Ухвала суду № 40466534, 11.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3238/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представника відповідача Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Агрофірма «Ставиське» до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.06.2012 № 0004351730.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2014 року вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

За результатами нового розгляду постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено виїзну документальну перевірку ПП «Агрофірма Ставиське» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.08.2009 року по 30.04.2012 року.

Результати перевірки відображено в акті від 28.05.2012 року №177/17-032/30717985, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства:

- пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп «а» п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.168.1.2 , пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, внаслідок чого станом на 01.05.2012 року до бюджету не перераховано 139565,63 грн. податку з доходів фізичних осіб, утриманого із виплаченої заробітної плати працівників підприємства;

- п.3.4 та п.3.5 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року №451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 року за №960/8281 та Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2011 року за №46/18784.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2012 року №0004351730, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 139565,63 грн. та застосовано 36423,41 грн. штрафних санкцій.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до Державної податкової служби в Чернігівській області рішенням від 10 серпня 2012 року № 1138/10/10-215, податкове повідомлення-рішення Козелецької МДПІ від 06 червня 2012 року залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення (а. с. 17-19).

В подальшому рішенням Державної податкової служби України від 14 вересня 2012 року № 1882/О/61-12/10-2315 податкове повідомлення-рішення від 06 червня 2012 року № 0004351730 в частині визначення штрафної (фінансової) санкції на суму 36423,41 грн. частково скасоване на суму 1022,00 грн., в решті - залишено без змін (а. с. 24-27).

Вважаючи повідомлення-рішення відповідача від 06.06.2012 № 0004351730 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону у зв'язку з тим, що визначена сума грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб є податковим боргом, який не підлягає стягненню поза межами строків давності, встановлених нормами податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з додатком 4 до акта перевірки від 28.05.2012 року №177/17-032/30717985 залишок нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб (податку з доходів фізичних осіб) із заробітної плати працівників, з виплат по орендній платі за паї станом на 01.08.2009 становить 133357,24 грн.

Судом встановлено, що частина суми податкового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 133357,24 грн., визначеної податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2012 № 0004351730, складається з платежів за 2002-2003 роки, які не стягнуті відповідачем у зв'язку зі спливом строків давності.

Наведене підтверджується рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2007, яким позивачу у задоволенні позову про зобов'язання списати суму безнадійного боргу у розмірі 108 470 грн. відмовлено.

Відповідно до абз. «а» п. 19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що був чинним в період виникнення спірних податкових зобов'язань, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Підпунктом 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно з пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно із пп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим періодом вважається один календарний місяць.

Відповідно до пп. 54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно із п. 1 пп. 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Оскільки сплата податку з доходів фізичних осіб відбувається шляхом самостійного визначення юридичною особою як податковим агентом сум цього податку у поданому контролюючому органові податковому розрахунку, такий розрахунок по суті, є узгодженням даного податкового зобов'язання і прирівнюється до податкової звітності у вигляді податкової декларації в розрізі положень Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З акта перевірки судом встановлено, що залишок нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати станом на 01 серпня 2009 року становив 133 358,24 грн. Вказана сума виникла у 2002-2003 роках.

Граничний строк подання податкової декларації та спати податку, враховуючи вимоги п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - січень 2004 року, а відповідач визначив податкове зобов'язання лише 06.06.2012 року.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана сума грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб утворила податковий борг, який не може бути стягнуто податковим органом поза межами строків давності, передбачених нормами податкового законодавства, шляхом винесення податкового повідомлення-рішення.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 по справі № 2а/2570/3748/2011 стягнуто з приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» (код ЄДРПОУ 03799085) податковий борг на суму 48825,46 грн (сорок вісім тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень 46 коп.) нарахованого за податковою декларацією за січень 2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що період, за який проводилась перевірка - з 01.08.2009 по 30.04.2012, однак під час перевірки податковий орган вийшов за межі даного періоду та протиправно врахував заборгованість (108 470 грн.) та нараховану на цю суму податкового боргу пеню, що разом складає 133358,24 грн., що виникла раніше (а. с. 4) та не врахував стягнення за постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 по справі № 2а/2570/3748/2011.

Також з матеріалів перевірки вбачається, що перевірка охопила також період до 01.08.2009 та по 01.05.2012, що виходить за рамки перевіряємого періоду. У висновку акту перевірки зазначено заборгованість саме станом на 01.05.2012, у додатку № 4 зазначено, що залишок станом на 01.08.2009 становить 133357,24 грн та далі йде нарахування по 01.05.2012 де залишок станом на 01.05.2012 вже становить 139565,63 грн.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до пункту 6 розділу II Порядку факти виявлених порушень податкового, валютною та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм Порядку, колегія суддів приходить до висновку, що акт перевірки не містить чіткого опису виявлених порушень, а також сум податку з доходів фізичних осіб, не сплачену позивачем, за конкретні періоди. З положень акта не зрозуміло, які порушення податкового законодавства допущено позивачем в періоді, за який проведено перевірку, та яким чином визначено відповідні суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б підтверджували законний характер оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Козелецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Повний текст ухвали виготовлено 15.09.2014 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.