Постанова № 40468270, 23.06.2014, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

174/505/14-а

2-а/174/29/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 р. м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ілюшик І.А.,

при серетарі Заіка А.В.

за участі позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вільногірську справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності неправомірною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

23.05.2014 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2, в якому вона посилається на те, що 18.05.2014 року нею по пошті отримана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що рішення суду про стягнення з державного органу - УПФУ в м. Вільногірську не підвідомче виконанню органами Державної виконавчої служби і виконавчий документ необхідно пред'явити для подальшого виконання до відповідного органу Державної казначейської служби України. Вважає, що вказана постанова винесена з порушенням норм законодавств, тому просить визнати її незаконною і скасувати.

Також просила визнати неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області, щодо неприйняття рішення за заявою позивача про відкриття виконавчого провадження згідно виконавчого документа у вигляді виконавчого листа виданого Вільногісрьким міським судом Дніпропетровської області від 31.03.2014 року по справі № 174/1087/13-а про спонукання прийняти на виконання Управління Державної казначейської служби України в м. Вільногірську Дніпропетровської області, виконавчий лист виданий Вільногірським міським судом Дніпропетровської області 27.08.2012 року по адміністративній справі № 2а-396/10/0407, оскільки відповідач не прийняв відповідне рішення і не повідомив її про нього у встановлений законом строк, що свідчить про неправомірну бездіяльність відповідача.

В судове засідання позивач з'явилася, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. До справи долучено письмові заперечення відповідача та клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою від 12.06.2014 року замінено первісного відповідача Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Дніпропетровській області на належного відповідача - Головне управління юстиції у Дніпропетровській області.

Суд, заслухавши пояснення позивача, ознайомившись з письмовими запереченнями відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

16.04.2014 року позивач подала до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області заяву про примусове виконання судового рішення, надавши оригінали виконавчих листів від 31.03.2014 року по справі № 174/1087/13-а та від 27.08.2012 року по справі № 2а-396/10/0407 (а.с. 6).

27.08.2012 року ОСОБА_2 видано виконавчий лист по справі № 2а-396/10/0407 щодо зобов'язання УПФУ в м. Вільногірську Дніпропетровської області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_2 пенсію з урахуванням підвищення в розмір 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по

31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 р. та по дату винесення постанови суду -

31 грудня 2010 року (включно), виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично отриманих нею сум підвищення пенсії як дитині війни, визнавши незаконною бездіяльність відповідача стосовно нездійснення цього перерахунку та невиплати позивачеві пенсії за зазначені періоди часу у відповідності до вказаних норм законодавства (а.с. 8).

28.04.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Сивокозовим О.М. винесено постанову про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-396/10/0407, виданого 27.08.2012 року (помилково вказано 27.08.2011 року), на підставі п. 4 ч.1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» з посиланням на те, що рішення суду про стягнення з державного органу - боржника суми не підвідомче виконавчим органам Державної виконавчої служби, стягувач має звернутися до відповідного органу Державної казначейської служби України (а.с. 7).

До суду надійшли письмові заперечення відповідача в яких він просить в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що ОСОБА_2 повинна пред'явити виконавчий лист № 2а-396/10/0407 від 27.08.2012 року, що видав Вільногірський міський суд Дніпропетровської області до Державної казначейської служби України. В той час, як державним виконавцем на виконання рішення Вільногісркього міського суду Дніпропетровської області по справі № 174/1087/13-а зобов'язано УДКСУ в

м. Вільногірську прийняти його до виконання (а.с. 31-34).

До справи долучено копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2014 року про примусове виконання виконавчого листа № 174/1087/13а (помилково вказано 174/108/13а) виданого 31.03.2014 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області про зобов'язання Управління Державної казначейської служби України в м. Вільногірську Дніпропетровської області, пройняти до виконання виконавчий лист, виданий Вільногірським міським судом Дніпропетровської області 27.08.2012 року на виконання постанови Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 31.12.2010 року по адміністративній справі № 2а-396/10/0407 та ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року по справі № 174/689/13-а про зміну способу і порядку виконання постанови Вільногірського міського суду від 31.12.2010 року по справі № 2а-396/10/0407, про стягнення на користь позивача, ОСОБА_2, з Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську підвищення до пенсії у розмірі 4560 грн. 10 коп. (а.с. 26, 27).

На підтвердження направлення на адресу стягувача вказаної постанови до матеріалів відповідачем надано копію супровідного листа від 24.04.2014 року за вих. № 2.3.-14/7890, хоча дата винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2014 року та самого супровідного листа не співпадають (а.с. 29).

З копії виконавчого листа № 174/1087/13а вбачається, що він виданий 31.03.2014 року (а.с. 30).

В судовому засіданні оглянуто матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної казначейської служби України про спонукання прийняти виконавчий документ до виконання відповідно до яких, позивач звернулася до суду з позовом 25.10.2013 року (а.с. 2).

Ухвалою суду від 14.08.2013 року змінено спосіб і порядок виконання постанови Вільногірського міського суду в адміністративній справі № 2а-396/10/0407 від 31.12.2010 р. за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, а саме замість зазначеного у виконавчому листі, виданому 27.08.2012 року міським судом (а.с. 8): «зобов'язати здійснити перерахунок і виплатити» на «стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську» (а.с. 4-6).

26.09.2013 року ОСОБА_2 звернулася до управління Державної казначейської служби України у м. Вільногірську Дніпропетровської області із заявою про примусове виконання рішення суду та надала оригінали виконавчого листа по справі № 2а-396/10/0407/11 від 27.08.2012 року та вказаної вище ухвали (а.с. 9).

Однак, листом казначейства від 03.10.2013 року за вих. № 01-32/627 ОСОБА_2 повідомлено, що чинним законодавством не передбачено повноважень органу казначейства на здійснення списання коштів з рахунків боржника відкритих в банківських установах, натомість такі права мають органи державної виконавчої служби відповідно до положень ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 10, 11).

Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15.11.2013 року, яка ухвалою апеляційного суду від 07.02.2014 року залишена без змін, зобов'язано управління Державної казначейської служби України в м. Вільногірську Дніпропетровської області прийняти до виконання виконавчий лист, виданий Вільногірським міським судом Дніпропетровської області 27.08.2012 року на виконання постанови Вільногірського міського суду від 31.12.2010 року по адміністративній справі № 2а-396/10/0407 та ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 14.08.2013 року по справі № 174/685/13-а про зміну способу і порядку виконання постанови Вільногірського міського суду від 31.12.2010 року по справі № 2а-396/10/0407, про стягнення на користь позивачки, ОСОБА_2, з Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області підвищення до пенсії у розмірі 4560 грн. 10 коп. (а.с. 42-44, 66, 67).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 124 Конституції України рішення суду ухвалюється іменем України та є обов'язковим для виконання. Обов'язковість виконання судових рішень закріплена також нормами КАС України. Так, статтею 14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається також конвенцією «Про захист прав та свобод людини», яка ратифікована ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно п. 4 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 15 травня 2013 року N 238-VII,

від 19 вересня 2013 року N 583-VII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Згідно п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у редакції ЗУ від 19.09.2013 р. N 583-VII, тобто у редакції на час винесення спірної постанови державним виконавцем, виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень» від 19.09.2013 р. N 583-VII, набирав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме, 16.10.2013 року.

ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» набрав чинності 01.01.2013 року (п. 1 розділу ІІ).

Таким чином, постанова Вільногірського міського суду Дніпропетровської області в адміністративній справі № 2а-396/10/0407 від 31.12.2010 р. за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії ухвалена та виконавчий лист № 2а-396/10/0407 від 27.08.2012 року видано до набрання чинності ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Як вбачається з матеріалів справи, постанова суду та ухвала про встановлення способу її виконання досі не виконані.

Позивач посилається на те, що оскаржувану постанову державного виконавця вона отримала 18.05.2014 року, позов подала до суду 23.05.2014 року, тобто з дотриманням встановленого законом десятиденного строку.

Посилання державного виконавця на те, що рішення суду про стягнення з державного органу - боржника суми не підвідомче виконавчим органам Державної виконавчої служби та стягувач має звернутися до відповідного органу Державної казначейської служби України є необґрунтованим, виходячи з положень п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Суд не приймає до уваги посилання державного виконавця на те, що Вільногірським міським судом Дніпропетровської області по справі № 174/1087/13-а 15.11.2013 року ухвалено рішення, яким зобов'язано УДКСУ в м. Вільногірську прийняти до виконання виконавчого листа виданого 27.08.2012 року на виконання постанови Вільногірського міського суду від 31.12.2010 року та ухвали цього ж суду від 14.08.2013 року про зміну способу і порядку виконання вказаної вище постанови суду першої інстанції, оскільки на час подання ОСОБА_2 заяви про примусове виконання судових рішень до управління Державної казначейської служби України у м. Вільногірську 26.09.2013 року останнє повинно було її прийняти та виконати належним чином відповідно до норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в редакції, що діяла на той момент.

На час подання позивачем заяви про примусове виконання рішення суду 16.04.2014 року та винесення оскаржуваної постанови, тобто на час виникнення спірних правовідносин на них поширювалась дія ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в редакції ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень», який набув чинності 16.10.2013 року.

Як вбачається з тексту позовної заяви, ОСОБА_2 було заявлено вимогу, зокрема, про визнання нечинною спірної постанови державного виконавця.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Встановлені статтями 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) -індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, здійснивши системний аналіз діючого законодавства та наданих у справі доказів, суд дійшов висновку що у відповідача були відсутні законні підстави для винесення оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 4 ч.1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому суд вважає за необхідне визнати постанову державного виконавця незаконною, оскільки вона постановлена з порушенням норм діючого законодавства, та скасувати її.

Враховуючи надані відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2014 року про примусове виконання виконавчого листа № 174/1087/13а (помилково вказано 174/108/13а) виданого 31.03.2014 року Вільногірським міським судом та супровідного листа, суд вважає, що в цій частині вимога позивача визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо неприйняття рішення про відкриття виконавчого провадження згідно вказаного вище виконавчого документа є необґрунтованою, твердження позивача спростовуються матеріалами справи та в задоволенні цієї вимоги має бути відмовлено.

У відповідності до ст.94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України підлягають стягненню понесені нею та документально підтверджені витрати - судовий збір в сумі 73 гр. 08 коп. (а.с. 2).

Керуючись ст. ст. 17, 86, 94, 159, 160-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_2 у Головного управління юстиції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності неправомірною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження - задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Сивокозова О.М. від 28 квітня 2014 р. ВП № 43079629 про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом виданим 27 серпня 2012 року на виконання постанови Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 31 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-396/10/0407.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 73 грн. 08 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Вільногірській міський суд Дніпропетровської області, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя

Вільногірського міського суду І.А.Ілюшик