Постанова № 40460787, 23.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2014 рокусправа № 1170/2а-4201/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спецформа-1» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Спецформа-1» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Спецформа-1» (далі - позивач або ПП «Спецформа-1») звернулось з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач або Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС) в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000690225 від 07.08.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача викладені в акті перевірки, які слугували підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення, не мають жодних обґрунтувань, які б спростували достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не було надано доказів, що підтверджують факт перевезення товару, а тому відповідачем було правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 24 409 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутності останнього.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає

задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 20.07.2012 р. по 23.07.2012 р. посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС була проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Спецформа-1» в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Тегра» за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.

За результатами якої складено акт № 67/22-5/33428670 від 23.07.2012 р. (а.с. 16-29) (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновку Акту перевірки встановлено порушення:

- встановлено взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Компанія Тегра», які відповідно до ч.1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього в розмірі 13 606 грн., у тому числі за серпень 2011 року у сумі 13 606 грн. (а.с. 28).

Не погодившись із зазначеним Актом перевірки, 30.07.2012 р. позивач звернувся з запереченнями до Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС.

03.08.2012 р. податковим органом у задоволенні заперечень було відмовлено.

На підставі акту перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000690225 від 07.08.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20 409 грн., в т.ч. за основним платежем 13 606 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 6 803 грн.

23.10.2012 р. ПП «Спецформа-1» звернулось зі скаргою до Державної податкової служби України на зазначене податкове повідомлення - рішення, проте своїм рішенням від 14.11.2012 р. ДПС України залишила податкове повідомлення - рішення № 0000690225 від 07.08.2012 р. без змін.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, виходячи з наступного.

Встановлено, що між ТОВ «Компанія Тегра» (Постачальник) та ПП «Спецформа - 1» (Покупець) укладено договір поставки № 01/08-11 від 01.08.2011 р., за яким Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти товар на умовах даного договору (а.с. 110).

На виконання вказаного договору позивачем було надано такі первинні документи: рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення (а.с. 46-61).

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є належними доказами виконання господарської операції.

Статею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія Тегра», наслідком якого є поставка та придбання товару.

Що стосується твердження суду першої інстанції, стосовно відсутності товарно-транспортних накладних які б свідчили про факт транспортування товарів від постачальника до покупця, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відсутність лише подорожніх листів не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Отже, встановивши такі обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Тегра».

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ПП «Спецформа - 1» .

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спецформа-1» - задовольнити повністю.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Спецформа-1» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Приватного підприємства «Спецформа-1» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000462202 від 07.08.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Спецформа-1» витрати по сплаті судового збору в розмірі 204, 10 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай