Рішення № 40466023, 10.09.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2014 р.Справа № 5017/3800/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛДІ"

до відповідачів: 1. Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт". 2. Міністерства інфраструктури України. Про визнання права спільної часткової власності. за участю Іллічівської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері.

Суддя Демешин О.А.

Представники:

від позивача: Лазарчук М.І. - довіреність, Манів Д.Р. - довіреність; від відповідача 1): Очколяс Д.В. - довіреність; від відповідача 2): Тимофієнко О.О. - довіреність ; від прокуратури: Котюх С.А. - посвідчення

Суть спору: 25.12.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю „АЛДІ" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (далі - Відповідач 1, Порт) та Міністерства інфраструктури України (далі - Відповідач - 2) про визнання права власності на нерухоме майно, виділення в натурі частини об`єкту нерухомості та припинення права спільної сумісної власності.

Заявою від 04.02.2013р. позивач змінив предмет позову і просив суд стягнути з ДП „Іллічівський морський торгівельний порт" 6546965,21коп., а заявою про збільшення позовних вимог від 04.09.2013р. - 7573857грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2013 року провадження у справі №5017/3800/2012 в частині вимог, заявлених до Міністерства інфраструктури України було припинено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.10.2013 року по цій справі, залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року - у задоволені позову було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2014 року вищевказані Рішення господарського суду Одеської області від 07.10.2013 року та Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 24.12.2013 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

17.06.2014 р. позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову в якій просить суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛДІ" право часткової власності в розмірі 353/625 частки, за Державою, в особі Міністерства інфраструктури України, право часткової власності в розмірі 272/625 частки, на майно яке знаходилося в сумісній діяльності Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" та Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛДІ".

Зазначену заяву судом прийнято до розгляду оскільки підстави позову (порушення прав позивача, які, за твердженням останнього, виникли з договору № 97-0 про спільну діяльність між Іллічівськом морським торговельним портом, Державним підприємством „База матеріально-технічного забезпечення" та ТОВ „АЛДІ" ) - залишились незмінними. До того ж, яу зазначалось вище, первісними позовними вимогами по цій справі, були саме вимоги про визнання права власності, виділення майна в натурі та припинення права спільної сумісної власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.07.2014р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Міністерство інфраструктури України.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Відповідач 1 позов не визнає, з підстав, викладених у відзиві на позов від 19.06.2014р. Відповідач 2 позов не визнає, письмового відзиву на позов - не надав. Тому справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст.75 ГПК України. Представник прокуратури проти задоволення позову заперечує

ВСТАНОВИВ:

07.04.2002 р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" (Порт), Державним підприємством "База матеріально-технічного забезпечення" (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алді" (Товариство) укладено договір № 97-о про спільну діяльність з додатками до нього, відповідно до пункту 1.1. якого сторони договору домовились здійснювати спільну діяльність зі створення та експлуатації комплексу для організації здійснення посадовими особами державних органів митного, санітарного, екологічного та інших видів контролю та пропуску через державний кордон України імпортних і транзитних вантажів, що вивозяться з Порту автотранспортом з виконанням при цьому вантажно-розвантажувальних робіт, необхідних для контрольних операцій, тимчасового зберігання затриманих вантажів та автотранспорту, експедиційного і агентського обслуговування вантажів та автотранспорту та надання інших послуг, що випливають з необхідності митного контролю та оформлення.

У відповідності до пункту 3.1.1 договору Порт прийняв на себе зобов'язання надати для здійснення спільної діяльності, обумовленої договором споруди та прилеглу територію складу № 27 для реконструкції та використання комплексу, в свою чергу, у відповідності до пункту 3.3.3 договору Товариство зобов'язалось здійснити реконструкцію складу № 27 Порту за власні кошти з метою створення комплексу, відповідно до проекту здати його у експлуатацію, здійснити будівництво за власні кошти сполучених автомобільних шляхів на комплекс від узгоджених сторонами в окремому акті пунктів з'єднання шляхів.

З урахуванням пункту 4.6 договору майно сторін, що використовується при здійсненні спільної діяльності, залишається власністю цих сторін на протязі усього часу дії договору і відбувається в їхньому балансі в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Пунктом 10.3 договору визначено, що дія договору може бути припинена у зв'язку з закінченням терміну його дії, розірвання договору або за рішенням суду. У разі припинення дії договору за рішенням суду він вважається припиненим з дати набрання рішення законної сили.

Відповідно до пункту 10.5 договору при припиненні дії договору Порт викупає у Товариства та Підприємства належне йому нерухоме майно, яке знаходиться на території Комплексу, по вартості придбання цього майна за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу на час припинення дії договору. Рухоме майно сторін може бути викуплено Портом у разі потреб Порту у цьому майні. Вартість майна встановлюється за домовленістю сторін, але не може бути більшою ніж його вартість за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу. Викуп нерухомого майна повинен бути здійснений протягом трьох місяців з дати припинення договору. Викуп рухомого майна яке потрібне Порту повинен бути здійснений у той же термін.

Пунктом 10.6 договору сторони передбачили, що питання, які регламентують спільну діяльність сторін і які не знайшли свого відображення в цьому Договорі, регулюються законодавством України.

У додатку 1 до договору № 97-о про спільну діяльність сторони серед іншого визначили, що в порядку внеску Порт передає у спільну діяльність склад Порту № 27, розташований на території Порту, з метою проведення його реконструкції та подальшої експлуатації, і що створений за рахунок капітальних вкладень Товариства Комплекс на час дії договору про спільну діяльність згідно вимог статті 432 Цивільного кодексу України набуває статусу спільної часткової власності. Право спільної часткової власності сторін на нерухоме майно комплексу оформлюється в порядку передбаченому чинним законодавством України.

У інших додатках до договору сторони визначили конкретні внески їх в спільну діяльність, вартість цих внесків та розмір, зокрема, у додатку № 4 сторони визначили, що Товариство передає в спільну діяльність майно, кошти та виконує роботи загальною вартістю 3 403 227 грн., що складає 45% від загального внеску сторін.

27.07.2002 р. зазначений договір № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. було узгоджено Міністерством транспорту України, а 02.08.2002 р. зареєстровано у Державній податкові інспекції м. Іллічівська, що вбачається з відповідних відміток на першому аркуші договору.

29.03.2003 р. між Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Алді" укладено додаткову угоду № 1 до договору спільної діяльності, відповідно до пункту 1 якої було внесено зміни до преамбули договору, відповідно до яких у складі учасників спільної діяльності за цим договором було залишено ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ "Алді", і визначено, що розмір часток сторін в спільному майні за цим договором складає: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - 55%, Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" - 45%.

В подальшому сторони договору додатковими угодами неодноразово вносили зміни до умов договору № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р., в тому числі стосовно конкретних внесків сторін у спільну діяльність та розміру їх часток, та виключення з вкладів майна що раніше передавалось.

Відповідно до матеріалів справи та встановлених судом обставин, в процесі спільної діяльності за вказаним договором склад № 27 Порту (який було передано Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" в якості внеску в спільну діяльність) за рахунок коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" (вкладу Товариства в спільну діяльність) було реконструйовано в митно-складський комплекс, який було введено в експлуатацію рішенням Виконкому Іллічівської міської ради Одеської області № 369 від 29.03.2007р.

Матеріали справи свідчать, що за результатами розгляду листів Порту від 17.12.2008 р. № 05/88 і Товариства від 16.12.2008 р. № 567 та поданих документів, Виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області було прийнято рішення № 119 від 29.01.2009 р. про видачу Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді" свідоцтва про право власності (спільної) на 272/625 частки та, відповідно, 353/625 частки митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, № 30, які знаходяться у спільній діяльності Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ "Алді".

Відповідно до вказаного рішення митно-складський комплекс складався з двоповерхової будівлі митно-складського комплексу з навісом та рампою літ. "А" загальною площею 6951,9 кв.м, будівлі прохідної літ. "Б" загальною площею 15,2 кв.м, споруд № 1-4 огорожі, № 5-8 воріт, № 9, 10 хвіртки, № 12 колодязів оглядових, № 13 ліхтарів освітлювальних, № 14 повітряних ліній електромереж, № 15 дощової каналізації, № 16 трубопроводу теплофікаційного повітряного, № 17 газопроводу повітряного, І-ІІІ покриття.

Вищевикладені технічні характеристики об'єкту підтверджені даними, відображеними у технічному паспорті об'єкта, складеного 10.02.2009 р. Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Іллічівська.

06.02.2009 р. на виконання рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 р. № 119 видано Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді" відповідне свідоцтво про право власності на будівлі та споруди митно-складського комплексу на якому КП «БТІ» було вчинено реєстраційний запис, який внесено в реєстрову книгу ГН9 за реєстровим №810 стр.74 від 10 лютого 2009р.

В подальшому, після оформлення вказаного свідоцтва сторони договору № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. додатковою угодою від 03.08.2010 р. знов вносили зміни до умов договору, в тому числі стосовно конкретних внесків сторін у спільну діяльність та розміру їх часток, та виключення з вкладів майна, яке раніше передавалось, і остаточно визначили, що станом на 03.08.2010р. розмір фактичних внесків сторін у грошовому вигляді становить: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" - 4 173 093 грн., Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" - 5 455 804, 34 грн.

Згідно наявної в матеріалах справи бухгалтерської документації обліку спільної діяльності (балансу спільної діяльності за 2012 рік) за договором № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р., яку згідно його умов вело Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді", визначено, що в період дії договору в рахунок внесків сторін було створено майно загальною вартістю 15 005 000 грн. (11 і 31 строки балансу), знос якого станом на 01.10.2012 р. складав 5 111 000 грн. (строки 12 і 32 балансу), а залишкова вартість спільного майна складає 9 894 000 грн. (строку 80 балансу).

При цьому, до складу цього майна входить як нерухоме майно вартістю 5 844 448грн., так і рухоме майно вартістю 3 391 809 грн.

Вартість нерухомого майна митно-складського комплексу, згідно Акту підтвердження внесків сторін від 17.12.2008р., складається з вартості складу №27, що становила 4 159 500,00 грн., який було передано у якості внеску портом та витрат на реконструкцію та створення будівель та споруд митно-складського комплексу, понесених ТОВ «АЛДІ» у сумі 5 399 430,87 грн. і становить 9 558 930,87грн.

Відповідно до Додаткової угоди №7 від 16 липня 2007р. узгоджений розмір фактичних внесків сторін у грошовому вигляді становив:

- Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» - 4 191 664 грн., які складаються з вартості переданого у спільну діяльність складу Порту №27, вартістю 4 159 500 грн. та радіостанції загальною вартістю 32 164 грн.

- ТОВ «Алді» - 5 455 804 грн. 34 коп., які складаються з вартості основних засобів та матеріальних цінностей у сумі 56 373 грн. 47 коп., грошових коштів у сумі 2 072 332 грн. 55 коп. та суми витрачених на реконструкцію складу №27 коштів з метою створення митно-складського комплексу у розмірі 3 327 098 грн. 32 коп.

З матеріалів справи вбачається, що окрім додаткових угод, акту підтвердження внесків сторін, витрати ТОВ «Алді», за рахунок яких було профінансовано будівельні роботи із створення митно-складського комплексу, підтверджено виписками банку, Договорами будівельного підряду укладеними із будівельними фірмами ТОВ «Фірма АББО» та КМП СФ «Моноліт», та підтверджено Актами приймання виконаних робіт Ф-КБ-2в і Аудиторським висновком аудиторської фірми «Аудікон» вих. №5 від 11.10.2007р.

В судовому засіданні, представники відповідачів не заперечували факт фінансування ТОВ «АЛДІ» будівельних робіт при будівництві митно-складського комплексу у сумі 5 399 430,87 грн. та факт належного виконання сторонами Договору про спільну діяльність своїх зобов'язань, щодо внесення узгоджених внесків у спільну діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2012 р. у справі № 11/17-5110-2011, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 р. та Вищого господарського суду України від 25.09.2012 р., договір № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. було розірвано.

Також, відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2013 р. у справі № 916/1108/13, яке було залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 р. рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області за № 119 від 29.01.2009 р. про видачу Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді" свідоцтва про право власності (спільної) на 272/625 частки та, відповідно, 353/625 частки митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, № 30, які знаходяться у спільній діяльності Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ "Алді" - було визнано недійсним.

14 квітня 2014р., за зверненням Порту, на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 06.06.2013р. по справі №916/1108/13, Комунальне підприємство «БТІ» м. Іллічівська скасувало в реєстраційній книзі запис про державну реєстрацію «ГН-9-810-74».

У своїй позовній заяві у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді" зазначає, що після розірвання договору Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" в порушення умов пункту 10.5 договору не здійснило викуп належного Товариству майна у встановлений термін незважаючи на звернення останнього до Порту з цією пропозицією, а тому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, ТОВ "Алді" просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛДІ" право часткової власності в розмірі 353/625 частки, за Державою, в особі Міністерства інфраструктури України, право часткової власності в розмірі 272/625 частки, на майно яке знаходилося в сумісній діяльності Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" та Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛДІ".

Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт", заперечуючи проти позову, посилається на те, що позивачем, в порушення вимог ст.22 ГПК України, у заяві про зміну предмету позову від 17.06.2014р., було одночасно змінено предмет і підставу позову. Крім того, як стверджує відповідач 2, єдиним наслідком припинення дії вищевказаного договору про спільну діяльність, мав бути викуп у позивача, належного йому нерухомого майна, а у ТОВ „АЛДІ" відсутнє, зареєстроване у встановленому чинним законодавством порядку, нерухоме майно, створене під час спільної діяльності.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали прави, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

На час укладання договору № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. діяв Цивільний Кодекс УРСР (в редакції 1963р.) і враховуючи правову природу договору, взаємовідносини сторін за цим договором на час його укладання і до 01.01.2004 р. регулювались, крім умов договору, главою 38 (сумісна діяльність) цього Кодексу.

З 01.01.2004 р. набув чинності Цивільний Кодекс України в редакцыъ выд 16.01.2003р. і в силу його Прикінцевих та Перехідних положень до цивільних відносини сторін, які виникли або продовжували існувати після набрання цим Кодексом чинності слід застосовувати положення цього Кодексу, в тому числі глави 77 (спільна діяльність).

Відповідно до приписів статті 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Статтею 1133 цього Кодексу визначено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Як встановлено частинами 1, 2 статті 1134 ЦК України - внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

У статті 1141 ЦК України законодавець визначив правові підстави та випадки припинення договору простого товариства та наслідки такого припинення.

Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1141 Цивільного кодексу України договір простого товариства припиняється у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом. Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони договору № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. передбачили в договорі наслідки припинення дії договору.

Так, відповідно до пункту 10.5 договору при припиненні дії договору Порт викупає у Товариства належне йому нерухоме майно, яке знаходиться на території Комплексу, по вартості придбання цього майна за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу на час припинення дії договору. Рухоме майно сторін може бути викуплено Портом у разі потреб Порту у цьому майні. Вартість майна встановлюється за домовленістю сторін, але не може бути більшою ніж його вартість за даними бухгалтерського обліку з урахуванням фактичного зносу. Викуп нерухомого майна повинен бути здійснений протягом трьох місяців з дати припинення договору. Викуп рухомого майна яке потрібне Порту повинен бути здійснений у той же термін.

Як вже зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді" відповідно до свідоцтва про право власності (спільної), виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області № 119 від 29.01.2009 р., існувало право спільної часткової власності на 353/625 частки митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, № 30, що складався з двоповерхової будівлі митно-складського комплексу з навісом та рампою літ. "А" загальною площею 6951,9 кв.м, будівлі прохідної літ. "Б" загальною площею 15,2 кв.м, споруд № 1-4 огорожі, № 5-8 воріт, № 9, 10 хвіртки, № 12 колодязів оглядових, № 13 ліхтарів освітлювальних, №14 повітряних ліній електромереж, № 15 дощової каналізації, № 16 трубопроводу теплофікаційного повітряного, № 17 газопроводу повітряного, І-ІІІ покриття.

Наведене рішення Виконкому, як вже зазначалося вище, було скасовано, відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2013 р. у справі № 916/1108/13, яке було залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 р., яким було задоволено позов Міністерства Інфраструктури України про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 р. № 119 "Про видачу Державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України і Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді" свідоцтва про право власності на будівлю та споруди митно-складського комплексу за адресою: м. Іллічівськ, вул. Транспортна, №30, які знаходяться у спільній діяльності Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ "Алді". Єдиною підставою для визнання цього рішення судом недійсним була відсутність згоди на оформлення такого права від органа управління - Міністерства транспорту та зв'язку України.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм цивільного законодавства України, якими передбачена можливість встановлення режиму спільної часткової власності майна, повернення або поділу майна, що є у спільній частковій власності учасників договору у разі припинення дії договору, а також беручи до уваги передбачену договором № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. можливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Алді", у разі відмови Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" здійснити викуп належного Товариству майна, вимагати стягнення з Порту вартості частини цього майна, суд, доходить до висновку про наявність у ТОВ "Алді" правових підстав вимагати від ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та Міністерства Інфраструктури України визнання права спільної часткової власності на нерухоме майно, а також вимагати викупу Портом частки в нерухомому майні і повернення іншого майна Товариства або стягнення з Порту вартості цього майна, хоча й останні вимоги, згідно заяви про зміну предмету позову, позивачем не заявлялись.

При цьому, відповідач 1 в своїх запереченнях зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Алді" на даний час не має зареєстрованого в законному порядку права власності на частину вищезазначеного майнового комплексу, договір про спільну діяльність було розірвано, а відтак, і не має правових підстав для визнання спільної часткової власності на нерухоме майно та для продажу (відчуження) частки в нерухомому майні Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт", а останній не має зобов'язань - придбавати (викупати) його, у зв'язку з чим положення пункту 10.5 договору стосовно нерухомого майна фактично не можуть бути реалізовані.

Як зазначено Вищим господарським судом України в Постанові від 16 квітня 2014р. по цій справі - наслідком скасування рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.01.2009 р. № 119, на підставі якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Алді" було видане свідоцтво на право власності (спільної) на частку митно-складського комплексу, який був створений під час дії договору № 97-о про спільну діяльність від 07.04.2002 р. за рахунок внесків, є лише перехід права власності учасників спільної діяльності зі спільної часткової до спільної сумісної власності, проте спірне майно не припинило своє існування і його наявність та вартість Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" не заперечується, як, до речі, і зобов'язання Порту викупити належну ТОВ "Алді" частку спірного майна.

Суд зазначає, що існування Митно-складського комплексу, тобто - майна, створеного спільною діяльністю, підтверджується і Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 28.03.2007р.. Цей Акт, серед інших, був підписаний і представником ДП „Іллічівський морський торговельний порт" та затверджений Рішенням виконкому Іллічівської міської ради № 369 від 29.03.2007р.

Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на положення пункту 4.8 договору, відповідно до якого створене сторонами у процесі виконання цього договору нерухоме майно є загальною власністю сторін і відображається у їх балансі по вартості відповідної частки в спільному фінансуванні будівництва з умовою обов'язкового викупу Портом частки, що належить Товариству, після припинення дії договору.

Частиною першою статті 11112 ГПК України зазначено, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з умовами зазначеного узгодженого з Міністерством інфраструктури України Договору про спільну діяльність, п.4.8, створене Сторонами у процесі виконання цього Договору нерухоме майно є загальною власності Сторін і відображається у їх балансі по вартості відповідної частки у спільному фінансуванні будівництва з умовою обов'язкового викупу Портом частки, що належить Товариству, після припинення дії Договору про спільну діяльність.

Відповідно до Звіту «Про оцінку вартості часткової власності ТОВ «АЛДІ» та ДП «ІМТП» на будівлі та споруди митно-складського комплексу» від 17.12.2008р., Додаткової угоди № 7 від 16.07.2007р.,до Договору про спільну діяльність, Акту підтвердження внесків до спільної діяльності від 17.12.2008р. по Договору про спільну діяльність, Комунальним підприємством «БТІ» у м. Іллічівську, було зроблено розрахунок часток, згідно якого: ДП «ІМТП» належить 272/625 частки, а ТОВ «АЛДІ» 353/625 частки митно-складського комплексу, створеного на виконання Договору про спільну діяльність, який в подальшому було визнано Портом, що підтверджується листом Порту від 17.12.2008р. за №05/88.

За Статутом Державне підприємство «Іллічівський морський торговельнй порт» є державним унітарним підприємством, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Відповідно до статті 73 Господарського кодексу України ДП «Іллічівський морський торговельний порт» наділений правом господарського відання щодо майна державного підприємства. При цьому власником майна порту є держава, в особі Міністерства Інфраструктури України, до сфери управління якого входить підприємство, яке є представником власника і виконує його функції у межах визначених законом.

Частиною другою статті 357 Цивільного кодексу України встановлено, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Таким чином, у створеному внаслідок спільної діяльності майні існує частка, яка належить позивачу. Право власності на цю частку, на думку суду, - безпідставно оспорюється відповідачами по справі. Згідно ст.392 ЦК України - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється.

З огляду на наявні докази в матеріалах справи, та на те, що сторони не заперечують факт фінансування будівництва та створення митно-складського комплексу за рахунок коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДІ» у розмірах, які визначені Договором та додатковими угодами, частка ТОВ «АЛДІ» у розмірі 353/625 частки митно-складського комплексу відповідає вартості вкладу Товариства у створення нерухомого майна митно-складського комплексу, враховуючи відсутність державної реєстрації права власності на дане майно за будь-якими особами, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.09.2014 р. (індексний номер 26561133), позовні вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛДІ» права спільної часткової власності в розмірі 353/625 частки митно-складського комплексу підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання за Державою в особі Міністерства інфраструктури України права спільної часткової власності в розмірі 272/625 частки спірного майна, яке знаходилося у спільній діяльності Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛДІ», то такі вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на те, що позивач не є власником відповідної частки майна, не здійснює функції власника, згідно до наданих законом повноважень, а тому, за змістом права власності, не може звертатися з такими вимогами.

На підставі викладеного позов підлягає частковому задоволенню з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача 1, як на сторону договору про спільну діяльність, внаслідок неправильних дій якої, виник спір по цій справі

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛДІ» (Одеська область, м.Іллічівськ, вул. Транспортна, 30, код ЄДРПОУ 30504197) право спільної часткової власності в розмірі 353/625 частки будівель та споруд митно-складського комплексу, розташованого за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, №30, що складається з двоповерхової будівлі митно-складського комплексу з навісом та рампою, загальною площею 6951,9 кв.м.; будівлі прохідної загальною площею 15,2 кв.м.; споруд: № 1-4 огорожі, № 5-8 ворота, № 9,10 - хвіртки, № 12 - колодязі оглядові, № 13 - ліхтарі освітлювальні, № 14 - повітряні лінії електромереж, № 15-дощова каналізація, № 16- трубопровід теплофікаційний повітряний, № 17- газопровід повітряний, І-ІІІ - покриття.

3. В решті позову відмовити

4. Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м.Іллічівськ, пл..Праці, 6, код 01125672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛДІ"(68000, Одеська область, м.Іллічівськ, вул.Транспортна, 30, код 30504197) 64380 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.85 ГПК України

Повне рішення складено15.09.2014р.

Суддя О.А. Демешин