Постанова № 40460626, 10.09.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 вересня 2014 р. № 820/12715/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Селіної О.С.,

представника відповідача - Гуди К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 23.06.2014 року №0002712203 про нарахування податку на прибуток та штрафних санкцій і №0002702203 про нарахування ПДВ та штрафних санкцій.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі постанови слідчого СУ ГУМВС України у Харківській області капітана міліції Шевченко А.Ю. про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Спецвогнеізоляція» та згідно з п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток з підприємствами за період з 13.02.2011 р. по 13.02.2014 р. та подальшого ланцюга постачання, за результатами якої складено акт від 10.06.2014 р. №1750/20-31-22-03-07/33481618.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція":

п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, абз.2 п.44.1. ст.44, п.138.1 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України підприємством занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 4477,0 грн.

п.198.2, 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.3 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України підприємством занижено податок на додану вартість за липень 2013 року на суму 4713,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 10.06.2014 р. №1750/20-31-22-03-07/33481618, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

№0002712203 на суму 5596,0 грн. (податок на прибуток на суму 4477,0 грн., санкція 1119,0 грн.);

№0002702203 на суму 5891,0 грн. (ПДВ на суму 4713,0 грн., санкція 1178,0 грн.).

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Елінг. Буд ХХІ».

В акті перевірки перевіряючи зазначили, що порушення норм податкового законодавства відбулося в рамках господарської операції між підприємством позивача та ТОВ «Елінг. Буд ХХІ» в межах договору від 10.07.2013р. №1007.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" (в якості Покупця) та ТОВ «Елінг. Буд ХХІ» (в якості Постачальника) укладено договір про надання послуг № 1007 від 10.07.2013 року, предмет якого є виконання наступних робіт:

поставка алюмінієвої перегородки Alutech w62 з дверима

установка алюмінієвої перегородки Alutech w62 з дверима. (п.п. 1.1 Договору.).

Представником позивача до суду надані первинні документи, які є в наявності у підприємства, складених в рамках вказаного договору, а саме:

рахунок-фактура №1007 від 10.07.2013р., видаткова накладна №РН-0000393 від 12.07.2013р., податкова накладна №24 від 12.07.2013р., Журнал-ордер і Відомість по рахунку 631 з 13.02.2011р. по 13.02.2014р., виписки банку по рахунку підприємства позивача від 12.07.2013р. та платіжні доручення №2459 від 12.07.2013р. і №117 від 12.07.2013р.

Відповідно усних пояснень представника позивача, на підприємстві інших первинних документів щодо вказаної вище господарської операції не міститься.

Слід звернути увагу на те, що в договорі №1007, а саме, в п.п.1.2 та п.п.1.3 передбачено, що передача товару покупцю здійснюється на підставі Акту виконаних робіт, а датою поставки товару вважається дата зазначена у Акті виконаних робіт.

На вимогу суду представником позивача не надано Акту виконаних робіт, та повідомлено, що такий Акт не складався, що прямо порушує умови договору, який підписаний в добровільному порядку між двома господарюючими суб'єктами.

Крім того, пункт 1.4 договору передбачає обов'язок Покупця (Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція") прийняти товар на складі Постачальника у визначений термін.

В підтвердження отримання, переміщення товару, його навантаження та розвантаження ніяких доказів, в розумінні положення Розділу 2 Глави 6 КАС України позивачем не надано.

Тобто неможливо встановити яким чином і куди саме та звідки було поставлено алюмінієву перегородку Alutech w62 з дверима.

Розділ 4 договору передбачає, що приймання-передача товару оформлюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі за наявності у представників Покупця довіреності на отримання товару.

В порушення згаданого розділу, позивачем по справі не надано Акту приймання-передачі товару та довіреності на його отримання відповідальною особою. Також у видатковій накладній не відображено хто саме прийняв товар.

Жодних документів, які б підтверджували якість товару позивачем не надано, в порушення положення п.п. 4.2 договору, так саме і не надано Додатку №1 до договору (п.п. 9.5).

Суд не бере до уваги усні пояснення представника позивача, що договір №1007 був укладений на виконання зобов'язань згідно договору №03/06-1 від 03.06.2013р., оскільки жодних доказів щодо даних обставин суду не надано, та в договорах про це не зазначено. А, отже, ніяких обґрунтованих доводів щодо економічного обґрунтування мети укладеного правочину позивачем не надано.

Стосовно підтвердження виконання договору щодо установки алюмінієвої перегородки Alutech w62 з дверима представником позивача жодних доказів не надано.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних не є вичерпною умовою для формування податкового кредиту підприємства платника податків.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена нереальність та фіктивність укладеного правочину, а надані документи не відповідають вимогам чинного законодавства України та суперечать один одному.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки контролюючого органу, що зазначені в акті перевірки про встановлені порушення податкового законодавства.

За таких обставин, висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки відповідають дійсності, оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідають ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, відповідно до відхиленої частини вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" решту суми судового збору в розмірі 1644,30 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція" (код ЄДРПОУ 33481618) суму судового збору в розмірі 1644.30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 копійок) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківській області, код: 37999628, МФО банку: 851011, назва банку: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31217206784011, призначення платежу: Судовий збір).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2014 року.

Суддя Д.В. Бездітко