Ухвала суду № 40460813, 21.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2014 рокусправа № 804/6490/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інвест-В» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Інвест-В» (далі - позивач або ПП «Інвест-В») звернулося з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач або Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення: № 0000712220 від 11.04.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 651 689, 48 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 80 496, 98 грн.; № 0002801720 від 11.04.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 2 816, 98 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 214, 25 грн.; № 0000732220 від 11.04.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 258 250,0 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 918, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 08 лютого по 22 березня 2013 року Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої було складено акт від 29 березня 2013 року № 1316/22-4/36094250. На підставі акту перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000712220, № 0002801720, № 0000732220.Зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 р. адміністративний позов задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення

№ 0000712220, № 0002801720, № 0000732220 від 11.04.2013 р. винесені Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Постанову суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено наявності вини, вираженої в намірі порушити публічний порядок сторонами або однією зі сторін оспорюваних правочинів, не наведено доказів існування мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства. В зв'язку з чим, висновки відповідача щодо нікчемності правочинів є лише необґрунтованими припущеннями.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що в ході перевірки ПП «Інвест-В» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. були встановлені порушення податкового законодавства, які призвели до заниження податку на прибуток на загальну суму 732 186, 46 грн., податку на додану вартість на загальну суму 314 168, 50 грн. та податку на доходи фізичних осіб на суму 4 031, 23 грн. На підставі акту перевірки Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000712220, № 0002801720, № 0000732220 від 11.04.2013 р. За таких обставин, винесені на підставі висновків перевірки позивача дані податкові повідомлення-рішення є цілком обґрунтованими та законними.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

З огляду на встановлений факт реорганізації, та в силу ст. 55 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідну сторону - відповідача у справі на його правонаступника - Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Інвест-В» (код ЄДРПОУ 36094250) зареєстровано розпорядженням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради 01.09.2008 р., номер запису 12241020000043872. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 7473 від 02.09.2008 р. та перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі направлень від 08.02.2013 р. № 103, № 109, № 108 , № 107, № 106, № 105, № 104 та відповідно до наказу № 103 від 28.01.2013 р. виданих Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, з 08.02.2013 р. по 22.03.2013 р. уповноваженими особами податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Інвест-В» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатам зазначеної перевірки відповідачем складено Акт № 1316/22-4/36094250 від 29.03.2013 р. (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновку Акту перевірки встановлено порушення:

- п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, п. п. 4.1.5 ст. 4, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року №28397-ВР, п. п. 135.1, 135.4, 135.4.1, 135.5.4 ст.135, 138.1, 138.1.1, 138.2, 138.4, 138.2, п. п.138.8.1, п.138.8 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 651 689,48 грн., у тому числі за: 2010 рік в сумі 238 729,25 грн.; 1 квартал 2011 року в сумі 6 228,75 грн.; 2-4 квартал 2011 року в сумі 323 476,83 грн.; 1-4 квартал 2012 року в сумі 83 254,65 грн.;

- ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, п. п.7.2.6 п.7.2 ст. 7, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 258 250 грн., а саме: лютий 2010 року - 15 040 грн.; березень 2010 року - 23 520 грн.; квітень 2010 року - 9 400 грн.; червень 2010 року - 73 333 грн.; квітень 2011 року - 21 000 грн.; травень 2011 року - 13 580 грн.; липень 2011 року - 900 грн.; серпень 2011 року - 87 454 грн.; вересень 2011 року - 11 173 грн.; жовтень 2011 року - 950 грн.; листопад 2011 року - 1 900 грн.;

- п. п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. п.9.10.1, 9.10.2 п.9.10 ст. 9, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. п.164.2.11 п. 164.2 ст. 164, п. п. 170.9.1, 170.9.2 п. 170.9 ст. 170, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті додатково донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 816,98 грн.

На підставі даного акту перевірки були прийняті податкові повідомлення - рішення від 11 квітня 2013 року: № 0000712220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 651 689,48 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 80 496,98 грн.; № 0002801720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 2 816,98 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 214,25 грн.; № 0000732220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 258 250 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 918,50 грн.

У відповідності до підпункту 14.1.181. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11. ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

У відповідності до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку» та абзацу 2 пункту 1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за № 271/7592 «Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності)».

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами (п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»).

З висновків Акта перевірки вбачається, що позивачем було занижено валовий дохід за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму 36 895 грн.

Такі висновки податкового органу слід вважати помилковими, тому як перевіркою встановлено, але не враховане завищення у той же час валових доходів ПП «Інвест-В» на суму 50 319,48 грн.

Також, висновок відповідача, про те, що ПП «Інвест-В» допустило заниження задекларованих показників у рядку 01.2 Декларації про прибуток «приріст балансової вартості запасів» на 83 18,83 грн., також є помилковим, оскільки вказані показники були взагалі невірно визначені перевіряючими. Так, відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що регулював спірні правовідносини, показник приросту (убутку) балансової вартості товарів визначається на дату початку звітного періоду. Однак, в акті перевірки зазначений показник був визначений на інші дати (01.03.2010 року замість 01.04.2010 року, на 01.12.2010 року замість 01.01.2011 року тощо).

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що ПП «Інвест-В» було занижено валовий дохід за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. на загальну суму 479 420 грн.

З такими висновками податкового органу не можна погодитись, у зв'язку з тим, що при визначенні валового доходу за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2012 р. відповідачем не врахована сума знижки, надана позивачем контрагенту - ТОВ «АТБ - маркет». В той час, як зазначена сума знижки є сумою, що зменшує валовий дохід позивача та вона повинна була бути врахована при перерахуванні доходів як зміна сум компенсації вартості товарів. Факт надання знижки підтверджується договорами поставки з контрагентом, що містять відповідні умови, та двосторонніми актами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Неврахування відповідачем при перевірці нарахування та сплати податку на прибуток сум знижок, наданих ТОВ «АТБ-маркет» у 2011-2012 році, є незрозумілим з огляду на те, що при перевірці нарахування та сплати іншого податку - податку на додану вартість, за той самий період, правильність коригування сум ПДВ до податкових накладних за тими ж операціями підтверджена перевіркою у повному обсязі.

З Акту перевірки вбачається, що ПП «Інвест-В» було порушено п. п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України. Підставою для такого висновку відповідача стало виявлення простроченої кредиторської заборгованості, що не включена позивачем до складу доходів. Як зазначено в акті, у позивача рахується прострочена кредиторська заборгованість на загальну суму 257 066 грн. за наступними підприємствами: ПП «НВФ «Дніпропетровський комп'ютерний центр» 25 466 грн.; ПП «Приматех» 166 600 грн., ПП «Мега-Мікс» 33 000 грн., ТОВ МФП «Екофарм» 32 000 грн.

Факт перебування позивача в договірних відносинах з вищезазначеними підприємствами підтверджується укладеними договорами та актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), проте з аналізу умов договорів вбачається, що строк позовної давності відносно заборгованості позивача спливає у 2013 році, тобто на період охоплений перевіркою (з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.) ще не минув.

Також в Акті перевірки вбачається, що контрагенти позивача а саме: ПП «НВФ «Дніпропетровський комп'ютерний центр», ПП «Мега-Мікс» й ТОВ МФП «Екофарм» були припинені у 2010 р. та у першому кварталі 2011 р.

Відповідно до п.1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України розділ III цього Кодексу «Податок на прибуток підприємств» застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин та припинення вищезазначених контрагентів діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». В зв'язку з чим, норми Податкового кодексу України було застосовано відповідачем безпідставно.

Що стосується контрагента ПП «Приматех», в Акті перевірки зазначено, що ПП «Приматех» визнано банкрутом. Однак, з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 р. ПП «Приматех» було визнано банкрутом та призначено ліквідаційну процедуру строком до 20.11.2013 р. Отже, на час складання Акту перевірки юридичну особу ПП «Приматех» не припинено, що виключає можливість віднесення сум кредиторської заборгованості до безповоротної фінансової допомоги.

В акті перевірки зазначено, що позивач відніс до складу валових витрат суми, які не підтверджуються первинними документами.

Таке твердження податкового органу не відповідає дійсності, з підстав того, що всі спірні суми витрат підтверджуються договорами, актами здачі - прийняття робіт, звітами виконавців, які містяться в матеріалах справи.

Описані в акті перевірки вимоги відповідача відносно окремих документів є взагалі необґрунтованими. Так, маркетингові послуги за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів (як, наприклад, монтажні послуги), не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, тому найменування наданих послуг в актах прийому-передачі саме як "маркетингові послуги" є достатніми для розкриття змісту і обсягу вищевказаної господарської операції. А оформлення подорожніх листів та ТТН, як того вимагає відповідач, є неможливим з огляду на те, що при наданні послуг з контролю навантажувально-розвантажувальних робіт та робіт зі складування товару такі документи взагалі не оформляються.

Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області встановлено порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України в результаті чого додатково донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 2 816,98 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 214,25 грн.

Підставою для зазначених висновків стало встановлення внаслідок перевірки авансових звітів того, що «…до складу оподатковуваного податком доходу працівника не включені підзвітні суми, які були надані працівнику підприємства та по яким розрахункові документи не встановленої форми на придбання товарів та послуг…».

Всупереч вимог п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, відповідачем не вказано: які саме розрахункові документи мали невстановлену форму; яким нормативно-правовим актом ця форма встановлена; в чому саме полягало порушення форми розрахункових документів; які обов'язкові реквізити відсутні у розрахункових документах.

Також, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту позивача, внаслідок чого відповідачем було збільшено суму грошових зобов'язань позивача з податку на додану вартість на суму 258 250 грн. та відповідно нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 55 918,50 грн. Висновки перевірки ґрунтувалися на наступному:

В акті перевірки відповідач зазначає, що правочини, які виконувались ПП «Інвест-В» з контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Так відповідно до ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, згідно яких оспорювані відповідачем правочини визнано судом недійсними.

Як вбачається з норм чинного законодавства, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Крім того, в обґрунтування своєї позиції податковий орган посилається на постанову старшого слідчого по ОВС СВ ДПС у Дніпропетровській області від 22.08.2012 року, яка, по-перше, не є обвинувальним вироком, а по-друге, стосується тільки директора ПП «Приматех» в розрізі відносин між ПП «Приматех» та ПП «Алекс - Юг».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду доказів правомірності збільшення позивачу грошових зобов'язань за платежами:

- податок на прибуток підприємств у сумі 732 186,46 грн., в тому числі 651 689, 48 грн. за основним платежем та 80 496, 98 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями згідно податкового повідомлення - рішення № 0000712220 від 11.04.2013 р.;

- податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 4 031, 23 грн., в тому числі 2 816, 98 грн. за основним платежем та 1 214, 25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями згідно податкового повідомлення - рішення № 0002801720 від 11.04.2013 р.

- податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 314 168, 50 грн., в тому числі 258 250, 00 грн. за основним платежем та 55 918, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями згідно податкового повідомлення - рішення № 0000732220 від 11.04.2013 р.;

Наведене свідчить про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог ПП «Інвест-В» щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Інвест-В» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай