Рішення № 40463130, 27.08.2014, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7680/14-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді - Шаповалової І.С.,

при секретарі - Булдаковій К.Е.,

розглянувши у судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття її з реєстрації.

В обґрунтування зазначеного позову вказала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач за позовом є її сином, однак з 2003 року за даною адресою не проживає, хоча є зареєстрованим. Просила суд усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом та зняття його з реєстраційного обліку.

В судове засідання позивачка не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, будь - яких заяв суду не надавав.

Суд, на підставі ст. 224 ЦПК України, ухвалює рішення при заочному розгляді.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Абзацом 7 ч. 1 ст. 3 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Зовнішнім проявом реалізації права користування квартирою, як місцем проживання, є реєстрація фізичної особи за адресою мешкання.

Згідно з п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі витягу Павлоградського КП МБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27 жовтня 2009 року за № 24265246.

Актом від 29 липня 2014 року, складеним головою правління ЖБК "Комунальник -1", підтверджується, що відповідач за вказаною адресою не мешкає з 2003 року та до теперішнього часу його з реєстраційного обліку не знято.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, тому суд приходить до висновку, що право позивача на користування належною йому квартирою порушено й потребує захисту шляхом визнання відповідача, такою особою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Даючи оцінку вимогам позивача щодо зняття з реєстрації відповідача, суд виходить з того, що дана вимога є похідною від вимоги про визнання особи такою, що втратила права користування та зняття з реєстрації проводиться у відповідності до правил ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», оскільки зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, суд приходить до висновку, про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 391, 405 ЦК України, ст. ст. 5, 6, 7, 58, 59, 60, 88, 212, 213, 215, 224-228 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття її з реєстрації - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти його з реєстраційного обліку.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. С. Шаповалова