Постанова № 40468976, 04.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1279/14 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2013 року №0004022203.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів та первинних документів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Паритет-Агро» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 14 серпня 2013 року по 15 серпня 2013 року, посадовими особами Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну невиїзну перевірку ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Паритет-Агро» за період з 1 липня 2010 року по 31 липня 2013 року.

За результатами перевірки позивача відповідачем було складено Акт від 15 серпня 2013 року № 40/22-011/32967502, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 201.10 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 4 679 946,13 грн

Вказані висновки були зроблені податковим органом на підставі Довідок щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «Паритет-Агро» від 29.07.2013 №324/20-38-22-02-06/31642413, від 23.01.2013 №291/221/31642413, Актів про неможливість проведення зустрічної звірки підприємств-постачальників по ІІ-ІІІ ланцюгу постачання та наявність розбіжностей між задекларованими податковими зобов'язаннями позивача та ТОВ «Паритет-Агро».

04 Вересня 2013 року на підставі висновків вищевказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002472203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4 456 484,35 грн. та застосовано штрафну(фінансову) санкцію у розмірі 2 450 508,74 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та контрагентом лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок «безтоварності» спірних операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Паритет-Агро» укладено договори: від 1 серпня 2012 року № 0108М; від 4 липня 2012 року № 0407М; від 4 вересня 2012 року №0409М; від 5 березня 2013 року № 0503МЛ; від 24 вересня 2012 року № 2409МЛ; від 21 вересня 2012 року № 2109МЛ; від 18 вересня 2012 року № 1809М; від 30 жовтня 2012 року №3010МЛ; від 15 травня 2013 року № 1505МЛ; від 12 лютого 2013 року № 1202МЛ; від 4 лютого 2013 року №0402МЛ; від 26 квітня 2012 року № 2604М; від 30 січня 2013 року №3001МЛ; від 28 січня 2013 року № 2801МЛ; від 20 лютого 2013 року № 2002МЛ; від 16 лютого 2013 року №1602МЛ.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами поставки виписано: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Придбана у ТОВ «Паритет-Агро» олія соняшникова нерафінована передана для реалізації за межі митного кордону України на умовах Договору комісії від 16.04.2012 №1604К за специфікацією від 16.04.2012 №1, укладеного з ТОВ «АгроКорн» , згідно якого останнє реалізувало за межі митного кордону олію соняшникову нерафіновану на загальну суму 37 885 991,60 грн. Виручка за реалізовану олію перерахована ТОВ «АгроКорн» на розрахунковий рахунок позивача у повному обсязі.

Стосовно посилань суду першої інстанції на дефекти форми та змісту видаткових накладних та товарно-транспортних накладних як на підставу правомірності винесення оскаржуваного повідомлення-рішення колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Застосуванням формального підходу до визначення достовірності первинних документів інтересам добросовісної особи може бути заподіяна шкода, причому без будь-якої вини з її боку.

Крім того, вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших, зокрема, на його контрагентів.

Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, контрагенти суб'єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов'язків щодо складання первинних документів.

Тому, невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документу, складеного однією особою і переданого іншій особі, може позбавляти цю накладну статусу первинного документу або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документу, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2014 року по справі № К/800/10842/13.

Так, на момент підписання господарських договорів та їх виконання контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість. При цьому, податковий орган не подав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності, і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, зокрема, щодо безтоварного та/або фіктивного характеру здійснених операцій.

Що стосується посилань податкового органу та суду першої інстанції на Акти про неможливість проведення зустрічних звірок підприємств-постачальників по ІІ-ІІІ ланцюгу постачання та Довідки щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «Паритет-Агро», - колегія суддів вважає, що вони не можуть братись судом до уваги, оскільки право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2014 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2014 року скасувати.

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2013 року № 0004022203 визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 09 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.