Ухвала суду № 40466544, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7427/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача Кісельова О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві, в якому просила:

- визнати неправомірними дії відповідача по стягненню платежів, не передбачених діючим законодавством;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у м. Києві повернути кошти у розмірі 207,15 грн., сплачені за оформлення паспорту для виїзду за кордон.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25 березня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Голосіївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Разом із заявою - анкетою встановленого зразка позивачем було подано органу міграційної служби паспорт громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см, копію та оригінал документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита, квитанції про сплату вартості бланка паспорта у розмірі 120,00 грн. та квитанцію про сплату послуг за оформлення паспорта для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн.

У зв'язку з відсутністю в Правилах оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року №231 у редакції на час звернення до суб'єкта владних повноважень (далі по тексту - Правила №231) приписів щодо необхідності сплатити вартість бланку паспорта та послуг за його оформлення, ОСОБА_4 25 березня 2014 року звернулася до районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України із заявою про надання роз'яснень щодо підстав для проведення відповідних оплат та вимогою повернути 120,00 грн., сплачених за бланк паспорта та 87,12 грн. - за його оформлення.

01 квітня 2014 року за наслідками розгляду зазначеного звернення позивачу листом №2/553 було повідомлено про закріплення на законодавчому рівні обов'язковості сплати вартості бланку паспорта та послуг за його оформлення.

Вважаючи дії відповідача по стягненню не передбачених законодавством платежів за оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон платежів протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії відповідача не відповідають вимогам Закону.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд та в'їзд в Україну, оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульований Законом України від 21 січня 1994 року №3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Відповідно статті 7 цього Закону правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію положень зазначеної норми, Кабінет Міністрів України постановою від 31 березня 1995 року № 231 прийняв Правила - «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», пунктом 10 яких затверджено вичерпний перелік документів, необхідних для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон. Зокрема, для оформлення паспорта надаються: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Згідно зі статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (далі - Декрет) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

До об'єктів справляння державного мита належить, в тому числі, державне мито за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 10х17 грн. (статті 2, 3 Декрету).

Разом з цим у пункті 27 розділу І Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 року №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання», визначено розмір плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що становить 87 грн. 15 коп.

Таким чином, сплата установленого Декретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням відповідачем дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка), тому він не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.

Наведений висновок відображено в постанові Верховного Суду України у від 3 грудня 2013 року (справа №21-416а/13), яка згідно зі статтею 244-2 КАС України, є обов'язковою для суддів при вирішенні аналогічних справ.

Отже, дії Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві, які полягають у стягненні з позивача 87,15 гривень як плати за послуги Державної міграційної служби України щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та стягнення 120,00 гривень як плати за вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон є незаконними, а вимоги позивача - обґрунтованими.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2014 року залишити без змін.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 15.09.2014

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.