Ухвала суду № 40466547, 09.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2404/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу відповідача - Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Альба Україна» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0003262210, № 0003292210 від 12.11.2013р.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, просить прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, на підставі Акту перевірки від 28.10.2013 №214/22-1/22946976 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.11.2013 №0003262210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25985,5 грн, у тому числі за основним платежем - 24373 грн, за штрафними санкціями - 1612,5 грн; від 12.11.2013 №0003292210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 7605532 грн, у тому числі за основним платежем - 5577417 грн, за штрафними санкціями - 2028115 грн.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як було встановлено судом першої інстанції, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), ФОП ОСОБА_3, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, факт купівлі-продажу товару від ФОП ОСОБА_3, та факт виконання умов страхових договорів ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), використання позивачем отриманого товару (робіт, послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Отже, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), ФОП ОСОБА_3, є належним чином зареєстрованими юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, які мають право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем були зареєстровані платником податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні.

Так, відповідно до статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Докази, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), ФОП ОСОБА_3, на час вчинення цих правочинів в матеріалах справи - відсутні.

Так, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Як було встановлено, укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Так, позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), ФОП ОСОБА_3 було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Як вбачається, в матеріалах справи та в акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ФОП ОСОБА_3 для позивача. Таким чином, колегія суддів погоджується, що при отриманні податкових накладних та інших бухгалтерських документів від ФОП ОСОБА_3, які засвідчують передачу товару, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ та на формування валових витрат у відповідному періоді.

Так, податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними доказами у справі підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, відповідно до укладено договору між позивачем та ФОП ОСОБА_3 та протоколом розбіжностей до договору, сторонами узгоджено місце доставки придбаного товару та умови поставки. При цьому, продавець і структурний підрозділ позивача знаходяться в одному населеному пункті, а розмір та обсяг поставленого товару не потребували його переміщення саме вантажним автотранспортом. Так, товар, що придбавався у ФОП ОСОБА_3, є комплектуючими для принтера та втратними матеріалами, тому картриджі, ролики захвату паперу, вузли закріплення друку в зборі є малогабаритними і не важкими та могли бути перевезені особистим транспортом продавця, як про це і зазначив позивач. Враховуючи зазначене, колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта про відсутність товарно-транспортних накладних.

Що стосується господарських операцій між позивачем та ТДВ «Страхова Компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України №85/96-ВР «Про страхування» під страхуванням розуміють вид цивільно-правових відносин по захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що отримуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для укладання вказаних договорів страхування був лист АБ «Київська Русь» №1658/20-46343 від 17.02.2010, в якому банк запропонував позивачу забезпечити фінансові ризики та зазначав про можливість підвищення відсоткової ставки до 35%.

Крім того, постановою Київського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, підтверджено факт реальності господарських операцій між ТДВ «Страхова Компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик») та контрагентами при укладенні договорів страхування. Ця обставина не була належним чином врахована податковим органом при проведенні перевірки та у судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що стосується тверджень апелянта про нібито встановлену неможливість контрагентів ТДВ «Страхова Компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик») виконати зобов'язання по договорах страхування (перестрахування), то колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що жодного конкретного факту, який би підтвердив неможливість вказаних контрагентів по ланцюгу постачання послуг, виконати взяті на себе зобов'язання зі страхування, податковим органом не наведено.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

З урахуванням цього, колегія суддів не бере до уваги вищевказані доводи податкового органу, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та не мають належного юридичного і фактичного обґрунтування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Страхова компанія «Сяйво» (ТДВ «Страховик»), ФОП ОСОБА_4, а отже колегія суддів вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог: п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.10, п.201.11 ст.201 ПК України, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції - є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: І.Л. Желтобрюх

А.М. Горяйнов

Ухвалу складено у повному обсязі 09.09.2014.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.