Рішення № 40466392, 15.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/10677/13 Головуючий у І інстанції Пухна О.М.Провадження № 22-ц/780/4370/14 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 42 15.09.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Броварський завод комунального устаткування» до ОСОБА_1 про визнання ордеру недійсним і виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Броварський завод комунального устаткування» про визнання частково недійсним ордера №188 на кімнату в сімейному гуртожитку та визнання права користування кімнатою,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року ТДВ «Броварський завод комунального устаткування» звернувся до суду у відповідності до норм ст.117 ЖК України та просив визнати недійсним ордер №188 від 29.05.2012 р. на зайняття ОСОБА_1 ліжко-місця у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 Київської обл. та виселити її без надання іншого жилого приміщення.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що ОСОБА_1 без спільного рішення адміністрації ТДВ «Броварський завод комунального устаткування» та профспілкового комітету вселилася у кімнату №8 гуртожитку за вищезазначеною адресою, балансоутримувачем якого є позивач, хоча не працювала та на даний момент не працює на вказаному підприємстві, тобто оманним шляхом зареєструвалася в зазначеному гуртожитку на підставі неправомірно отриманого ордера №188 від 29.05.2012 р. на ліжко-місце, мотивуючи тим, що реєстрація їй необхідна для роботи.

Відповідачці направлялися листи з роз'ясненнями та проханнями звільнити спірну кімнату, проте на даний час вимоги позивача не виконані. Крім того, відповідачкою систематично порушуються правила внутрішнього трудового розпорядку у гуртожитку. У зв'язку з цим, позивач змушений був звернутися до суду.

16.12.2013 р. ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до ТДВ «Броварський завод комунального устаткування» та просила витребувати у позивача копію рішення профкому заводу №80 від 29.05.2012 р., визнати ордер №188 від 29.05.2012 р. недійсним в частині зазначених у ньому відомостей щодо надання їй у користування ліжко-місця та визнати за нею право користування кімнатою №8 вказаного гуртожитку.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставіспільного рішення адміністрації та профкому ТДВ "Броварський завод комунального устаткування" №80 від 29.05.2012 р. їй видано ордер №188 за підписом директора Арцімовича О.С., яким правомірно надано їй у користування жилу площу у кімнаті №8 гуртожитку за вже зазначеною адресою. Однак, у вказаному ордері внесено запис щодо надання їй у користування ліжко-місця у гуртожитку, хоча положеннями законодавства таке поняття не передбачено, так як відсутня графа у бланку для зазначення таких даних, тому вважає його неправомірним.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним ордер №188 від 29.05.2012 р. на зайняття ОСОБА_1 ліжко-місця у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 Київської області.

Виселено ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 Київської області без надання іншого жилого приміщення.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення міськрайонного суду як незаконне та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, зустрічну позовну заяву задовольнити посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

При апеляційному розгляді апелянт ОСОБА_1, апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, мотивуючи свої доводи тим, що будь яких порушень з її сторони при видачі ордеру на вселення до кімнати АДРЕСА_1 Київської області не було і вона мала права на отримання житлової площі в гуртожитку відповідно до вимог ст. 127 ЖК України. Крім того вважає, що керівник позивача надаючи дозвіл на прописку у вказаному гуртожитку підтвердив правомірність вселення її у вказаному житловому приміщенні. Саме звернення позивача на її думку пов'язане з передачею приміщення гуртожитку в управління виконкому Броварської міської ради, та намаганням завідуючої даного гуртожитку приватизувати займану нею кімнату на свою дочку -ОСОБА_3

Представник позивача Ліщук О.В., заперечила щодо доводів апеляційної скарги та просила апеляційний суд відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши пояснень осіб, що з'явилися на розгляд вказаної справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, вирішуючи вказаний спір, задовольняючи позовну заяву ТДВ «Броварський завод комунального устаткування» про визнання недійсним ордеру №188 від 29.05.2012 р. на зайняття ОСОБА_1 ліжко-місця у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 Київської області, виселення останньої із вказаної кімнати та, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції мотивував свої рішення тим, що відповідачка у справі ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах з ТДВ «Броварський завод комунального устаткування», рішення профспілкового комітету вказаного підприємства №80 від 29 травня 2012 року не приймалося, а тому правових підстав для видачі їй ордеру не було, у зв'язку з чим він підлягав визнання не дійсним з подальшими наслідками про виселення відповідачки із гуртожитку без надання іншого жилого приміщення. Зустрічний позов суд визнав не доведеним та відмовив у його задоволенні.

Однак повністю погодитися із вказаним рішенням суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Статтею 127 Житлового Кодексу України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Аналогічне положення закріплено і в п. 2 «Примірного положення про гуртожитки» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1986 р. № 208.

Відповідно до ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 58 ЖК України ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Аналогічне положення закріплено і в п. 10 «Примірного положення про гуртожитки» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1986 р. № 208.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення №282 виконкому Броварської міської ради депутатів трудящих від 26 серпня 1966 року було введено в експлуатацію відомчий гуртожиток облвиконкому для заводу нестандартного комунального обладнання на 100 чоловік по АДРЕСА_2 в м. Бровари. При цьому, цим же рішенням було визначено про використання першого поверху 2-х поверхового гуртожитку (17 кімнат) житловою площею 286,1 кв.м. для заселення холостяків, та другого поверху 2-х поверхового гуртожитку (17 кімнат) житловою площею 286,1 кв.м. для використання гостинного типу для малосімейних. Дані обставини підтверджуються архівним витягом № 05-07/26, виданим 25 травня 2010 року архівним відділом Броварської міської ради Київської області (а.с. 7).

На даний час вказаний гуртожиток перебуває на балансі ТДВ «Броварський завод комунального устаткування».

Також судом встановлено, що 29 травня 2012 року Товариством з додатковою відповідальністю ««Броварський завод комунального устаткування» відповідачці у справі ОСОБА_1 був виданий ордер № 188 від 29 травня 2012 року на зайняття лижімо місця у гуртожитку по АДРЕСА_1 ( а.с. 10).

31 травня 2012 року ТДВ «Броварський завод комунального устаткування» направив Броварському МВ ГУМВС України в Київській області клопотання про реєстрацію ОСОБА_1 в зазначеному вище гуртожитку по АДРЕСА_1

І ордер від 29 травня 2012 року і заява про реєстрацію ОСОБА_1 у вказаному гуртожитку була підписана керівником ТДВ ««Броварський завод комунального устаткування» Арцімовичем Олександром Сергійовичем, що не заперечується сторонами у справі.

Таким чином із матеріалів справи вбачається, що відповідачка у справі ОСОБА_1 при отримані ордеру на зайняття житлової площі, вселення у вільне житлове приміщення - кімнату АДРЕСА_1 в м. Бровари будь яких порушень норм житлового законодавства чи «Примірного положення про гуртожитки» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1986 р. № 208 не вчинювала вказані дії по видачі ордеру були повністю плозивачем у справі в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до п. 14 «Примірного положення про гуртожитки» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1986 р. № 208 відповідачка у справі була вселена у вільну кімнату АДРЕСА_1 в м. Бровари завідуючим гуртожитку як на вільне ліжко-місце де проживає до цього часу.

Відповідно до вимог ст. ст. 127, 128, 129 ЖК України, гуртожитки використовуються для проживання робітників у період їх роботи. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету, на підставі якого адміністрація підприємства видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", зазначив, що судам, вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, слід з'ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до Примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.

Отже, законом установлено, що єдиною підставою для вселення працівника підприємства та інших осіб на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного з профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачка вселялася до спірного гуртожитку з волі позивача у справі, на підставі наданого та оформленого ним же ордеру, при цьому позивач сам з направляв до МВ ГУМВС України погодження на реєстрацію відповідачки у вказаному житловому приміщенні, судом не встановлено будь яких порушень зі сторони відповідачки при отриманні вказаного ордеру, так як не встановлено порушень прав позивача на вказане приміщення, оскільки вказане приміщення згідно рішенням виконкому Броварської міської ради №504 від 08 жовтня 2013 року підлягає передачі у комунальну власність міста, тому колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.

Посилання суду першої інстанції на закріпленість вказаної кімнати за ОСОБА_3 на підставі ордеру виданого 29 жовтня 2008 року є помилковим, оскільки при розгляді вказаної справи було встановлено, що кімната №8 в зазначеному гуртожитку на момент заселення ОСОБА_1 була вільною, тобто ОСОБА_3 не вселилася в зазначену кімнату на підставі ордеру виданого 20 жовтня 2008 року , та на момент вселення ОСОБА_1 не була користувачем вказаної кімнаті, чи ліжко-місця у вказаній кімнаті, так як не заселился і на тепер у вказану кмінату та не користується нею для проживання, тому висновок суду про порушення права користування ОСОБА_3 вказаною кімнатою є надуманими.

Безпідставними на думку колегії суддів є висновок суду першої інстанції про порушення порядку видачі ордеру відповідачці у зв'язку із зазначенням в ордері рішення профспілкового комітету, яке фактично не ухвалювалося.

Так з матеріалів справи вбачається, що зазначений одер видавався самим позивачем та ним же і зазначався в ордері номер рішення профспілкового комітету. Однак з наданої позивачем довідки виданої 09 грудня 2013 року вбачається, що у ТДВ «Броварський завод комунального устаткування» з серпня 2010 року взагалі відсутній профспілковий комітет. Тому вказане порушення було вчинено не з вини відповідачки, а самими позивачем, що не є свідченням доведеності обґрунтованості позовних вимог позивача.

Безпідставними та надуманими на думку колегії суддів є доводи позивача про систематичне порушення відповідачкою громадського порядку в гуртожитку, а акт від 07 серпня 2013 року не є доказом систематичності таких порушень .

Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, рішення суду таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Броварський завод комунального устаткування» до ОСОБА_1 про визнання ордеру недійсним і виселення .

Разом з тим колегія суддів вважає, що рішення Броварського міськрайонного суду від 05 червня 2014 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Так відповідно до вимог п.4 «Примірного положення про гуртожитки» гуртожитки підрозділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей).

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка була поселена саме в кімнату №8, що розташована на першому поверсі гуртожитку, який використовувався відповідно до рішення №282 виконкому Броварської міської ради депутатів трудящих від 26 серпня 1966 року для проживання холостяків, а тому доводи відповідачки про неправильність зазначення в ордері щодо зайняття ліжко-місця є безпідставними.

Враховуючи викладене та керуючи ст.ст. 303, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року в частині задоволення позову Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування " до ОСОБА_1 про визнання ордеру недійсним і виселення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення .

Відмовити у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування» до ОСОБА_1 про визнання ордеру недійсним і виселення.

В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв