Ухвала суду № 40464752, 04.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2014 року м. Київ К/800/14207/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Олендера І.Я.,

Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Хмельницької митниці про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Хмельницької митниці на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 12 жовтня 2011 року по 12 жовтня 2012 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2012 року позов задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_3 з Хмельницької митниці середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 жовтня 2011 року по 15 жовтня 2012 року.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року виправлено описку в оскаржуваній постанові, а саме значено період стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - з 13 жовтня 2011 року по 12 жовтня 2012 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року було змінено постанову суду першої інстанції. Абзац 2 резолютивної частини постанови викладено в наступній редакції: "Зобов'язати Хмельницьку митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 жовтня 2011 року по 12 жовтня 2012 року". В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Хмельницька митниця звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за №2270/13871/11 за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України, Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування наказів про припинення державної служби і звільнення із займаної посади, поновлення на роботі, постановлено визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 12 жовтня 2011 року № 2259-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України із звільненням з займаної посади ОСОБА_3, визнати протиправним та скасувати наказ Хмельницької митниці від 12 жовтня 2011 року № 524-к "По особовому складу", поновити ОСОБА_3 на посаді провідного інспектора сектору будівництва, експлуатації митних об'єктів та матеріально-технічного забезпечення господарсько-експлуатаційного відділу Хмельницької митниці.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2012 року апеляційні скарги Державної митної служби України, Хмельницької митниці залишені без задоволення, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року - без змін.

Згідно з частиною 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктом третім частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи те, що на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року ОСОБА_3 був поновлений на роботі лише 12 жовтня 2012 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Крім того, змінюючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки матеріали справи не містять обрахованої відповідачем суми, яку належить виплатити позивачеві, а з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які не віднесені до його компетенції, такий спосіб захисту прав позивача як стягнення не може бути застосований судом.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції частково змінена судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують..

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Хмельницької митниці відхилити, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: