Ухвала суду № 40467858, 11.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року Справа № 9104/12768/12

Колегія Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача - Богаченка С.І.,

суддів - Старунського Д.М, Рибачука А.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області та до Головного управління юстиції в Закарпатській області про визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И Л А:

25 жовтня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області та до Головного управління юстиції в Закарпатській області про визнання протиправними дій щодо стягнення виконавчого збору за рахунок коштів виручених від реалізації предмета іпотеки, під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції її оскаржило Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Апелянт по справі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, а саме те, що відповідно до ч.6 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області перебувало виконавче провадження № 22228927 (а.с.39) щодо виконання виконавчого напису, вчиненого 06.10.2010 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 3194 (а.с.38), про звернення стягнення на будівлі автомийки, добудови магазину, офісу та господарських приміщень, добудованих до існуючої автомийки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та будівлі механічної майстерні та складу цементу з магазином та земельної ділянки на яких вони розташовані, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_4 та перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у розмірі 2794052,57 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Пунктом 4 частини 2 цієї статті встановлено, що відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі написи нотаріусів.

Згідно із ч. 8 ст. 54 Закону примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

За приписами ст. 52 Закону стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, встановленому цим Законом. З коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені ст. 43 цього Закону, після чого вони використовуються для задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до ст. 43 Закону з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.

Статтею 46 Закону встановлено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. У разі коли стягнутої з боржника суми недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно від стягнутої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем було вжито примусових заходів виконавчого провадження по зверненню стягнення на майно. 21.03.2011 року ПП «СП «Юстиція» проведено прилюдні торги з його реалізації, за результатами яких переможцем став ОСОБА_5, запропонувавши ціну в розмірі 1144000,00 грн., про що було складено відповідний акт державного виконавця (а.с.49).

Відповідно до постанови № 22228927 про стягнення виконавчого збору, до стягнення із ОСОБА_4 підлягала сума 279955,25 грн. Проте, оскільки сума коштів від реалізації предмета іпотеки не покрила всієї суми боргу, то було стягнуто платіжним дорученням № 692 (а.с.43) тільки суму, яка була пропорційної стягнутій сумі, вирученій в результаті продажу предмету іпотеки,а саме 110952,99 грн.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що дій відповідача щодо стягнення виконавчого збору за рахунок коштів виручених від реалізації предмета іпотеки, під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є правомірними та обґрунтованими вищенаведеними матеріалами справи.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи.

Висновки суду є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року по справі № 2а-0770/3560/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя Д.М. Старунський

Суддя А.І. Рибачук