Ухвала суду № 40460755, 28.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 липня 2014 рокусправа № 804/76/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Будівельне управління "Стальмонтаж - 109" Публічного акціонерного товариства "Дніпростальконструкція" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Будівельне управління «Стальмонтаж - 109» публічного акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.07.2012 року № 0000352210 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 222 985,50 грн. та № 0000362210 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 179 445,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято відповідачем на підставі висновків акту перевірки від 12.06.2012 року № 484/221/31102612. Позивач не згоден з висновками, викладеними в акті, оскільки вважає їх незаконними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим податкові повідомлення - рішення, прийняті на підставі даного акту, не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року адміністративний позов дочірнього підприємства «Будівельне управління «Стальмонтаж - 109» Публічного акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 20.07.2012 року № 0000352210 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 222 985,50 грн. та № 0000362210 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 179 445,50 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи та прийняті із порушенням норм чинного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення

норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, висновки, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а тому податкові повідомлення - рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останнього.

Представник відповідача зазначив, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Також останнім було надано клопотання про заміну сторони правонаступником - Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

На підставі ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну відповідача на його правонаступника - Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку дочірнього підприємства «Будівельне управління «Стальмонтаж-109» публічного акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 12.06.2012 року № 484/221/31102612, висновками якого встановлено порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижені податкові зобов'язання з податку на прибуток в період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 181 426 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 146 197 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач в межах процедури адміністративного оскарження звернувся до Державної податкової служби у Дніпропетровській області зі скаргою від 14.08.2012 року № 662/08. За результатами розгляду вищевказаної скарги Державною податковою службою у Дніпропетровській області прийнято рішення від 15.10.2012 року № 26716/10/10-014, якими вищезазначені повідомлення - рішення відповідача залишено без змін.

Крім того, позивачем було направлено повторну скаргу від 05.11.2012 року № 867/11 до Державної податкової служби України, яка в свою чергу, рішенням про результати розгляду скарги від 29.11.2012 року № 6169/0/61-12/10-415 оскаржувані податкові повідомлення - рішення залишила без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (надалі Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) і товариством з обмеженою відповідальністю «Будтехнологія» (виконавець) було укладено договори № 26 від 04.11.2009 року, № 28 від 02.12.2009 року, № 14-2010 від 15.05.2010 року на виконання будівельно - монтажних робіт.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнологія» були виконані наступні роботи: на підставі договору № 26 від 04.11.2009 року та акту № 81 приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в за листопад 2009 року передані роботи з ремонту кранової естакади, виконані на об'єкті - ДСК-2 ЦВПФП ВАТ «НЗФ» на суму 358 106,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 59 684,0 грн.); на підставі договору № 28 від 02.12.2009 року та акту № 93 приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в за грудень 2009 року передані роботи з ремонту кранової естакади, виконані на об'єкті - ДСК-2 ЦВПФП ВАТ «НЗФ» на суму 353 172,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 862,0 грн.); на підставі договору № 14-2010 від 15.05.2010 року та акту № 65-а приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в за травень 2010 року передані роботи з демонтажу крана КБ-1000 та розбору підкранових колій, виконані на об'єкті - ГАС-5, на суму 86 661,60 грн. (в т.ч. ПДВ -14 443,60 грн.).

Оплата вказаних вище робіт проведена шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки товариства з обмеженою відповідальністю «Будтехнологія» у загальній сумі 671604,40 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами, рухом грошових коштів по банківському рахунку та не заперечується відповідачем.

Таким чином, платник податків має всі документальні докази підтвердження фактів отримання будівельно-монтажних робіт та понесення витрат на їх придбання (зокрема, господарські договори, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, загальні відомості ресурсів, розрахунки загально-виробничих витрат, рахунки, податкові накладні, платіжні документи тощо), тобто підприємством надані належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину, реальний характер господарської операції, факт використання придбаних робіт у господарській діяльності підприємства.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Пункт 7.5 зазначеного Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У підпункті 7.4.5 вищезгаданого Закону України зазначається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Будтехнологія» у зв'язку з тим, що даний платник податків востаннє звітував до податкових органів по податку на прибуток підприємств - за І півріччя 2010 року; по даним ДПС у Дніпропетровській області за ТОВ «Будтехнологія» відсутня інформація про основні засоби та трудові ресурси. Крім того, відповідач зазначає, що Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011 року у справі № 24/5005/5778/2011 ТОВ «Будтехнологія» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком до 19.05.2012 року

Проте з такими висновками відповідача, суд першої інстанції вірно не погоджувався, оскільки з акту перевірки вбачається, що ТОВ «Будтехнологія» на момент виписки податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість; докази анулювання реєстрації платника ПДВ вказаного підприємства на момент вчинення операцій з підприємством позивача відсутні. Тобто податкові накладні, надані до перевірки, відповідають вимогам, встановленим законодавством.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, визначених згідно з вимогами цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції між дочірнім підприємством «Будівельне управління «Стальмонтаж - 109» публічного акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» (покупець) і товариством з обмеженою відповідальністб «Транс агентство сервіс» (продавець) укладено договір поставки № 050801 від 05.05.2011 року, предметом якого є поставка товару в асортименті на загальну суму 79 244,10 грн. (з урахуванням ПДВ).

Згідно специфікації № 1 до договору поставки на підставі видаткової накладної № ТДС-302370 від 06.05.2011 року ТОВ «Транс агентство сервіс» здійснило поставку на адресу позивача товару в асортименті на загальну суму 79 244,10 грн. (у т.ч. ПДВ - 13 207,35 грн.). Транспортування товару здійснювалося приватним підприємством «Влад» на замовлення та за рахунок дочірнього підприємства «Будівельне управління «Стальмонтаж-109» публічного акціонерного товариства «Дніпростальконструкція», що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною.

Оплата за отриманий товар здійснена у безготівковій формі на банківський рахунок продавця згідно платіжних доручень № 204 від 05.05.2011 року, № 210 від 10.05.2011 року.

У зв'язку з придбанням товару ТОВ «Транс агентство сервіс» виписало на адресу позивача податкові накладні: № 302010 від 05.05.2011 року на суму 39 714,16 грн. (ПДВ - 6 619,03 грн.); № 302011 від 06.05.2011 року на суму 39 529,94 грн. (ПДВ - 6 588,32 грн.).

При цьому факт перевезення товару та його отримання позивачем, факт оплати за нього не спростовується податковим органом.

Таким чином, надані на перевірку первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, повністю підтверджують факт здійснення господарської операції між дочірнім підприємством «Будівельне управління «Стальмонтаж-109» публічного акціонерного товариства «Дніпростальконструкція» і товариством з обмеженою відповідальністю «Транс агентство сервіс» та доводять її реальність.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що завищення платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість відбувається лише у двох випадках: у разі відсутності податкової накладної, яка підтверджує факт придбання товарів/послуг, або у разі її оформлення з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України (відсутність обов'язкових реквізитів; складання податкової накладної особою, не зареєстрованою платником ПДВ; відсутність факту реєстрації податкової накладної в ЄРПН тощо).

Наявність податкових накладних, зміст яких відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, надає позивачу право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених постачальникові у ціні товару, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Враховуючи викладене, документи, які були досліджені судом, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують правомірність віднесення позивачем валових витрат та формування податкового кредиту у відповідні податкові періоди по господарським операціям з контрагентами.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи та прийняті із порушенням норм чинного законодавства, а отже підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Будівельне управління "Стальмонтаж - 109" Публічного акціонерного товариства "Дніпростальконструкція" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай