податкове повідомлення - рішення від 26.06.2014 р. №0013121701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 24748 грн. за основним платежем та 6187 грн. - за штрафними санкціями (а.с.56);

- податкове повідомлення - рішення від 26.06.2014 р. №0013151701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 340 грн. за штрафними санкціями (а.с.55).

Правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, якими визначено грошове зобов'язання з ПДВ та єдиного внеску, є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Стосовно правомірності рішення №0010651702 від 16.05.2014 року, яким донараховано єдиний внесок, суд зазначає наступне.

«Доходи»

Відповідачем під час перевірки встановлено завищення суми загального оподатковуваного доходу на 2726 грн., в т.ч. за 2012 р. - 1904 грн., за 2013 р. - 822 грн.

Дане порушення встановлено з огляду на невідповідність сум, які надійшли у звітних періодах на рахунки позивача, із сумами зазначеними в податкових деклараціях позивача.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не були наведені докази, які б заперечували висновки щодо заниження сум доходів за перевіряємий період в розмірі 2726.

Враховуючи з викладеним, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача щодо заниження доходу на 2726 грн.

«Витрати»

Відповідачем під час перевірки встановлено завищення задекларованої суми витрат на 32700 грн.. в т.ч. 2011 рік - 10000 грн., 2012 р. - 10000 грн., 2013 р. - 12700 грн.

Такі висновки відповідачем зроблені з огляду на віднесення до складу витрат, витрат пов'язаних із придбанням ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами в сумі 30000 грн. та витрат понесених за придбання електронного контрольно-касового апарату МІНІ-Т400 МЕ в сумі 2700 грн.

Такі висновки відповідача суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Позивач зазначив до у перевіряємий період не відносив до складу витрат витрати пов'язані із придбанням ліцензії та касового апарату, оскільки у цей період мав витрат більше, ніж ним було задекларовано у деклараціях про отримані доходи, що відображено у КОРО та його поясненнях.

Так, за підсумками 2011 р. за даними книги обліку розмір витрат та обігу позивача становить 357050,1 грн. в тому числі вартість придбаних матеріальних цінностей графа 5 становить 291327,67 грн., понесені витрати на оплату праці графа 9 - 53188,06 грн., графа 10 - 12534,39 грн. За даними декларації за 2011 р. до декларації включені витрати в суму 266593 грн., тобто на 90457,12 грн. менше, ніж зазначено в книзі обліку.

За підсумками 2012 р. за даними книги обліку розмір витрат виробництва та обігу становить 366126,2 грн. в тому числі вартість придбаних матеріальних цінностей графа 5 становить 292564,03 грн., понесені витрати на оплату праці графа 9 - 57226,48 грн., графа 10-16335,72 грн. За даними декларації за 2012 р. до декларації включені витрати в сумі 274967 грн., тобто на 91159,23 грн. менше ніж зазначено в книзі обліку.

За підсумками 2013 р. за даними книги обліку розмір витрат виробництва та обігу становить 398650,3 грн. в тому числі вартість придбаних матеріальних цінностей графа 5 становить 302975,04 грн., понесені витрати на оплату праці графа 9 - 49630,17 грн., графа 10-46045,12 грн. За даними декларації за 2013 р. до декларації включені витрати в сумі 335929 грн., тобто на 62721,33 грн. менше, ніж зазначено в книзі обліку.

Таким чином, до складу витрат за даними податкових декларацій за період, що перевірявся включено витрати в сумі 877529 грн., в той час, в книзі обліку розмір витрат виробництва та обігу записані фактично проведені витрати в сумі 1121827 грн. Проте, до декларацій не включені витрати в сумі 244297,6 грн., в тому числі і витрати на придбання ліцензій та касового апарату в загальній сумі 32700 грн.

З огляду на дані обставини, суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача щодо заниження витрат на суму 32700 грн., що призвело до визначення суми єдиного внеску в розмірі 11346,90 грн. (32700 х 34,7%).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, яким визначена сума єдиного внеску підлягає ч скасуванню в частині визначення єдиного внеску в розмірі 11346,90 грн.

Водночас, сума єдиного внеску в розмірі 949,39 грн. (2736 х 34,7%) визначена правомірно, з огляду на те, що позивачем не наведено взагалі жодного доводу про протиправність висновків щодо заниження суми доходів.

Суд не приймає до уваги посилання в позовній заяві, що позивач мав витрати за перевіряємий період значно більше ніж визначені ним у деклараціях, оскільки формувати показники в деклараціях є невід'ємним правом позивача, а тому перевірки підлягали лише показники декларацій про отримані доходи за перевіряємий період, які є узгодженими з дати подання податкових декларацій до податкового органу.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідач надав суду детальний розрахунок застосованого штрафу в сумі 1168,18 грн. (а.с.132), із якого видно, що у зв'язку із заниженням витрат в сумі 32700 грн. до позивача застосовано штраф в сумі 1087,85 грн. (520,50 за 2011 р. +347 за 2012 р. + 220,35 за 2013 р.).

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність визначення суми єдиного внеску в розмірі 11346,90 грн., а тому сума штрафу в розмірі 1087,85 грн. також є протиправною.

Водночас, оскільки сума своєчасно не сплаченого єдиного внеску в розмірі 945,92 грн. (2726 х 34,7%) визначена правомірно, а тому і штраф в сумі 80,18 грн. (1168 грн. - 1087 грн.) нараховано правомірно.

Підсумовуючи описане, суд дійшов висновку, що рішення Світловодської ОДПІ №0010651702 від 16.05.2014 р., яким визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підлягає скасуванню в частині визначення суми єдиного внеску в розмірі 11346,90 грн. та нарахованого штрафу в розмірі 1087,85 грн.

Стосовно правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.06.2014 року №Ф-0010641702, суд зазначає наступне.

У вимозі про сплату боргу відповідач визначив суму недоїмку в розмірі 12292,82 грн. на підставі рішення Світловодської ОДПІ №0010651702 від 16.05.2014 р.

Оскільки суд дійшов висновку про скасування рішення Світловодської ОДПІ №0010651702 від 16.05.2014 р. в частині визначення суми єдиного внеску в розмірі 11346,90 грн., а тому і вимога про сплату боргу в цій частині підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) Світловодської ОДПІ від 16.06.2014 року №Ф-0010641702 № підлягає скасуванню в частині визначення суми боргу в розмірі 11346,90 грн.

Стосовно правомірності податкового повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0013121701 від 26.06.2014 р., яким збільшеного грошове зобов'язання з ПДВ, суд зазначає наступне.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивач отримав дохід більше граничної межі у 300000 грн., що мало місце у вересні 2013 р. та не був зареєстрований як платник ПДВ, у зв'язку з чим визначив грошове зобов'язання з ПДВ з 11 жовтня 2013 р. по 31.12.2013 р. в сумі 24748 грн.

Позивач зазначає що згідно норми ст.193 ПК України, має право здійснювати операції з постачання товарів протягом 12 місяців на суму, що сукупно не перевищує 360000 грн. з ПДВ або 300000 грн. без ПДВ.

Крім того, позивач посилається на помилковіть визначення отриманого доходу позивачем за період з 11 жовтня по грудень 2013 р.

З такими висновками суд погоджується частково, з огляду на наступне.

Так, в розділі 2.5 «податок на додану вартість» акту перевірки відповідач зазначив, що позивач допустив перевищення 300000 грн. за попередні 12 місяців 24.09.2013 р. і станом на дану дата доходи позивача склали 300191,94 грн.

Спору щодо арифметичного обрахування суми отримання доходу станом на 24.09.2013 р. у розмірі 300191,94 грн. позивачем не заявлено.

Так, пункт 185.1 статті 185 ПК України визначає операції платників податку, які є об'єктами оподаткування, а пункт 187.1 статті 185 ПК України визначає дату виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг.

При цьому, згідно п.181.1 ст.181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Таким чином, для виникнення такого обов'язку у платника податку, необхідна наявність двох умов у сукупності: перевищення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг сукупно 300 тис. грн. та обрахування цієї загальної суми сукупного доходу протягом останніх 12 календарних місяців.

Водночас, на підставі книги обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за 2012 - 2013 р.р. та виписків з банків, підтверджується, що загальна сума доходу позивача від здійснення операцій з реалізації товарів протягом 12 місяців становить 300191,94 грн., тобто сукупно перевищує 300 тис. грн., що свідчить про виникнення у позивача обов'язку подати до податкового органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Оскільки з вересня 2012 по вересень 2013 р. позивач отримав доходи у сумі 300191,94 грн. що є перевищенням 300000 грн., а тому починаючи до 10 жовтня 2013 р. останній зобов'язаний був зареєструватись як платник ПДВ та сплачувати даний податок.

Пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Тобто, вищезазначена норма не містить застережень щодо "календарного року", натомість містить посилання на період "12 календарних місяців".

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 183.10 статті 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищезазначене, позивач не мав права на зменшення суми визначеного грошового зобов'язання з ПДВ на суму податкового кредиту (сума ПДВ сплаченого в ціні придбаного товару), а тому посилання позивача щодо правомірності отримання ним доходу до 360000 грн. (300000 + 20% ПДВ), як на думку суду є помилковим.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з висновком податкового органу щодо перевищення у вересні 2013 р. граничного розміру отриманих доходів, які дозволяють здійснювати господарську діяльність без реєстрації платником ПДВ.

Проте, позивач надав суду розрахунки, які спростовують висновки податкового органу про суми отриманих доходів з 11 жовтня по 31 жовтня 2013 р.

Так, згідно письмового пояснення та долученими до нього доказами (копією книги обліку та витрат, виписками з банку та інформацією щодо руху грошових коштів по інших рахунках), позивач з 11.10.2013 р. по 31.10.2013 р. отримав дохід у сумі 19142,65 грн. із якої і повинен бути нарахований податок.

Так, згідно акту перевірки у позивача є 4 рахунки у банках, а згідно інформації, наданої позивачем, лише по одному рахунку у період з 11.10.2013 р. по 31.10.2013 р. був рух грошових коштів (а.с.140-141, 154-157).

Арифметичних розбіжностей у обрахунках отриманих коштів за листопад та грудень 2013 р. позивач не зазначив.

Отже, сума отриманих доходів у період з 11.10.2013 р. по 31.12.2013 р. становить 87479,94 грн. (а.с.138-139), а тому сума ПДВ, яку правомірно визначив відповідач складає 14590 грн. (87540,84 грн./120% х 20%).

Оскільки відповідач помилково визначив суму ПДВ в розмірі 10158 грн. (24748 - 14590), а тому і штрафні санкцій у розмірі 2529,50 грн. (10158 х 25%) нараховані помилково.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0013121701 від 26.06.2014 р. в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 10158 грн. - за основним платежем та в сумі 2529,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стосовно правомірності податкового повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0013151701 від 26.06.2014 р., яким визначено штраф у сумі 340 грн., суд зазначає наступне.

Підставою для винесення даного рішення стали висновки відповідача про те, що оскільки позивач з 11.10.2013 р. повинен був бути зареєстрований як платник ПДВ, а тому і зобов'язаний був до 20 числа поточного місяця подавати податкову декларацію з ПДВ.

З урахуванням таких висновків, відповідач нарахував штраф за неподання податкової декларації з ПДВ за листопад 2013 р. - 170 грн. та грудень 2013 р. - 170 грн.

Такі висновки податкового органу суд оцінює, як хибні, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового Кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Проте, обов'язок щодо подачі податкової декларації з ПДВ за відповідні податкові періоди у платника податків виникає лише з дати його реєстрації як платника ПДВ.

Враховуючи, що попри обов'язок зареєструватись платником ПДВ, позивач не здійснив дані дії, а тому у нього і не виникло зобов'язання подавати податкову декларацію з ПДВ.

Відповідальність за своєчасне не здійснення реєстрації платником ПДВ є нарахування податковим органом до сплати сум ПДВ.

Підсумовуючи описане, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення - рішення Світловодської ОДПІ №0013151701 від 26.06.2014 р., яким визначено штраф у сумі 340 грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до суду адміністративного позову з майновими вимогами на загальну суму 57028,82 грн. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,7 грн. (а.с.2), а згідно висновку суду задоволенню підлягають вимоги на суму 36809,15 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з позивача до Державного бюджету України судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 465,06 грн. (1827 - (36809,15 грн. х 1827 грн.): 57028,82 грн.) - 182,70).

Керуючись ст. ст. 2,17, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Світловодської об'єднаної держвної податкової інспекції Головного управління Мндоходів про визнання нечинними та скасування рішень задовольнити частково.

Скасувати рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мндоходів у Кіровоградській області №0010651702 від 16.05.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині визначення суми єдиного внеску в розмірі 11346,90 грн. та нарахованого штрафу в розмірі 1087,85 грн.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мндоходів у Кіровоградській області від 16.06.2014 року №Ф-0010641702 № в частині визначення суми боргу в розмірі 11346,90 грн.

Скасувати рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мндоходів у Кіровоградській області №0013121701 від 26.06.2014 р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в частині нарахування 10158 грн. - за основним платежем та 2529,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мндоходів у Кіровоградській області №0013151701 від 26.06.2014 р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 340 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичній особі - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 465,06 грн. до Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна