Ухвала суду № 40466911, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20668/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АОЛА"" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АОЛА"" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АОЛА"" подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.10.2010 року по 30.09.2012 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 372/2250/32985411 від 15 липня 2013 року, в якому встановлено наступні порушення: 1) підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем не було включено до складу інших доходів за І-й квартал 2010 року грошові кошти, що надійшли з розрахункового рахунку ТОВ "Зайтек", які не є операціями з активами пайового венчурного інвестиційного фонду ПВІФ "Основа", а також позивачем не було включено до складу інших доходів за І-й квартал 2010 року грошові кошти, що надійшли з розрахункового рахунку ВАТ "Страхова компанія "ЕйЕмДжиГруп", які не є операціями з активами пайового венчурного інвестиційного фонду ПВІФ "Солідарні активи" НВЗТ; 2) підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що виявилось у ненаданні ТОВ "КУА "АОЛА" до перевірки первинних документів, що підтверджують формування від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, І, ІІ-IV квартали 2011 року та 2012 рік; 3) підпунктів 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 198.6 статі 198 та пункту 200.1 статі 200 Податкового кодексу України, що виявилось у ненаданні позивачем до перевірки первинних та інших документів, що підтверджують формування податкового кредиту та показників від'ємного значення суми податку на додану вартість та бюджетного відшкодування.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено наступні податкові повідомлення-рішення: 1) від 07 серпня 2013 року №0003232250, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2012 рік на суму 57 429 грн.; 2) від 07 серпня 2013 року №0003242250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень-грудень 2010 року на загальну суму 178 308 грн.; 3) від 07 серпня 2013 року №0003252250, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень-грудень 2010 року, січень та травень 2011 року на загальну суму 116 951 грн.; 4) від 07 серпня 2013 року №0003262250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5 549 733,75 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів від 26 січня 2010 року №040-10-Б ТОВ "КУА "АОЛА"" придбало у ТОВ "Мерсес Плюс" цінні папери ( 3 векселі прості, емітентами яких є ТОВ "Бізнес консалтинговий центр" та ТОВ "Старт-капітал") загальною номінальною вартістю 20 000 000,00 грн.

Придбані прості векселі у кількості 2 штук, емітентом яких є ТОВ "Бізнес консалтинговий центр", номінальною вартістю 10 000 000,00 грн., продано ТОВ "Зайтек" на підставі договору купівлі продажу від 27 січня 2010 року №029/02-10-Б.

Як зазначено в акті перевірки, на рахунок ТОВ "КУА "АОЛА"" від ТОВ "Зайтек" надішли грошові кошти, як оплата за прості векселі, у розмірі 10 000 000,00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Старт-капітал" від 04 грудня 2009 року №04/12/09-КП ТОВ "КУА "АОЛА" придбало у ТОВ "Зайтек" частину частки у статутному фонді ТОВ "Старт-капітал" розміром 3 921 542,55 грн. грошовими коштами, що становить 25% статутного капіталу ТОВ "Старт-капітал".

Придбана частка статутного капіталу ТОВ "Старт-капітал" вартістю 7 305 420,75 грн. на підставі договору від 09 грудня 2009 року продана ВАТ "Страхова компанія "ЕйЕмДжиГруп".

В акті перевірки зазначено, що на рахунок ТОВ "КУА "АОЛА" від ВАТ «Страхова компанія "ЕйЕмДжиГруп"» надішли грошові кошти, як оплата за корпоративні права, у розмірі 7 305 420,75 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Як передбачає підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Згідно з підпунктом 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

За визначенням статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування; інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд; кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру ІСІ (далі - реєстр ІСІ). Ведення реєстру ІСІ здійснюється Комісією.

Тобто до складу валових доходів не включаються лише ті доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, які фактично сформовані за рахунок коштів спільного інвестування.

Таким чином, придбані позивачем цінні папери - векселі прості, емітовані ТОВ "Бізнес консалтинговий центр" та частка у статутному фонді ТОВ "Старт-капітал", не вважаються активами ІСІ, оскільки вони не є такими, що придбані за рахунок коштів спільного інвестування, а тому операції з продажу таких активів не є операціями з активами ІСІ, а отримані від ТОВ "Зайтек" та ВАТ "Страхова компанія "ЕйЕмДжиГруп" грошові кошти не є коштами спільного інвестування, які б могли не включатись до складу валового доходу згідно підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Наведені норми вказують на те, що від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток фактично являє собою від'ємну різницю між сумою доходів звітного періоду та сумою витрат такого звітного періоду, тобто перевищення витрат над доходами.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наданих позивачем документів неможливо встановити правомірність формування від'ємного значення за весь перевірений період, зокрема, документи надані не в повному обсязі та не за весь перевірений період. Позивачем не надано розрахункових та платіжних документів, а також документів бухгалтерського обліку та податкових декларацій, які б дозволили співставити показники, наданих документів, із показниками, що задекларовані у податковій звітності.

Також позивачем не надано доказів, які б підтверджували здійснення витрат для провадження його господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем не надано податкових накладних, які б могли підтвердити формування податкового кредиту за перевірений період, та доказів реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "КУА "АОЛА"" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2013 року №0003232250, №0003242250, №0003252250 та №0003262250 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АОЛА"" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 16.09.2014 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.