Ухвала суду № 40460735, 23.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2014 рокусправа № 804/8970/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" звернулось до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення - рішення Лівобережної МДПІ № 0000022301 від 09.01.2013 року; податкове повідомлення - рішення Лівобережної МДПІ № 0001332301 від 27.03.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ТОВ "Дорбуд" відповідачем було складено акт перевірки № 6245/224/32835809 від 17.12.2012 року, згідно висновку якого були встановлені порушення Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України в частині завищення податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у серпні, вересні 2011 року від ТОВ "Дніпротранснафта" на загальну суму 96 107,88 грн., в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 96 407,88 грн., та в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства. На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000022301 від 09.01.2013 року та № 0001332301 від 27.03.2013 року, які, на думку позивача, мають бути скасовані як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства у зв'язку з наступним. Згідно норм ЦК України нікчемність правочину має бути встановлена законом. Висновки в акті перевірки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Виконання умов договору від 08.11.2010 року № 081110, укладеного з ТОВ "Дніпротранснафта" підтверджується необхідними первинними документами. Таким чином, операції з поставки ТОВ "Дніпротранснафта" на користь ТОВ "Дорбуд" є реальними та дійсно мали місце, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права та законні інтереси позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області Державної податкової служби від 09.01.2013 року № 0000022301 та від 27.03.2013 року № 0001332301.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не підтверджено завищення податкового кредиту ТОВ "Дорбуд" по операції з придбання товару від ТОВ "Дніпротранснафта", що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями від 09.01.2013 року № 0000022301 та від 27.03.2013 року № 0001332301 грошових зобов'язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що в ході проведення позапланової перевірки було встановлено, що незаконне формування податкового кредиту ТОВ "Дорбуд" відбулось за наслідками операцій із придбання товарно-матеріальних цінностей у постачальника ТОВ "Дніпротранснафта" на підставі договору поставки від 08.11. 2010 року № 081110, укладеного без мети реального настання правових наслідків. Лівобережна МДПІ отримала від ДПІ у м. Дніпродзержинську довідку зустрічної звірки від 28.04.2012 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Дніпротранснафта" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Дорбуд" за серпень, вересень 2011 року, висновки якої є належними доказами на підтвердження укладання договору поставки між позивачем та контрагентом-постачальником без мети реального настання правових наслідків, обумовлених ними. Інформація наведена в товарно-транспортних наданих ТОВ "Дорбуд" та ТОВ "Дніпротранснафта" має суперечливий характер: в товарно-транспортних накладних ТОВ "Дорбуд" зазначено вантажовідправника - ТОВ "Дніпротранснафта", а в товарно-транспортних накладних наданих ТОВ "Дніпротранснафта" зазначено ТОВ "Дніпрохімбуд". Також в графах "пункт навантаження" та "пункт розвантаження" зазначені лише міста, а конкретні адреси підприємств відсутні. Позивачем не було надано під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних чи будь-яких інших документів, які засвідчують перевезення товарно-матеріальних цінностей згідно договору поставки від 08.11.2010 року. Таким чином, операції з придбання ТОВ "Дорбуд" товарів у ТОВ "Дніпротранснафта" не містять у своїй суті економічної та ділової мети, не спричиняють реального настання правових наслідків. А тому позивачем завищено податковий кредит на суму 96 107,88 грн. за рахунок включення до його складу сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Дніпротранснафта" за наслідком правочинів, які є нікчемними.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Дорбуд" зареєстровано 22.04.2004 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку платників податків у Лівобережній МДПІ, зареєстровано платником ПДВ.

Лівобережною МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Дорбуд" з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Дніпротранснафта" за серпень, вересень 2011 року. За наслідком перевірки відповідачем 17.12.2012 року складено акт № 6245/224/32835809, в якому встановлено порушення:

- ст. 203, ст. 215, ст. 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;

- п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у серпні, вересні 2011 року від ТОВ "Дніпротранснафта" на загальну суму 96 107,88 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 96 107,88 грн., а саме: серпень 2011 року - 30 911,6 грн., травень 2011 року - 65 196,28 грн.

09.01.2013 року Лівобережною МДПІ на підставі акту № 6245/224/32835809 від 17.12.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000022301, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за основним платежем в сумі 96 107,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 24 026,97 грн.

Прийняте податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Дніпропетровській області та Міністерства доходів та зборів України.

Рішенням Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 26.03.2013 року № 1321/10/10-25 було збільшено суму штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 09.01.2013 року № 0000022301 на 24 026,97 грн., в іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

На підставі рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 26.03.2013 року № 1321/10/10-25 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 року № 0001332301, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість: за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 24 026,97 грн.

Рішенням Міністерства доходів та зборів України за наслідком розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ від 09.01.2013 року № 0000022301 з урахуванням рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 26.03.2013 року № 1321/10/10-25 - залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.11.2010 року між ТОВ "Дорбуд" (покупець) та ТОВ "Дніпротранснафта" (продавець) було укладено договір поставки № 081110, згідно якого ТОВ "Дніпротранснафта" зобов'язується передати ТОВ "Дорбуд" товар - бітум нафтовий дорожний в'язкий БНД 60/90, а ТОВ "Дорбуд" зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених договором. Згідно п. 3.2 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з правилами "Інкотермс-2000". Підтвердженням факту виконання договору поставки товару у серпні, вересні 2011 року свідчать копії видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

З установчих документів позивача вбачається, що ТОВ "Дорбуд" здійснює діяльність з будівництва доріг і автострад; перевезення вантажним автомобільним транспортом; діяльність у сфері архітектури; будівництво житлових і нежитлових будівель; виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу.

Отриманий від ТОВ "Дніпротранснафта" товар - бітум нафтовий дорожний в'язкий БНД 60/90 - ТОВ "Дорбуд" було оплачено в повному обсязі. Отриманий товар було використано у власній господарській діяльності, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів виробництва за серпень 2011 року та вересень 2011 року, актів передачі матеріалів (в т.ч. бітум дорожний) у виробництво у серпні, вересні 2011 року, списаними у виробництво товарно-матеріальними цінностями (в т.ч. бітум дорожний) у серпні, вересні 2011 року.

Висновок про нікчемність укладеної угоди з ТОВ "Дніпротранснафта" зроблено відповідачем на підставі довідки № 769/79-22-608/34827716 від 28.04.2012 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Дніпротранснафта" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Дорбуд", їх реальності та повноти відображення в обліку за період: серпень, вересень 2011 року.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч. 2 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, яка укладена між ТОВ "Дорбуд" (покупець) та ТОВ "Дніпротранснафта" (продавець) оформлена належним чином; спірний правочин не визнаний судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочин з поставки позивачу товару виконаний сторонами в повному обсязі; ТОВ "Дорбуд" використано товар у власній господарській діяльності.

Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі № 2а/0470/6811/12 задоволено позов ТОВ "Дніпротранснафта" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень. У висновках зазначеного судового рішення вказано, що ТОВ "Дніпротранснафта" доведено придбання товару - бітуму у контрагента ТОВ "Байкара", а первинні документи відповідають нормам чинного законодавства та дають право на формування ТОВ "Дніпротранснафта" витрат.

Враховуючи, що ТОВ "Дорбуд" отримало бітум від ТОВ "Дніпротранснафта" по ланцюгу постачання від ТОВ "Байкара", суд першої інстанції вірно враховував висновки постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі № 2а/0470/6811/12, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача на час розгляду справи судом першої інстанції не доведено безтоварність операції з поставки ТОВ "Дніпротранснафта" до ТОВ "Дорбуд" бітуму нафтового дорожного зв'язкого БНД 60/90, не доведено, що вчинений правочин є нікчемним, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно абз."а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168) (до 01.01.2011 р.) та ПК України (з 01.01.2011 р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Статтею 1 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст .3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Під час розгляду справи не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ по господарській операції з ТОВ "Дніпротранснафта": на час виписки податкових накладних ТОВ "Дніпротранснафта" було зареєстровано платником ПДВ і виписані податкові накладні мають всі необхідні реквізити, інші досліджені первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ТОВ "Дорбуд" по операції з придбання товару від ТОВ "Дніпротранснафта", що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 09.01.2013 року № 0000022301 та від 27.03.2013 року № 0001332301 грошових зобов'язань та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай