Рішення № 40463672, 10.07.2014, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року Справа № 174/446/14-ц

п/с № 2/174/284/2014

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Пелипас Н.І.

з участю: відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

13.05.2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 17.04.2007 року Публічний акціонерний банк «Дельта Банк» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний Банк «Дельта»), надалі за текстом - Позивач, та фізична особа - резидент України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . надалі за текстом - Відповідач, уклали кредитний договір № 002-03116-170407, надалі за текстом - Договір.

Відповідно до пункту 1.1. вищевказаного Договору, Позивач (за Договором - Кредитор) зобов'язується надати Відповідачеві (за Договором - Позичальникові) кредит у сумі 1559.00 грн. на придбання певного майна/послуг (далі - «Майно»), на умовах визначених Договором.

Відповідно до п.2.3. Договору за користування Кредитом Відповідач сплачує Кредитору проценти, виходячи зі ставки 12 % в рік. А також, за ведення кредитної справи Відповідач сплачує Кредитору плату в розмірі 1.95 % в місяць, п. 2.5 Договору.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав, надавши Відповідачеві кредит у сумі 1559,00 (Одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 00 копійок) грн., про що свідчить меморіальний ордер № 12830467 від 18.04.2007 року та рахунок-фактура № M33-000354 від 17.04.2007 року.

Моментом погашення кредиту вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок Кредитора в повному обсязі: суми Кредиту, нарахованих процентів за його користування, всіх інших плат, передбачених Договором.

Станом на 20.03.2014 р. Відповідач не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Таким чином, станом на 20.03.2014 року за Відповідачем по укладеному з TOB «Комерційний банк «Дельта» Кредитному договору № 002-03116-170407 від 17.04.2007 року рахується заборгованість на загальну суму 1903,32 грн.. яка складається з: заборгованість за сумою кредиту 1458,46 грн.; заборгованість за відсотками: 81,09 грн.; заборгованість за комісіями: 363,77 грн.

Положеннями Договору передбачено, що TOB «Комерційний банк «Дельта» у випадку порушення Позичальником строків сплати передбачених Договором платежів більше ніж на 1 (один) місяць має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за його користування, а також плати за ведення кредитної справи. При несвоєчасній сплаті Позичальником платежів в строки, передбачені Договором, Кредитор має право вимагати від Позичальника оплати боргового зобов'язання в примусовому порядку згідно чинного законодавства України.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 3, 4, 5, 14, ЗО, 38, 40, 42, 44, 80, I07, 110, 118-120, 158 Цивільного процесуального кодексу України та статтями 3, 11, 15, 16, 22, 526, 530, 631,1046-1056 Цивільного кодексу України, позивач прохає:

1. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, на користь AT «Дельта Банк» (р/р № 29097000645174, МФО 380236, ідентифікаційний код - ЄДРПОУ 34047020) заборгованість по кредитному договору на загальну суму 1903,32 грн. (одна тисяча дев'ятсот три гривні 32 копійки) грн.;

2. Покласти на ОСОБА_1 обов'язок відшкодувати сплачений судовий збір на користь AT «Дельта Банк» (р/р 6499100199, МФО 380236, ідентифікаційний код - ЄДРПОУ 34047020), у розмірі 243.60 грн.

3. Розглядати справу за позовом AT «Дельта Банк» до ОСОБА_1 без присутності представника позивача ОСОБА_2, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі і не заперечує проти заочного розгляду справи.

В судове засідання представник позивача не з'явився, але в позові надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та надала усні та письмові заперечення, з яких витікає, що вона повністю розрахувалася з позивачем за отриманий нею кредит у розмірі 1559,00 грн., перерахувавши позивачу: 200 грн. - 04.05.2007 року, 370 грн. - 30.08.2007 року, 200 грн. - 17.07.2007 року, та 2500 грн. - 05.09.2008 року, всього - 3270,00 грн. (копії квитанцій про сплату додані до справи (а.с.29-30).

З позовом про стягнення боргу позивач звернувся до неї в суд у травні 2014 року.

В свою чергу право вимоги у позивача за вищезазначеним кредитним договором (надалі Договір) виникло 17.04.2008 року, приймаючі до уваги, що п.1.2. договору зазначено - «Кредит надається на строк 12 місяців, з кінцевим терміном повернення та сплати всіх плат не пізніше ніж 16 квітня 2008 року на умовах, визначених цим договором».

Відповідно до ч. І ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. І ст.260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК. Згідно ч. І ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок. Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно ст.262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином строк позовної давності за її зобов'язанням за кредитним договором почався 17.04.2008 року, і відповідно закінчився 17.04.2011 року. Тобто подача позивачем позову у травні 2014 року здійснена вже після закінчення трьохрічного строку позовної давності. Посилання в п.9.12 вищезазначеного Договору на дію вказаного договору до повного виконання своїх зобов'язань сторонами не може бути підставою щодо не застосування строку позовної давності встановленого законом, так як перебіг позовної давності починається зі спливом визначеного строку виконання зобов'язання та не пов'язується з терміном дії договору.

Такий самий висновок зроблений при розгляді аналогічних спорів суддями судової палати з розгляду цивільних справ Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, справа № 6-40721св11 в якій ухвалою від 16.05.2012 року було скасоване рішення апеляційного суду м. Києва від 12.10.2011 року, та справа № 6-40414св11, в якій ухвалою від 22.02.2012 року було скасоване рішення апеляційного суду м. Києва від 11.10.2011 року.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.11 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14 - встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

На підставі викладеного відповідачка прохає застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 002-03116- 170407 від 17.04.2007 року, у розмірі 1903,32 грн., і відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог на цій підставі у повному обсязі.

Дослідивши надані докази, оцінивши їх в сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, з наступних підстав.

Кредитний договір між сторонами був укладений в письмовій формі і відповідає вимогам, які пред'являються до договорів такого роду як по формі так і по змісту.

Згідно копії кредитного договору № № 002-03116-170407 від 17.04.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачкою (а.с.3-5), копії анкети позичальника (а.с.6-7), копії рахунку-фактури та видаткової накладної на пральну машину «Самсунг» (а.с.8, 9), копії сторінок паспорту та ідентифікаційного номеру на ім'я відповідачки (а.с.10-12), копії меморіального ордеру № 12830497 від 18.04.2007 р. (а.с.13): позивач свої зобов'язання по кредитному договору виконав повністю і надав відповідачці кредит на суму 1559.00 грн. на придбання пральної машини «Самсунг», яка, згідно умов договору, передана в заставу для забезпечення виконання умов договору, щодо повернення кредиту та сплати відсотків; відповідачка, отримавши зазначену суму кредиту, шляхом перерахування її 18.04.2007 р. банком-позичальником на рахунок продавця пральної машини, що був відкритий в банку-отримувачу платежу ПАТ «КБ «Приватбанк», прийняла на себе зобов'язання протягом строку дії договору, шляхом щомісячних виплат частками, здійснювати повернення отриманого кредиту та процентів за користування кредитом.

Позивач в позові стверджує, що відповідачка не виконала свій обов'язок, щодо повернення кредиту та інших сум, відповідно до умов кредитного договору, та надав розрахунок боргу станом на 20.03.2014 р. (а.с.14-15), згідно якого загальна сума боргу складає 1903.32 грн., із яких: 1458.46 грн. - непогашена сума кредиту, 81.09 грн. - несплачені відсотки, 363.77 грн. - комісія за розрахункове обслуговування. При цьому розрахунок проведено без врахування коштів, які надсилалися позивачу в рахунок погашення кредиту та відсотків, згідно наданих відповідачкою копій квитанцій на загальну суму - 3270.00 грн., що значно перевищує суму боргу - 1903.32 грн., яку нарахував позивач. За цих обставин, суд доходить висновку, що відповідачка свої зобов'язання виконала в повному обсязі, тому позовні вимоги слід визнати недоведеними і на цій підставі в їх задоволенні слід відмовити.

Окрім того, враховуючи, що позивач здійснив розрахунок заборгованості та звернувся до суду з позовом до відповідачки після спливу трирічного строку позовної давності, що суд частково погоджується з розрахунком та обґрунтуванням пропущення строку позовної давності, що надала відповідачка, яка прохає відмовити в задоволенні позову, застосувавши наслідки пропуску строку позовної давності в виді відмови у задоволенні позову, суд доходить висновку, що до позовних вимог також слід застосувати, згідно ст. ст. 266,267 ЦК України, наслідки пропуску строку позовної давності в виді відмови в задоволенні позову.

Суд, частково погоджуючись з твердженням відповідачки, стосовно пропуску позивачем строку позовної давності, вважає, що цей строк слід відраховувати не від 17.04.2008 року, враховуючи п.1.2. договору, де зазначено - «Кредит надається на строк 12 місяців, з кінцевим терміном повернення та сплати всіх плат не пізніше ніж 16 квітня 2008 року на умовах, визначених цим договором», а з 06.09.2008 року, враховуючи, що позивачка 05.09.2008 р. зробила останній платіж для погашення боргу в сумі 2500.00 грн., тобто мало місце переривання перебігу позовної давності, згідно ч.1 ст. 264 ЦК України. Тому, враховуючи положення ч.4 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново і трирічний строк позовної давності слід вважати таким, що закінчився не 17.04.2011 року, а - 06.09.2011 року.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 ЦК України передбачено наслідки спливу позовної давності, а саме: 1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. 2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні факти та відповідні їм правовідносини, керуючись зазначеними правовими нормами, суд доходить висновків, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності для подачі даного позову, при цьому, заяви про поновлення цього строку з зазначенням поважних причин пропуску строку не надав; відповідачка надала заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності у виді відмови в задоволенні позову.

Таким чином, згідно наданих доказів та згідно вимог закону, є підстави для відмови в задоволенні позову в повному обсязі і в зв'язку з спливом строку позовної давності, проте, враховуючи, що позивач не довів свої позовні вимоги, суд вважає, що саме за цих підстав слід відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд вважає, що для вирішення спору слід керуватися також наступними нормами права.

Згідно ст.ст.10,11,60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1049 ГК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що була передана йому, в строк и в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму згідно ст.625 цього Кодексу.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процент річних не встановлений договором або законом.

Згідно ст.624 ГК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ст. 623 ЦК України: 1. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. 2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст. 546 ЦК України: 1. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. 2. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 547 ЦК України: 1. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. 2. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 548 ЦК України: 1. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. 2. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. 3. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦПК України: 1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. 2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. 3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 550 ЦК України: 1. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. 2. Проценти на неустойку не нараховуються. 3. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Згідно ст. 551 ЦК України: 1. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. 2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. 3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно 586 ЦК України, 1.заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави; 2. заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 587 ЦК України: 1. Особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором: 1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави; 2) утримувати предмет застави належним чином; 3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави. 2. Заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 589 ЦК України: 1. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. 2. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 ЦК України: 1. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. 4. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. 5. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, відповідно до ст.88 ЦПК України, дійшов висновку про покладення судових витрат в виді судового збору в сумі - 243.60 грн. на позивача, ПАТ «Дельта Банк»

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215, 222, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вільногірська, Дніпропетровської області, і/к НОМЕР_1, зареєстрованої за місцем проживання по АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р № 29097000645174, МФО 380236, ідентифікаційний код - ЄДРПОУ 34047020) заборгованості по кредитному договору № 002-03116-170407 від 17.04.2007 р. на загальну суму - 1903,32 грн. (одна тисяча дев'ятсот три гривні 32 копійки), в тому числі: заборгованість за сумою кредиту - 1458.46 грн.; заборгованість по відсотках - 81.09 грн.; заборгованість за комісіями - 363.77 грн.

Судові витрати у справі, в виді судового збору на суму - 243.60 грн., покласти на позивача ПАТ «Дельта Банк».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається, протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення, протягом двох днів з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.