Ухвала суду № 40468937, 04.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/653/14 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

04 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акмебуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арамакс» про визнання правочину недійсним та стягнення у дохід держави коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акмебуд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Арамакс», в якому просила визнати недійсним договір підряду від 18.03.2011 №18/03, укладений між ТОВ «Акмебуд» та ТОВ «Арамакс», стягнути з ТОВ «Арамакс» на користь ТОВ «Акмебуд» кошти у розмірі 1089611,37 грн., одержані за вище означеним договором, та стягнути з ТОВ «Акмебуд» кошти в сумі 1089611,37 грн. на користь держави.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що головною метою відповідачів під час укладення оскаржуваного договору підряду було одержання доходу за рахунок необґрунтованої податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, що суперечить інтересам держави і суспільства, - а тому наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Акмебуд» та ТОВ «Арамакс» укладено підрядний договір №18/03 від 18.03.2011 про виконання ремонтно-будівельних робіт, згідно з яким Замовник (ТОВ «Акмебуд») здає, а Підрядчик (ТОВ «Арамакс») бере на себе виконання будівельних робіт на об'єктах, які визначаються згідно Специфікацій і кошторисної документації до даного договору.

Також судом встановлено, що на виконання вказаного договору сторонами складено акти виконаних робіт на загальну вартість 1089611,37 грн. (у т.ч. ПДВ - 181601,89 грн.): від 31.07.2012 №25 та №26, від 31.08.2012 №27 та №28, від 30.11.2012 №31 та №32 та виписано податкові накладні. Вартість виконаних робіт ТОВ «Акмебуд» перерахована на користь ТОВ «Арамакс», кредиторська/дебіторська заборгованість між сторонами договору відсутня.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про недійсність договору підряду від 18.03.2011 №18/03 необґрунтовані, а доводи позову не підтвердженні належними і допустимими доказами, які б достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли б бути підставою для висновків про недійсність правочину.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Зокрема, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Звертаючись до суду з даним позовом ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві послалася на те, що договір підряду від 18.03.2011 №18/03 було укладено з метою отримання податкової вигоди, а не з метою фактичного здійснення господарської операції.

Наявність такого умислу позивач обґрунтував Актом ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 21.01.2013 №148/221/31198011 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Арамакс» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень-грудень 2011 року та лютий-листопад 2012 року». Однак, неможливість проведення перевірки ТОВ «Арамакс» у січні 2013 року не свідчить про неможливість проведення господарських операцій у липні, серпні, листопаді 2012 року і не спростовує правового значення складених за цими операціями первинних документів, тому не є достатньою підставою для визнання недійсним підрядного договору №18/03 від 18.03.2011.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 по справі №804/5445/13-а, копія якої наявна у справі, визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «Арамакс», в результаті яких складено Акт від 21.01.2013 №148/221/3119801, а також визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо висновків про відсутність факту реального здійснення операцій за вересень-грудень 2011 року та лютий-листопад 2012 року, що викладені в Акті перевірки від 21.01.2013 року №148/221/3119801.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про укладення спірної угоди з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.