Постанова № 40460753, 30.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2014 рокусправа № 804/10091/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІ - УКРАЇНА» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІ - УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІ - УКРАЇНА» (далі - позивач або ТОВ «ПРОКСІ - УКРАЇНА») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач або ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001312203 від 18.07.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надавав відповідачеві документи, що мають силу первинних, та які підтверджують здійснення господарської операції з ТОВ «ВК Віконні системи». Жодних доказів щодо відсутності реальних відносин податковим органом не зазначено, а всі доводи останнього носять характер припущень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем первинні документи не можна враховувати, як документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ПРОКСІ - УКРАЇНА» зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 01.02.2008 р. і знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області. Основний вид діяльності підприємства у періоді, що перевірявся - оптова торгівля хімічними продуктами (а.с. 44).

На підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 471 від 26.06.2013 р., з 01.07.2013 р. по 05.07.2013 р. головним державним податковим ревізор-інспектором відділу зустрічних звірок управління податкового контролю ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області Маржанською Л.В. згідно із п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку «ПРОКСІ - УКРАЇНА» щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «ВК «Віконні системи» за листопад, грудень 2011 р.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт № 31/224/35739046 від 12.07.2013 р. (далі - Акт перевірки) (а.с. 18-33).

Відповідно до висновку Акту перевірки встановлено порушення: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2011 р. у розмірі 47 367,00 грн., за грудень 2011 р. у розмірі 25 595,00 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001312203 від 18.07.2013 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 91 202, 50 грн., в т.ч. за основним платежем 72 962 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 18 240, 50 грн. (а.с. 9)

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, виходячи з наступного.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту товаристсва. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлено, що між ТОВ «ПРОКСІ - УКРАЇНА» (Покупець) та ТОВ «ВК «Віконні системи» (Постачальник) укладено договір поставки № 49 від 01.11.2011 р., відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити. Загальна сума договору 5 000 000,00 грн. з ПДВ - 20%. (а.с. 11-12).

На виконання вказаного договору позивачем було надано такі копії первинних документів: видаткові накладні, податкові накладні, рахунок - фактура (а.с. 13-17).

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є належними доказами виконання господарської операції.

Статею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Що стосується твердження суду першої інстанції, стосовно відсутності товарно-транспортних накладних які б свідчили про факт транспортування товарів від постачальника до покупця, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відсутність лише подорожніх листів не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних податкових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, слід зазначити, що суд першої інстанції не звернув увагу та не дослідив той факт, що відповідачем в Акті перевірки не зазначено того, що позивач міг знати або міг дізнатися про те, що контрагенти, можливо, порушують вимоги податкового законодавства. А також, доказів того, що позивач міг бути безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування.

Щодо таких надуманих порушень, існує практика Європейського суду з прав людини, так наприклад, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч. 2 ст.71 КАС України, не надано суду доказів правомірності збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 91 202, 50 грн., в тому числі 72 962 грн. за основним платежем та 18 240, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями згідно податкового повідомлення - рішення № 0001312203 від 18.07.2013 р.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ПРОКСІ - УКРАЇНА».

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІ - УКРАЇНА» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІ - УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІ - УКРАЇНА» - задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001312203 від 18.07.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОКСІ - УКРАЇНА» судовий збір у сумі 913, 00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай