Ухвала суду № 40464662, 09.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2014 р. м. Київ К/800/56280/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Матусевич-Павловська Ю.Ю.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року

у справі № 804/1001/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт Нокс»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Форт Нокс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Форт Нокс») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Форт Нокс» відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Форт Нокс», посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року платника податку на прибуток ТОВ «Форт Нокс», за результатами якої складено акт №2248/1501/32193213.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Форт Нокс» в податковій декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року від 07.08.2012 року №9046657806 занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 15 763 568,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2012 року №0006021501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 19704460,00 грн. (основний платіж - 15763568,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3940892,00 грн.).

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 4 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України), операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом III цього Кодексу, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

Пунктом 1. розділу ХІХ ПК України передбачено, що розділ ІІІ цього кодексу, набирає чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до вимог пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Згідно абз. 1. п. 153.8.3 ч. 153.8 ст. 153 ПК України якщо за результатами звітного періоду загальна сума збитків від операцій з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, перевищує загальну суму прибутків від таких операцій, то сума від`ємного значення фінансового результату за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу, на фондовій біржі, переноситься у зменшення загального фінансового результату за такими операціями в наступних звітних періодах до повного погашення.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 34 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 150.1 ст. 150 ПК України передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Відповідно до вимог п. 3 підрозділу 4 Розділу XX ПК України п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2012-2015 роках з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів з доходами за 2011 рік 1 мільйон гривен і більше станом на 1 січня 2012 р. є від`ємне значення то сума цього значення підлягає включенню до витрат звітних (податкових) періодів починаючи з 1 півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від`ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від`ємного значення об`єкту оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов`язань у наступних періодах.

Таким чином, у податковій декларації з податку на прибуток за звітні періоди 2012 - 2015 років, у платників з доходом, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2011 рік, 1 мільйон гривень та більше враховується лише по 25 відсотків суми від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами, які рахуються станом на 01.01.2012 у порядку, передбаченому п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу, якщо у такому від'ємному фінансовому результаті не містяться витрати на придбання цінних паперів, що не були продані станом на 01.01.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 07.08.2012 року була подана декларація з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року з додатком ЦП до рядка 03.20 та 03.21 додатка ІД до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2012 року, в якому ТОВ «Форт Нокс» зазначено розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. У рядку 1.3 декларації зазначено від'ємний фінансовий результат операцій з цінними паперами у розмірі 99928873 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у від'ємному фінансовому результаті від операцій з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, що відображений позивачем у рядку 1.3 Додатку ЦП податкової декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2012 року, зазначений від'ємний фінансовий результат операцій з цінними паперами витрати на придбання цінних паперів та корпоративних прав, р. 1.2 витрати на придбання, які не продані станом на 01.01.2012 року.

Колегія суду погоджується з судом апеляційної інстанції, що від'ємний фінансовий результат від операцій з торгівлі цінними паперами в будь-якому разі не може бути перенесений на витрати в такому ж самому порядку, як від'ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток, оскільки це різні за економічним змістом і значенням показники при визначенні податкових зобов`язань.

Враховуючи вимоги п. 153.8 ст. 153 ПК України, від'ємний фінансовий результат операцій з цінними паперами, у разі його наявності, як такий не включається до складу витрат, що беруть участь у формуванні об'єкта оподаткування податком на прибуток, не може впливати на його розмір, а буде лише зменшувати фінансовий результат операцій з цінними паперами у наступних податкових періодах і погашатись за рахунок доходів від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів.

Водночас, п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не передбачено застосування обмежень, встановлених статтею 150 ПК України, для від'ємного фінансового результату від операцій з торгівлі цінними паперами, оскільки вказаним підрозділом Податкового кодексу визначено особливості справляння податку на прибуток підприємств та вказана норма стосується виключно від'ємного значення об'єкту оподаткування цим податком.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов Ю.І. Цвіркун